Ухвала суду № 134283143, 23.02.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4414/24-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, та зобов`язання вчинити дії у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала справа №600/4414/24-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

До суду від позивача надійшла заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, вчинених на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року.

В обґрунтування поданої заяви позивач указував про невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішення суду у справі №600/4414/24-а належним чином, що полягає у відсутності відомостей та документів про перерахунок сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , визначеного станом на 01 квітня 2019 року, та проведення йому виплат пенсії з 01 квітня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення. Зазначено, що в лютому 2026 року позивач отримав грошове забезпечення у тому ж розмірі, який він отримував до моменту звернення до суду з позовом у справі №600/4414/24-а.

Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Так, частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №600/4414/24-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення від 30 червня 2022 року №ХЖ14912, що враховується для перерахунку пенсії, виданій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01 квітня 2019 року (із врахуванням раніше виплачених сум) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30 червня 2022 року №ХЖ14912, що враховується для перерахунку пенсії, виданій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та провести ОСОБА_1 виплату пенсії із врахуванням раніше проведених виплат. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року (із врахуванням раніше виплачених сум) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

01 січня 2026 року Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі №600/4414/24-а про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30 червня 2022 року №ХЖ14912, що враховується для перерахунку пенсії, виданій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та провести ОСОБА_1 виплату пенсії із врахуванням раніше проведених виплат.

Як свідчать додані до цієї заяви матеріали і що визнається у ній представником позивача, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №600/4414/24-а було пред`явлено до примусового виконання 22 січня 2026 року шляхом подання відповідної заяви про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем було використано своє право пред`явлення рішення суду у справі №600/4414/24-а до примусового виконання на підставі виданого судом виконавчого листа №600/4414/24-а від 01 січня 2026 року.

Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1-5 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, у випадку пред`явлення рішення суду до примусового виконання обов`язок щодо вчинення відповідних дій та вжиття заходів, спрямованих на належне виконання рішення суду, а також надання належної оцінки вчинюваних боржником дій при примусовому виконанні рішення суду, покладається на виконавця.

Як встановлено судом, рішення суду у справі №600/4414/24-а пред`явлено до примусового виконання до територіального органу державної виконавчої служби.

Водночас станом на день розгляду судом заяви позивача в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у матеріалах справи відсутні докази закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 у справі №600/4414/24-а.

В контексті наведеного суд зазначає, що положення статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Звернення до суду із заявою у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе у разі, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20.

Між тим, суд зауважує, що позивач не надав суду доказів того, що в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі №600/4414/24-а державним виконавцем ужито всіх можливих для примусового виконання рішення суду заходів, після яких таке залишається невиконаним.

Таким чином, з огляду на відсутність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання названого судового рішення, суд приходить до висновку про передчасність тверджень позивача щодо неналежного виконання рішення суду у справі №600/4414/24-а.

Згідно з частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви позивача, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. За відсутності обставин протиправності дій відповідача, вчинених на виконання судового рішення у справі №600/4414/24-а, суд залишає заяву позивача без задоволення.

Керуючись статтями 241, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, та зобов`язання вчинити дії у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.П. Лелюк