Рішення № 134293803, 20.02.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11007/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 лютого 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» в особі представника Супрун Є.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» в особі представника Супрун Є.В. через систему "Електронний суд" звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:

- 12.02.2021 кредитний договір №20118136923, за яким Позичальнику надано кредит у сумі 17500 грн.;

- 15.02.2021 кредитний договір №40018136923, за яким Позичальнику надано кредит у сумі 19336 грн.

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 20118136923 від 12.02.2021, сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Ці умови були узгоджені позичальником шляхом підписання відповідних документів. Підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.04.2025 склала:

1) По кредитному договору від 12.02.2021 № 20118136923 - 28527.01 (двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 01 копійка) грн., з яких: 17461.45 грн. заборгованість за кредитом; 11065.56 грн. заборгованість за процентами; 0 грн. заборгованість за комісією;

2) По кредитному договору від 15.02.2021 № 40018136923- 9955.21 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 21 копійка) грн., з яких: 9952.32 грн. заборгованість за кредитом; 2.89 грн. заборгованість за процентами; 0 грн. заборгованість за комісією.

Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 09.04.2025 склала 38482.22 (Тридцять вісім тисяч чотириста вісімдесят дві грн 22 коп.) гривень.

Вказує, що позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка перед позивачем за кредитним договором станом на 09.04.2025 склала: По кредитному договору від 12.02.2021 № 20118136923 - 28527.01 (двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 01 копійка) грн., з яких: 17461.45 грн. заборгованість за кредитом; 11065.56 грн. заборгованість за процентами; 0 грн. заборгованість за комісією; По кредитному договору від 15.02.2021 № 40018136923- 9955.21 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 21 копійка) грн., з яких: 9952.32 грн. заборгованість за кредитом; 2.89 грн. заборгованість за процентами; 0 грн. заборгованість за комісією, яку позивач АТ «ПУМБ» просить стягнути з відповідача на свою користь та сплачений судовий збір.

Виклад позицій сторін по справі:

У судове засідання представник позивача не зявився. В пункті 3 прохальної частини позовної заяви просить суд розглянути справу у відсутності представника Банку та не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованим повідомленням, які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «вручено» за №0610273823525 та рекомендованим повідомленням, яке повернулося на адресу суду з відміткою Укрпошти « за закінченням терміну зберігання» за №R067030261272.

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

06.08.2025 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що 12 лютого 2021 року відповідач звернулася до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг у зв`язку із чим підписала заяву №20118136923 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої підтвердила , що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування.

З заяви №20118136923 від 12.02.2021 року вбачається, що відповідач просила надати їй споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту 3000,0 гривень; строк кредиту 12 місяців; стандартна процентна ставка складає 47,88 %, реальна річна процентна ставка складає 47,88%.

З заяви №20118136923 від 12.02.2021 року також вбачається, що відповідачу було відкрито на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та надано кредитну картку № НОМЕР_2 .

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №20118136923 від 12.02.2021, вбачається, що: 12.02.2021 року було встановлено кредитний ліміт 3000,00 грн., 17.06.2021 року 5000,00 грн., 20.07.2021 року 12500,00 грн., 19.08.2021 року 14500,00 грн., 23.10.2021 року 17500,00 грн., 27.02.2022 року 17294,00 грн., 03.03.2022 року 17500,00 грн.

В цей же день, 12.02.2021 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому вказано основні умови кредитування; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту тощо.

Судом встановлено, що 12 лютого 2021 року відповідач звернулася до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг у зв`язку із чим підписала заяву №40018136923 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування.

З заяви №40018136923 від 12.02.2021 року вбачається, що відповідач просила надати їй споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту 19336,00 гривень; строк кредиту 24 місяців; розмір процентної ставки 0,01% річних.

В цей же день, 12.02.2021 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому вказано основні умови кредитування; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту тощо.

Згідно платіжної інструкції TR.47388964.13053.359 від 12.02.2021 року з рахунку АТ «ПУМБ» здійснено переказ на рахунок ОСОБА_1 відкритий в ПАТ «ПУМБ», призначення платежу: надання кредитних коштів по договору №40018136923 від 12.02.2021 року в розмірі 19336,00 грн.

Пунктом 2.2.5 Частини 2 Загальних положень публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 12.08.2020 р. затвердженої рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» протокол № 818 від 11.08.2020 р., передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору. Заява на приєднання до Договору може оформлюватися у паперовому або в електронному вигляді, в тому числі із можливістю проставлення зі сторони Клієнта цифрового власноручного підпису (за наявності технічної можливості у Банку) безпосередньо у Банку (відділеннях або іншому місці надання Банком послуг) або за допомогою будь-якого Дистанційного каналу обслуговування.

Відповідно до п.2.3.3 Частини 2 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Клієнт погоджується та приймає на себе ризики та обов`язок самостійно відстежувати наявність/відсутність повідомлень Банку про зміну умов Договору на Сайті Банку.

Відповідно до п.3.2 Частини 3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» Укладенням Договору Клієнт погоджується з умовами банківських послуг, що надаються в рамках Пакету послуг, та розміром винагород, що встановлені Банком за обслуговування Пакету послуг. Винагорода Банку за надання послуг залежить від наповнення/обсягу Пакету послуг та визначена Тарифами Банку. Інші послуги, передбачені Договором, які не включені до відповідного Пакету послуг, надаються та сплачуються у відповідності до Тарифів.

Відповідно до п.5.1.4. Частини 5 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.

Згідно із п.5.1.6. Частини 5 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний Своєчасно та в повному обсязі оплачувати Банку вартість послуг, які надані Банком за Договором та інші платежі, відповідно до умов Договору та встановлених Тарифів.

Згідно із п.5.1.7. Частини 5 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед Банком за договором №20118136923 від 12.02.2021 року станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі становить 28527,01 грн. з яких: заборгованість за кредитом 17461,45 грн., заборгованість за процентами 11065,56 грн., заборгованість по комісії 0,00 грн.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед Банком за договором №40018136923 від 15.02.2021 року станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі становить 9955,21 грн. з яких: заборгованість за кредитом 9952,32 грн., заборгованість за процентами 2,89 грн., заборгованість по комісії 0,00 грн.

Виписками АТ «ПУМБ» з особового рахунка ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та №№ НОМЕР_3 за кредитними договорами підтверджується заборгованість відповідача перед банком.

Позивачем АТ «ПУМБ» направлено письмові вимоги (повідомлення) відповідачу ОСОБА_1 згідно якої банк вимагав від відповідача виконати зобов`язання перед АТ «ПУМБ» за кредитними договорами та погасити заборгованість в загальному розмірі 38482,22 грн. протягом тридцяти днів з моменту отримання листа. Вказане вбачається із письмової вимоги (повідомлення) за вих. №KHO-44.2.2/580 від 10.04.2025 та №20250410 ПУМБ_1379 згрупованих відправлень.

Нормативно-правове обґрунтування:

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Щодо стягнення заборгованості за договором №20118136923 від 12.02.2021 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачка в судове засідання не зявилась , відповідно до ст. 81 ЦПК України будь-яких заперечень на позовні вимоги станом на час розгляду справи не подано, як і не подано доказів, що свідчать про неправильність представлених позивачем розрахунків суми кредитної заборгованості, що нарахована згідно умов укладеного договору.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань та не здійснила платежів для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору , а також ст. ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами не виконала.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед Банком за договором №20118136923 від 12.02.2021 року станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі становить 28527,01 грн. з яких: заборгованість за кредитом 17461,45 грн., заборгованість за процентами 11065,56 грн., заборгованість по комісії 0,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надала суду контр розрахунку суми заборгованості за договорами , а відтак суд приходить до висновку, що нарахована позивачем сума заборгованості за договором №20118136923 від 12.02.2021 року, в розмірі 28527,01 грн., з яких: заборгованість за кредитом 17461,45 грн., заборгованість за процентами 11065,56 грн., заборгованість по комісії 0,00 грн. - є належним доказом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 договору кредиту, отримання відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладених договорів позики, а також нараховану позивачем відповідно укладених договорів загальну заборгованість у сумі 28527,01 грн., яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Будь-яких доказів щодо неотримання ОСОБА_1 коштів від позивача, не проведення нею операцій по спірному картковому рахунку, а також доказів щодо спростування даної заборгованості - матеріали справи не містять.

Таким чином, укладаючи кредитний договір №20118136923 від 12.02.2021 року, на підставі якого видано кредитну карту з кредитним лімітом сторони погодили відкриття поточного рахунку, випуск платіжної картки, встановлення кредитного ліміту, надання у користування грошових коштів у межах кредитного ліміту та нарахування процентів за користування коштами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 розуміла умови укладеного нею договору, надання їй у користування грошових коштів у межах кредитного ліміту та нарахування процентів за користування коштами, що зобов`язувало останню належним чином виконувати обов`язки, щодо виконання умов договору про надання банківських послуг та повернення грошових коштів.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконала зобов`язання за договором, а тому з неї на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту та нарахованими відсотками в сумі 28527,01 грн., а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за договором №40018136923 від 15.02.2021 року, суд виходить з наступного.

Згідно ст.79 ЦПК (достовірність доказів) достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст.80 ЦПК (достатність доказів) - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процессуального права. Обґрунтованим є рішення, ухва-лене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Судом встановлено, що Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звертаючись до суду з даним позовом, посилалося на те, що 15.02.2021 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №40018136923, за яким Позичальнику надано кредит у сумі 19336 грн.

Саме за цим кредитним договором від 15.02.2021 року позивач просить стягнути заборгованість.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості за договором №40018136923 від 15.02.2021 року, надав до позовної заяви : заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №40018136923 від 12.02.2021 року, анкету клієнта, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості за договором№40018136923 від 15.02.2021 року.

Однак саме заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №40018136923 від 15.02.2021 року позивачем при звернені до суду не надано, така не долучена до позовної заяви.

Натомість позивачем надано до позовної заяви заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №40018136923 від 12.02.2021 року, а розрахунок заборгованості долучений за договором№40018136923 від 15.02.2021 року.

Водночас, заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №40018136923 від 15.02.2021 року позивачем при звернені до суду не надано, така не долучена до позовної заяви.

Суд не може прийняти до уваги твердження позивача про наявність у сторін договірних правовідносин та наявність у відповідача заборгованості у тій сумі, яка зазначена у позовній заяві, з огляду на те, що на підтвердження цих обставин позивачем не надано доказу, що 15.02.2021 між ОСОБА_1 та АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» було підписано заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №40018136923 від 15.02.2021 року, на підставі чого у сторін виникли правовідносини і відповідно у відповідача виник обов`язок погашення заборгованості за вказаним договором.

Розглядаючи дану цивільну справу, суд виходить з того, що саме на позивача покладено обов`язок подати суду всі наявні у нього докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги.

Таким чином, позивач не довів факту, що 15.02.2021 між ОСОБА_1 та АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» було підписано заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №40018136923 від 15.02.2021 року, згідно з умовами якої остання отримала кредитні кошти.

Таким чином, позивач не довів самого факту укладення між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» з відповідачем 15.02.2021 року кредитного договору (або іншого договору, в межах якого сторони домовились про кредитування) і його істотних умов, зокрема про розмір кредиту, строки його повернення, процентну ставку, зобов`язання у випадку прострочення (неустойку), порядок внесення змін.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять також доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної карти, її виду та строку дії, а також розміру наданого кредиту на підставі заяви про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на укладення Договору №40018136923 від 15.02.2021 року про яку зазначає позивач у позові, що позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу та процентів.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості за кредитним договором №40018136923 від 15.02.2021 року за період з 15.03.2021 по 01.04.2025 року не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факту укладення договору саме 15.02.2021 року.

Відтак позивач не надав належних та допустимих доказів щодо виконання кредитором обов`язку з надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на рахунок відповідача, а також доказів щодо наявності у відповідача на момент пред`явлення позову непогашеної (несписаної) заборгованості перед кредитором.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Слід відзначити, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Також, суду не надані і виписки з рахунків відповідача для встановлення розміру наданого кредиту, факту користування відповідачем наданими йому коштами, обставин погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків. А також докази повідомлення боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором, як це передбачено вимогами договорів факторингу.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 0 3.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 №6-16цс15.

За вказаних обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №40018136923 від 15.02.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

Суд приймає до уваги, що в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем 12.02.2021 року.

Разом з тим, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Отже, факт підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про розмір відсотків за укладеним договором.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог та виникнення заявленого банком розміру заборгованості.

Таким чином, при розгляді даної справи, суд виходить з того, що позивач у порушення вимог ст.83, 84, 95 ЦПК України не надав належних доказів на підтвердження укладення 15.02.2021 року договору з відповідачем, умов договору, видачі відповідачу кредиту та/або видачі відповідачу кредитної картки, доказів наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за конкретними договірними кредитними зобов`язаннями (у випадку, якщо такий договір все ж був між ними укладений), та виходячи з того, що це є обов`язком позивача, і що рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, то суд не вбачає підстав для того, щоб робити висновок про доведеність наявності у відповідача невиконаних (тим більше прострочених) грошових зобов`язань перед позивачем у вказаних позивачем спірних правовідносинах та про їх розмір.

Суд також виходить з того, що сторони для суду є рівними, що висновки суду мають ґрунтуватисьна доказах, а не на припущеннях, і що незалежно від того, що судом ухвалюється заочне рішення, воно має бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Вищенаведене узгоджується також з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року по справі № 755/17553/16, від 03 квітня 2019 року по справі № 221/5089/16-ц та від 27 березня 2020 року по справі № 703/3063/18.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодек-сом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПУМБ» заборгованості підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргу ментів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн.(за подання позовної заяви).

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості , яка у загальному розмірі складає 38482,22 грн.

Разом з тим, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 28527,01 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 1795,73 грн.(2422,40 грн.*28527,01/38482,22).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 28527,01 грн., а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1795,73 грн., пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 16.02.2026 року, дата складання повного судового рішення 20.02.2026 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -20.02.2026 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.525,526,530, 610,612,623, 624, 628, 1049, 1050, 1054ЦКУкраїни, ст.ст.13,14,82,206,223,259,263-265, 268, 280-284, 352,354ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» в особі представника Супрун Є.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4 код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за договором №20118136923 від 12.02.2021 року станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі 28527,01 грн. з яких: заборгованість за кредитом 17461,45 грн., заборгованість за процентами 11065,56 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4 код ЄДРПОУ 14282829) сплачений судовий збір в сумі 1795,73 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4 код ЄДРПОУ 14282829);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Дата складання повного тексту судового рішення 20.02.2026 року .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца