Ухвала суду № 134268481, 10.10.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14410/25

провадження № 2/753/10041/25

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

"10" жовтня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котенко Р. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про скасування нарахованої заборгованості та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

До Дарницького районного суду м. Києва звернулася представник позивача адвокат Михальчук Наталія Петрівна з позовною заявою до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про скасування нарахованої заборгованості та стягнення коштів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву було передано для розгляду судді Котенко Р. В.

Під час вирішення питання про відкриття провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що справу слід передати за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва з таких підстав.

Представник позивача при обранні територіальної підсудності для звернення до суду за захистом порушених прав позивачки посилалася на положення ч. 5 ст. 28 ЦПК України, згідно з якими позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Позивачем не обґрунтовані позовні вимоги відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення порушеного права споживача у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються вказаним Законом.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 у справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відтак, на думку суду, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо стягнення з банку безпідставно набутих коштів не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Параграфом 3 глави 2 ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) та регламентовано правила подання позову до суду відповідно до підсудності.

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи. Цивільний процесуальний кодекс України виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв`язком справ.

Згідно зі ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 28 ЦПК України передбачено альтернативну підсудність (за вибором позивача).

Зі змісту заявлених вимог та суб`єктного складу сторін вбачається, що предметом позову є стягнення на користь позивача з відповідача безпідставно списаних коштів. Позивачем виступає фізична особа, відповідачем зазначено банк - юридичну особу.

Позов поданий до Дарницького районного суду м. Києва за місцем проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

Разом з тим, згідно з відомостями з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», наданими на запит суду, місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстрованим у місті Києві не значиться.

Згідно із частиною 8 статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

08 жовтня 2025 року на запит судді до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери надійшла інформація щодо громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно із якою довідки внутрішньо переміщеної особи за вказаними параметрами відсутні.

При цьому, місцезнаходження відповідача, згідно з відомомстями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, що територіально відноситься до Подільського району міста Києва.

З урахуванням зазначеного та враховуючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, вважаю, що відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи Дарницьким районним судом м. Києва.

Враховуючи вищевикладене, оскільки з матеріалів позовної заяви не вбачається підстав для застосування альтернативної або виключної підсудності, то за правилами загальної територіальної підсудності дана справа за місцезнаходженням відповідача віднесена до юрисдикції Подільського районного суду міста Києва.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи наведене, оскільки вказана справа не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва, вона підлягає передачі за підсудністю до суду за місцезнаходженням відповідача, а саме до Подільського районного суду міста Києва.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 260, 353 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

цивільну справу № 753/14410/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про скасування нарахованої заборгованості та стягнення коштів передати на розгляд Подільському районному суду м. Києва за територіальною підсудністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р. В. Котенко