Рішення № 134282397, 23.02.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року № 520/1188/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 (прож: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №204150007914 від 22.10.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пільгової пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на підставі пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ідентифікаційний код юридичної особи: 21084076, місцезнаходження юридичної особи: 33028, Україна, Рівненський район, Рівненська область, місто Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, вчинити дії по призначенні та виплаті з 15.10.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , пільгової пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», врахувавши періоди роботи ОСОБА_1 з 11.10.2017 року по 08.01.2025 року у стаж, що дає право на призначення пільгової пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення №204150007914 від 22.10.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пільгової пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на підставі пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до суду не надійшов.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернулась до пенсійного органу із заявою від 15.10.2025 про призначення пенсії за вислугу років.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №204150007914 від 22.10.2025 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу за вислугу років.

У вищевказаному рішенні зазначено, що Пунктом 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівників охорони здоров`я за умови, якщо вони на день набуття чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148-VII, тобто станом на 11 жовтня 2017 року, мають вислугу років, необхідну для призначення такої пенсії. Вказано, що право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить не менш як: 25 років на 1 квітня 2015 року; 25 років 6 місяців на 31 грудня 2015 року; 26 років 6 місяців на 11 жовтня 2017 року, страховий стаж особи становить 31 рік 7 місяців 21 день. Зазначено, що станом на 11 жовтня 2017 року стаж за вислугу років становить 22 роки 1 місяць 28 днів. Вказано, що результати розгляду документів, доданих до заяви за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Пунктом "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В подальшому, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та Законом України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Рішенням Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788X11 зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213- VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №204150007914 від 22.10.2025 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу за вислугу років.

У вищевказаному рішенні зазначено, що Пунктом 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівників охорони здоров`я за умови, якщо вони на день набуття чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148-VII, тобто станом на 11 жовтня 2017 року, мають вислугу років, необхідну для призначення такої пенсії. Вказано, що право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить не менш як: 25 років на 1 квітня 2015 року; 25 років 6 місяців на 31 грудня 2015 року; 26 років 6 місяців на 11 жовтня 2017 року, страховий стаж особи становить 31 рік 7 місяців 21 день. Зазначено, що станом на 11 жовтня 2017 року стаж за вислугу років становить 22 роки 1 місяць 28 днів. Вказано, що результати розгляду документів, доданих до заяви за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи.

Так, пенсійний орган, відмовляючи позивачу у призначені пенсії, виходив з того, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років.

При цьому, відповідачем, яке суб`єктом владних повноважень, жодним чином не конкретизовано, які саме періоди роботи позивача зазначені у трудовій книжці не зараховано до спеціального стажу який дає право на отримання пенсії за вислугу років та з яких підстав.

Відповідно до ст.105 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про адміністративну процедуру" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.52 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.

Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Згідно з ч.1 ст.72 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

З огляду на викладене оскаржуване у даній справі рішення не містить належного мотивування, яке б забезпечувало можливість правильно його зрозуміти.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, рішення №204150007914 від 22.10.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є необґрунтованим та не може вважатись прийнятим з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

За таких обставин, рішення №204150007914 від 22.10.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що заяви позивача та додані документи не було розглянуто належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву від 15.10.2025 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

Враховуючи те, що заяви позивача та додані документи не було розглянуто належним чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчинити дії по призначенні та виплаті з 15.10.2025 року ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», врахувавши періоди роботи ОСОБА_1 з 11.10.2017 року по 08.01.2025 року у стаж, що дає право на призначення пільгової пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», звернені на майбутнє та не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненський р-н., Рівненська обл., 33028) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №204150007914 від 22.10.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву від 15.10.2025 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненський р-н., Рівненська обл., 33028) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.