Ухвала суду № 134294798, 18.02.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

6/130/10/2026

130/3515/25

У Х В А Л А

Іменем України

18.02.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Ящук К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду від 23.12.2025 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

п о с т а н о в и в :

21.01.2026 відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду.

Підставами заначила, що 23.12.2025 Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області було винесено рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.08.2023 року в розмірі 15911 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 01 коп, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1573 (одна тисяча п`ятсот сімдесят три) грн 35 коп. Станом на сьогоднішній день у відповідача наявна заборгованість перед АТ «Акцент-Банк», проте вона не має можливості погасити суму заборгованості в такому розмірі, оскільки у неї складне матеріальне становище , відсутня можливість сплатити всю суму одноразово. Крім того, на її утриманні перебуває малолітня дитина віком 2 роки, вона перебуває в шлюбі, однак її чоловік не має постійного місця роботи та доходу, сім`я проживає в орендованому житлі, щомісяця сплачує орендну плату та комунальні послуги. Відповідач вказала, що не ухиляється від виконання рішення суду та визнає обов`язок сплачувати борг, щомісячно по 1000 грн. до повного погашення боргу.

У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надані до заяви матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.12.2025 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.08.2023 року в розмірі 15911 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 01 коп, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1573 (одна тисяча п`ятсот сімдесят три) грн 35 коп.

Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (частини п`ята та сьома статті 435 ЦПК України).

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що розстрочення виконання рішення є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють таке виконання боржником. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми заборгованості, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу рішення має бути виконано повністю.

Підставою для розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності вжиття такого заходу. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Встановлення графіку виконання судового рішення шляхом його розстрочення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинно базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Згідно роз`яснень, наведених в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Верховним Судом в постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 2-101/99 викладено висновок про те, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 373 ЦПК України та статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Оцінюючи доводи заяви про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19 та від 03 вересня 2020 року у справі № 905/30/16.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із заявою, відповідач у справі (заявник) як на підставу для відстрочення виконання рішення суду вказує на те, що у нього наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення (скрутне матеріальне становище боржника, відсутність доходу), однак будь-яких доказів на підтвердження даних фактів суду не надає.

За таких обставин, враховуючи викладене, виходячи з принципів верховенства права, обов`язковості виконання судових рішень, відсутності доказів на підтвердження обставин для розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання судового рішення у цій справі.

Отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити, оскільки вона є не обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 259-261, 435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду від 23.12.2025 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя