Рішення № 134286242, 19.02.2026, Тетіївський районний суд Київської області

19.02.2026 Провадження по справі № 2/940/65/26

Справа № 940/2301/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовомАкціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (надалі АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у сумі 219454,27 гривень та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.12.2013 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022) на підставі анкети - заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Альфа-Максі» та додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Альфа-Максі» укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - угода) із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку шляхом встановлення встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Альфа -Максі», мета кредиту - споживчі потреби; ліміт кредитної лінії - у розмірі 75 000,00 грн; процентна ставка - 36 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - Visa Gold; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі банку угоді було присвоєно № 630070759.

Водночас зазначено, що АТ «Сенс Банк» взяті відповідно до угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Натомість, відповідач, який активував кредитну картку та активно користувався кредитними коштами, свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 219454,27 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 27.11.2025 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.01.2026 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Неживок І.В. через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву, мотивуваши його тим, що, якщо кредитний ліміт становить 75000 грн, тоді виникає запитання, яким чином виникла заборгованість з кредиту (коштів, які надав банк) в розмірі 123899 грн. 84 коп. простроченого тіла кредиту. З урахуванням доводів позовної заяви та умов договору щодо кредитного ліміту в 75000 грн, сума тіла кредиту не може перевищувати встановлений ліміт.

Як доказ розміру боргового зобов`язання, позивач надає до позовної заяви розрахунок заборгованості, який, на думку представника відповідача, не може слугувати доказом наявності заборгованості по кредитному зобов`язанню, не доказує факту отримання коштів на розмір отриманих коштів, тому дані обставини є не доведеними.

Щодо відомостей, які містяться в розрахунку заборгованості, представник відповідача зазначає, що в них відображено період з 27.12.13 до 27.05.25, при цьому докази отримання коштів в період до 22.01.19 відсутні. Первинна документація з даного приводу не надана.

Щодо наданої в якості доказу виписки з рахунку приватного клієнта №039057- 2025/0701 за розрахунковий період з 27.12.13 по 25.06.2025, представник відповідача зауважує, що в цій виписці відображені операції з 22.01.2019. Дана виписка містить відомості про внутрішні операції за рахунком, та фінансові трансакції за рахунком. Та з розділу внутрішні операції за рахунком вбачається, що всього по внутрішніх операціях -50180,95. При цьому в даній частині виписки відсутні будь-які відомості про отримання кредитних коштів. В даному розділі відображені операції, пов`язані з погашенням кредиту, нарахуванням процентів, комісії та інше. Так, в розділі фінансові трансакції за рахунком маються відомості щодо двох карток останні цифри 2269 та 1836. З відомостей по карті 2269 вбачається, що її баланс позитивний та становить 20200 грн. З відомостей по карті 1836 вбачається, що її баланс негативний та становить - 30965 грн. Далі, у виписці відображені відомості, що всього по всіх картках баланс -10765, тобто баланс карток 2269 та 1836, 20200-30965= -10765 грн., що свідчить про заборгованість по отриманим коштам в розмірі 10765 грн. Далі, у виписці мається запис: «Всього по всіх рахунках» - 60945 грн. 95 коп., це сума - 10765 грн. та - 50180.95 грн. Тобто, позивач сумував заборгованість по карткам в розмірі 10765 грн. та заборгованість по процентам, комісії в розмірі - 50180.95 грн. Далі мається запис «кінцевий залишок» - 123899 грн. 84 коп. та кінцева заборгованість зі сплати комісійних, відсотків - 95554 грн. 43 коп., внесок для відновлення мінімального балансу 219454 грн. 27 коп. Тобто, з виписки в рахунку вбачається, що кінцева заборгованість по карткам та рахунку (сума тіла, відсотків та комісія) - 60945 грн. 95 коп., при цьому «Кінцевий залишок» як зазначено в виписці становить - 123899 грн. 84 коп., відповідно про суму боргу в розмірі 123899.84-60945.95=62953 грн. 90 коп. відсутні будь-які відомості. Також відсутні будь-які відомості щодо нарахування - 95554 грн. 43 коп. процентів. Відомості про нарахування процентів містяться в розділі виписки внутрішні операції, в якому загальна сума визначена, як -50180.95. Тобто позивачем не надано жодного доказу отримання відповідачем кредиту в розмірі 123899,84 грн. та відповідно доказів нарахування процентів в розмірі 50180,95 грн. З виписки по рахунку вбачається, що розмір боргу зі сплати кредиту становить 10765 грн.

Враховуючи вищевикладене, на думку представника відповідача, позивачем не надано жодного доказу отримання відповідачем коштів в розмірі 123899 грн. 84 коп. та відповідно доказів нарахування відсотків на таку суму кредиту, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 17827 грн. 16 коп., представник відповідача вважає, що зазначені витрати не підтверджені документально, відсутній розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на зазначене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04.02.2026 представник позивача АТ «Сенс Банк» - адвокат Кізко Л.С. через систему «Електронний суд» надіслав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

10.02.2026 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Неживок І.В. через систему «Електронний суд» надіслав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.12.2013 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022) на підставі анкети - заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Альфа-Максі» та додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Альфа-Максі» укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку шляхом встановлення встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Альфа -Максі», мета кредиту - споживчі потреби; ліміт кредитної лінії - у розмірі 75 000,00 грн; процентна ставка - 36 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - Visa Gold; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі банку угоді присвоєно № 630070759.

Власним підписом відповідач підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором.

Сторони також узгодили, що всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані угодою, регулюються договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, додатково до тих, що вказані в угоді, і є невід`ємною частиною угоди.

Сторони домовилися, що з огляду на дані, надані клієнтом для встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку клієнта та/або кредитну історію клієнта, ліміт відновлювальної кредитної лінії може бути змінений в межах, визначених клієнтом в анкеті-заяві про акцепт та п. 3.4.1. Розділу І цього додатку № 4 та підтверджених клієнтом в анкеті-заяві про акцепт, шляхом повідомлення банком клієнту інформації про зміну розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії одним або декількома способами за вибором банку, а саме: а) направленням електронного листа на e-mail, зазначений клієнтом в анкеті-заяві про акцепт; б) направленням sms повідомлення на номер мобільного телефону, що зазначений клієнтом в анкеті-заяві про акцепт та/або повідомлений клієнтом банку у випадку зміни клієнтом номеру телефону, що здійснена в порядку передбаченому договором; в) розміщенням інформації у щомісячних виписках по рахунку клієнта; г) розміщення інформації про зміну розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії із зазначенням зміненого розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії на екрані банкомату за допомогою якого клієнтом здійснюється операції по рахунку клієнта; д) направленням письмового повідомлення про зміну розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії із зазначенням зміненого розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії, на адресу, зазначену клієнтом в анкеті-заяві про акцепт; є) інформуванням за допомогою з`єднання з клієнтом по номеру мобільного телефону, що зазначений клієнтом в анкеті-заяві про акцепт та/або повідомлений клієнтом банку у випадку зміни клієнтом номеру телефону, що здійснена в порядку передбаченому договором.

В разі незгоди клієнта із зміненим розміром ліміту відновлювальної кредитної лінії клієнт зобов`язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації щодо зміни розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії (одним із зазначених вище способів) надати до банку заяву щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії та повністю повернути заборгованість по кредиту та/або сплаті процентів за користування відновлювальною кредитною лінією / несанкціонованою кредитної заборгованістю перед банком та/або неустойки чи інших платежів (у разі наявності) за договором. У разі настання обставин, що передбачені цим абзацом та за умови відсутності на момент звернення клієнта до банку із заявою про анулювання відновлювальної кредитної лінії заборгованості по кредиту (за її наявності) та/або сплатити проценти за користування коштами відновлювальної кредитної лінії (за їх наявності) / несанкціонованої кредитної заборгованості перед банком (при наявності) та/або неустойки чи інших платежів (у разі наявності) за договором банк не здійснює подальшого кредитування клієнта і умови договору щодо надання кредиту у вигляді кредитної лінії до відносин, що виникли на між Банком та клієнтом на підставі договору не застосовуються.

У разі, якщо клієнт протягом вказаного в цьому пункті строку не надав банку заяву щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії та/або не повернув заборгованість по сплаті кредиту та/або процентів за користування лімітом відновлювальною кредитною лінією/ несанкціонованою кредитною заборгованістю та/або неустойки чи інших платежів перед банком (у разі їх наявності) за договором та/або вчинив операцію щодо отримання коштів в межах зміненого ліміту відновлювальної кредитної лінії у сумі, що перевищує попередньо встановлений розмір ліміту відновлювальної кредитної лінії, сторони вважають, що сторонами досягнуто згоди, на внесення змін до договору у частині встановлення нового розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії відповідно до частин 2-3 статті 205 Цивільного кодексу України і що розмір ліміту відновлювальної кредитної лінії є зміненим (п. 3.4.14. Договору).

Відповідач погодився з тим, що банк надає йому картку в неактивному стані і погоджується самостійно активувати картку. Активація картки відбувається автоматично після: здійснення клієнтом [позичальником] першої транзакції з обов`язковим введенням ПІН-коду в POS-терміналі або банкоматі банку, або будь якого іншого банку України чи світу; або самостійно через Інтернет-сервіс «My Alfa bank»; або після успішного встановлення ПІН-коду за допомогою системи IVR. Клієнт [позичальником] розуміє та погоджується з тим, що не зможе здійснювати операції із застосуванням картки, до моменту активації картки (п. 3.4.21. договору).

Відтак, усі основні умови кредитування доведені відповідачу, що свідчить його підписи в анкеті - заяві про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Альфа-Максі», додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках продукту «Альфа-Максі») та довідці про умови кредитування з використанням картки «Альфа-Максі».

Позивачем АТ «Сенс Банк» виконано взяті на себе договірні зобов`язання, а саме надано відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених угодою та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач ОСОБА_1 скористався кредитними коштами, але не виконує належним чином договірні зобов`язання, внаслідок чого, згідно наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку, заборгованість за кредитомстановить 219454,27 грн, з яких: 123899,84 грн прострочене тіло кредиту; 95554,43 грн відсотки за користування кредитом.

Згідно із виписки з рахунка приватного клієнта № 039057-2025/0701 за період з 27.12.2013 по 25.06.2025, наданої АТ «Сенс Банк», відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, загальна сума заборгованості становить 219454,27 грн., що відповідає заявленій в позовній заяві до стягнення сумі заборгованості.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані АТ «Сенс Банк» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення між сторонами угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Водночас, стороною відповідача не спростовано доводів щодо отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними. Більш того, факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується випискою з рахунка.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц.

Разом з тим, виписка по рахунку, згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ № 75 від 04 липня 2018 року, є первинним документом, який фіксує здійснення банківських операцій, що, на думку суду, достеменно свідчить про підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.

Відтак, виписка по рахунку відповідача у сукупності з іншими у справі доказами підтверджують обставини видачі відповідачу кредитних коштів, а також заборгованість по кредитному договору, розмір якої відображено у детальному розрахунку, який містить відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням.

Водночас, твердження представника відповідача про те, що у виписці з рахунку відповідача відображені операції лише з 22.01.2019, а не з 27.12.2013, як зазначено у розрахунку заборгованості, суд не бере до уваги, оскільки відповідач має доступ до свого банківського рахунку та мав можливість надати суду виписку зі свого особового рахунку за період з 27.12.2013 в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак жодних доказів на спростування позовних вимог АТ «Сенс Банк» стороною відповідача не надано.

Більш того, відсутність виписки з рахунка відповідача за весь період дії договору, а саме з 27.12.2013, на переконання суду, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки збіг суми заборгованості, зазначеної у виписці з рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, що становить 219454,27 гривень, підтверджує наявність заборгованості, її розмір, правильність нарахувань, а також факт виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором. Більш того, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виконання останнім умов договору у період з 27.12.2013 до пред`явлення позивачем позову.

Водночас, у разі незгоди із розрахунком заборгованості, відповідач мав право на подання відповідного клопотання про призначення судом експертизи для встановлення правильності розрахунку заборгованості, чого ним зроблено не було.

За таких обставин, наданий позивачем розрахунок заборгованості є зрозумілим, узгоджується з умовами договору та в якому зазначено, зокрема суми простроченого тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Натомість, відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надав власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку АТ «Сенс Банк» або доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для сумніву, що відповідачу не надано кредитні кошти, що підтверджується вищенаведеними доказами та не спростовано відповідачем, який будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом строку дії договору не заявляв.

Отже, суд вважає доведеними ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 219454,27 гривень.

Більш того, відповідач не оспорював вказаний договір, не звертався з вимогами про розірвання договору у зв`язку із порушенням АТ «Сенс Банк» умов договору.

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з відсотками своєчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджено наданими позивачем розрахунком заборгованості, випискою з рахунку відповідача, та стороною відповідача не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2633,45 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17827,16 гривень, суд зазначає таке.

Так, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладений між АТ «Сенс Банк» та адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», згідно з п. 3.1 якого, за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи, як зазначено у позовній заяві, становлять 17 827,16 грн. (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 219 454,27 грн х 7,85 %).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Крім того, у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (правова позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатським бюро роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17827,16 грн є завищеними та неспівмірними згідно з обставинами цієї справи.

Зокрема, суд зауважує, що ця справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у справі незначної складності, тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках зазначеної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної

адвокатським об`єднанням роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 7000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 509, 512, 514, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

вирішив:

ПозовАкціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська,буд. 100, м. Київ, 03150, заборгованість у розмірі 219454 (двісті дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривень 27 копійок, понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2633 (дві тисячі шістсот тридцять три) гривні 45 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 23 лютого 2026 року.

Суддя С.В. МАНДЗЮК