Рішення № 134293808, 19.02.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/19288/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участю секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Білоус Дар`я Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

29 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1400-4389 від 26.05.2024 в сумі 88 962,62 грн., судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.05.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1400-4389.

Позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач всупереч умовам кредитного договору порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 10.11.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 106 569,20 гривень, а саме:

- прострочена заборгованість за кредитом 17 796,44 гривень,

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами 88 772,76 гривень.

Також повідомив, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 17 606,58 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 88 962,62 гривень.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме:

- прострочена заборгованість за кредитом 17 796,44 гривень;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами 71 166,18 гривень;

що разом становить 88 962,62 гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

12.01.2026 відповідач з використанням системи «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, якому зазначає, що визнає факт укладення кредитного договору иа отримання коштів (тіла кредиту) Однак не погоджується із нарахованими відсотками, вважає їх неспівмірними з основним боргом та такими що суперечать із принципами справедливості та розумності. Зазначає, що готовий погасити заборгованість у розмірі тіла кредиту.

09.02.2026 відповідач подав заяву, в якій просив надати йому розстрочку на виконання рішення суду, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

19.02.2026 відповідач подав заяву, в якій просив розгляд проводити за його відсутності, відзив підтримує в повному обсязі та просить врахувати неспівмірність заявлених позивачем штрафних санкцій та відсотків до розміру основного зобов`язання, просить застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки (штрафів, пені) до розумних меж, враховуючи його майновий стан та законодавчі обмеження на нарахування штрафів у період дії воєнного стану.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при подачі позовної заяви просили розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у дане судове засідання не з`явився. належним чином повідомлявся про час та місце його проведення.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Судом встановлено, що 26.05.2024 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1400-4389

Даний договір було укладено сторонами дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття і акцепт пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію"договір прирівнюється до складеного в письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Також, відповідно до ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Договір про відкриття кредитної лінії №1400-4389 від 26.05.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3906.

Таким чином, суд констатує, що 26.05.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1400-4389 та погоджено усі його істотні умови, такі як суму позики, строк та порядок її надання, порядок повернення та плату за користування позиковими коштами.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору загальний розмір кредиту 17 800,00 гривень.

Дата надання/видачі кредиту 26.05.2024.

Пунктом 4.7 встановлено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.11. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).

Згідно з п. 4.10 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.45% (одна ціла, сорок п`ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою).

Пунктом 4.11 Договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 0 % (нуль цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі строк кредитування). дата повернення (виплати) кредиту 25.05.2025 року. (п. 4.13 договору)

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 10604.76 (десять тисяч шістсот чотири цілих, сімдесят шість сотих ) процентів. (п. 4.14 Договору)

Відповідно до п. 4.15 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає: 112 006.50 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом.

В день укладення вказаного договору, тобто, 26.05.2024, відповідачу було здійснено переказ грошових коштів в сумі 17 800,00 грн., що підтверджується Довідкою про перерахування суми кредиту за договором №1400-4389 від 26.05.2024, а також листом АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay, призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1400-4389, 2024-05-26.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1400-4389 від 26.05.2024, станом на 10.11.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 106 569,20 гривень, а саме:

- прострочена заборгованість за кредитом 17 796,44 гривень,

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами 88 772,76 гривень.

Встановлено, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 17 606,58 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 88 962,62 гривень.

Позовні вимоги обмежуються стягненням з відповідача частини заборгованості за кредитним договором, а саме:

- прострочена заборгованість за кредитом 17 796,44 гривень;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами 71 166,18 гривень;

що разом становить 88 962,62 гривень.

Відомостей про усунення відповідачем порушень сплати заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки порушення зобов`язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

На думку позивача, відповідач не виконав умови кредитного договору - не повернув кредит позикодавцю, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 88 962,62 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України (за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав), беручи до уваги, що договір є дійсним, відповідач користувався кредитними коштами, а також за обставин встановлених вище судом, що підтверджують набуття прав вимоги позивачем за вказаним кредитним договором до відповідача, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії №1400-4389 від 26.05.2024 у розмірі 17 796,44 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром нарахованих процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором, а саме, нарахованих кредитором у розмірі 71 166,18 грн, виходячи з наступного.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 січня 2020 року у справі №643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач з відповідача, не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (розмір відсотків у чотири рази перевищує тіло кредиту) за користування коштами.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками за кредитним договором у розмірі 71 166,18 грн не є співрозмірною сумі кредиту за вказаними договором, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до розміру тіла кредиту у розмірі 17 796,44 грн.

З урахуванням викладеного, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 35 592.88 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 17 796,44 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 17 796,44 грн.

Щодо заяви відповідача від 19.02.2026 про застосування частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру неустойки (штрафів, пені), суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вигляді простроченої заборгованості за тілом кредиту та простроченої заборгованості за нарахованими процентами. Вимоги про стягнення неустойки (штрафів, пені) позивачем не заявлялися.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог або вирішувати питання, які не були предметом позову.

Оскільки вимоги про стягнення неустойки (штрафів, пені) у даній справі позивачем не заявлені та не є предметом розгляду, підстав для застосування положень частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки у суду немає.

З огляду на викладене, заява відповідача від 19.02.2026 в частині зменшення неустойки (штрафів, пені) підлягає залишенню без розгляду як така, що не стосується предмета позову у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 969,17 грн.

Вирішуючи питання щодо надання розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

З наданих представником відповідача доказів вбачається, що ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище. З наявної у матеріалах стправи копії ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 29.09.2025 у справі № 308/20030/24 вбачається, що з відповідача було стягнуто заборгованість за іншим кредитним договором у розмірі 18 950 грн. З довідки з місця роботи від 05.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 працевлаштований з 27.11.2025 з випробувальним терміном 3 місяці.

Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до положень статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для застосування статті 435 ЦПК України є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Таким чином, враховуючи положення процесуального законодавства, а також матеріальне становище відповідача, яке є тією обставиною, що ускладнить виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 необхідно розстрочити виконання цього рішення строком на шість місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 5 932,14грн не пізніше тридцятого числа кожного місяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.141,263,264,265,268,435 ЦПК України, ст.526,527,530,598,599,610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1400-4389 від 29.05.2024 в загальному розмірі 35592,84 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 84 копійки) грн., що складається з 17 796,44 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 17 796,44 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 969,17 (дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 17 копійок) грн.

Розстрочити виконання рішення строком на 6 (шість) місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 5 932,14 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 14 копійок) грн. не пізніше тридцятого числа кожного місяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, код ЄДРПОУ: 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка