Постанова № 13426160, 04.01.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2011 р.Справа № 10-31-22-28/167-08-4618

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разюк Г.П.,

суддів: Андрєєвої Е.І., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від відповідача (ТОВ „Комплекс”): Буратінського В.В., довіреність б/н від 09.08.10 р., ОСОБА_7., довіреність № б/н від 02.07.10 р.

від третьої особи, яка заявила самостійні вимоги - ОСОБА_3, довіреність №4617 від 17.12.08р.

від КП БКФ „Комплекс” та Виконкому ОМР не зявились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином /див.-повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.12.10р./

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, м Одеса

на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.12.2010 р.

про припинення провадження за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4

по справі 10-31-22-28/167-08-4618

за позовом колективного підприємства будівельно-комерційної фірми „Комплекс”, м.Одеса

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс”, м.Одеса

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчого комітету Одеської міської ради

про визнання недійсними протоколів загальних зборів, статуту, державної реєстрації, свідоцтва, припинення юридичної особи, зобовязання внести запис у реєстр

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс”;

2.Виконавчого комітету Одеської міської ради

про визнання недійсними протоколів, установчого договору, статуту, свідоцтва, запису, припинення юридичної особи, зобовязання вчинити певні дії

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/

В С Т А Н О В И В:

20.11.08 р. колективне підприємство будівельно-комерційна фірма (далі за текстом КП БКФ) „Комплекс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ) „Комплекс”, зазначивши в якості третіх осіб по справі виконавчий комітет Одеської міської ради (далі за текстом ВК ОМР) та ОСОБА_4, з позовом про визнання недійсними протоколів загальних зборів, статуту, державної реєстрації, свідоцтва, припинення юридичної особи, зобовязання внести запис у реєстр.

06.07.10 р. ОСОБА_4 також звернувся до господарського суду першої інстанції із самостійними вимогами на предмет спору по справі № 10-31-22-28/167-08-4618 до ТОВ „Комплекс” та ВК ОМР, проте ухвалою суду від 09.07.10 р. по справі № 31/770-10 ОСОБА_4 було відмовлено в прийнятті позовної заяви з тих підстав, що вказаний спір не належить до корпоративних, а сам ОСОБА_4 не є підприємцем, у звязку із чим, відповідно із п. 1 ст. 62 ГПК України, цей спір непідвідомчий господарським судам України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі № 31/770-10 вищезазначену ухвалу суду від 09.07.10 р. скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 15.11.10 р. позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до розгляду як позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору по справі № 31-22-28/167-08-4618.

В своїй позовній заяві ОСОБА_4, згідно з останніми уточненнями позовних вимог від 07.12.10 р., просив:

- визнати недійсним рішення загальних зборів трудового колективу БКФ „Комплекс”, зафіксоване в протоколі № 2 від 10.04.00 р.;

- визнати недійсними рішення загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс”, зафіксовані в протоколі № 3 від 21.06.00 р.;

- визнати недійсними рішення загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс” та засновників ТОВ „Комплекс”, зафіксовані в протоколі № 4 від 22.08.00 р.;

- визнати недійсними: протокол № 2 від 10.04.00 р. загальних зборів трудового колективу БКФ „Комплекс”, протокол № 3 від 21.06.00 р. загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс”, протокол № 4 від 22.08.00 р. загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс” та засновників ТОВ „Комплекс”;

- визнати недійсним статут ТОВ „Комплекс” в редакції від 21.06.00 р., в редакції від 22.08.00 р., в редакції від 05.09.07 р.;

- визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності-юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс” (ідентифікаційний код 22483476), видане Суворовською райадміністрацією виконкому Одеської міської ради, дата реєстрації 31.07.00 р.;

- визнати недійсною державну реєстрацію ТОВ „Комплекс”;

- припинити юридичну особу ТОВ „Комплекс” шляхом ліквідації;

- зобовязати виконком Одеської міської ради занести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення.

15.12.10 р. господарським судом Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) винесено дві ухвали, однією з яких припинено провадження у справі № 10-31-22-28/167-08-4618 за позовом КП БКФ „Комплекс” до ТОВ „Комплекс”, а іншою припинено провадження у вказаній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ „Комплекс” та виконкому Одеської міської ради.

Оскаржена ухвала суду, якою припинено провадження у справі за позовом третьої особи, вмотивована тим, що, в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, справи, повязані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності субєктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, якщо стороною у справі є фізична особа, а оскільки ОСОБА_4 не є учасником (засновником) ТОВ „Комплекс”, тому що вибув зі складу учасників КП БКФ „Комплекс” ще до створення ТОВ „Комплекс”, вимоги, які стосуються створення ТОВ „Комплекс” та виведення зі складу його засновників КП БКФ „Комплекс”, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 15.12.10 р. про припинення провадження у справі за позовом ОСОБА_4 та передати справу № 10-31-22-28/167-08-4618 на розгляд господарського суду Одеської області.

В обґрунтування апеляційної скарги третя особа зазначає, що оскаржена ним ухвала є незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального права, а висновки, зроблені місцевим господарським судом при її винесенні, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що спір між ОСОБА_4 та ТОВ „Комплекс” не є корпоративним у звязку із тим, що ОСОБА_4 не є учасником (засновником) вказаного товариства, є неправильним та таким, що зроблено на підставі окремих фактів, без всебічного та повного дослідження всіх обставин справи у їх послідовності. На думку скаржника, висновок суду про те, що він не є засновником ТОВ „Комплекс” ще не свідчить про законність самого створення ТОВ „Комплекс”, оскільки його незаконно було звільнено з посади директора МП ЖЕУ БКФ „Комплекс”, чим порушено його корпоративні права як учасника БКФ „Комплекс” та директора МП ЖЕУ БКФ „Комплекс”.

Крім того, скаржник наголошує, що оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі № 31/770-10 встановлено, що спір між ОСОБА_4 та ТОВ „Комплекс” і виконкомом Одеської міської ради є корпоративним, а вказана постанова є чинною, то вказане, відповідно до ст. 35 ГПК України, є встановленим фактом, який не повинен доводитись знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, однак суд проігнорував приписи вказаної статті ГПК України.

ТОВ „Комплекс”, в свою чергу, надало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просило залишити ухвалу господарського суду Одеської області від 15.12.10р. без змін, а апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_4 без задоволення.

КП БКФ „Комплекс” та ВК ОМР відзив на апеляційну скарги не надали, в судове засідання не зявились, про день, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, про причини неявки у судове засідання не повідомили, тобто без поважних причин не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю їх представників.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою зазначеної статті ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за субєктним складом.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори: між учасниками товариства; між учасником та господарським товариством, які мають бути повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_4 та уточнень до неї, вимоги третьої особи умовно можна поділити на дві групи: вимоги, які стосуються КП БКФ „Комплекс”, а саме визнання недійсними рішень загальних зборів його засновників, оформлених відповідними протоколами, а також вимоги, що стосуються ТОВ „Комплекс”, зокрема законності його заснування та визнання недійсними його статуту і свідоцтва про державну реєстрацію.

З матеріалів справи відомо, що у 1993 році було створено БКФ „Комплекс” (одним із учасників якого був скаржник), а на підставі рішення правління вказаного підприємства у 1995 році створено мале підприємство житлово-експлуатаційну дільницю (далі за текстом МП ЖЕД) „Комплекс”, директором якого був призначений ОСОБА_4.

У 2000 році загальними зборами трудового колективу БКФ „Комплекс”, оформленими протоколом № 2, шляхом реорганізації БКФ „Комплекс” створено КП „БКФ „Комплекс”, до складу засновників (учасників) якого ОСОБА_4 не увійшов та був звільнений з посади директора МП ЖЕД БКФ „Комплекс”.

Після цього, МП ЖЕД „Комплекс” було реорганізовано у ТОВ „Комплекс”.

В силу ст. 50 Закону України „Про господарські товариства” та ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ст. ст. 4, 51 Закону України „Про господарські товариства”, ст. 143 ЦК України, статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити, у тому числі, відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника.

Згідно ч. 3 ст. 167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч. 1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.

Таким чином, право безпосередньої участі особи в управлінні господарською організацією (корпоративні права) вона набуває тільки з моменту вступу до господарського товариства, про що свідчитимуть відповідні відомості в статуті товариства.

Відповідно до Статуту ТОВ “Комплекс”, у редакції від 21.06.2000р., засновниками ТОВ “Комплекс”є КП БКФ “Комплекс”та громадяни України ОСОБА_5, ОСОБА_7., ОСОБА_6; ТОВ “Комплекс”є єдиним правонаступником МП ЖЕУ БКФ “Комплекс”внаслідок реорганізації якого воно створено; Статутний фонд товариства встановлюється в розмірі 11800 грн. і розмір вкладів засновників становить: ОСОБА_5 5515 грн.. що становить 46,74 % Статутного фонду; ОСОБА_7. 3309 грн., що становить 28,04% Статутного фонду; ОСОБА_6 2206 грн., що становить 18,96% Статутного фонду та КП БКФ “Комплекс”- 770 грн., що становить 6,53% Статутного фонду.

Як вбачається з преамбули до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс”, скаржник не є його засновником або учасником, а тому, при вирішенні питання про підвідомчість (підсудність) цього спору слід виходити з того, що він за своїм змістом є близьким до спорів, що виникають з корпоративних відносин, проте непідвідомчий (непідсудний) господарським судам, оскільки однією із сторін спору є фізична особа.

Крім того, відповідно до ч. 2 п. 3 розяснень Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, не підлягає розширеному тлумаченню п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК також щодо справ, повязаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув.

Враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається факт виходу ОСОБА_4 зі складу учасників МП ЖЕД БКФ „Комплекс” до того часу, як останнє було реорганізовано у ТОВ „Комплекс”, вимоги скаржника, які стосуються ТОВ „Комплекс” не можуть бути предметом розгляду у господарських судах України.

Вимоги третьої особи про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс”, оформлених відповідними протоколами, також не можуть бути розглянуті в господарських судах, оскільки, в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, повязані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших субєктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа, до того ж відповідати за такими вимогами може лише саме КП БКФ „Комплекс”, а не інша юридична особа.

Щодо тверджень скаржника про недотримання судом вимог ст. 35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду, а саме постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.10 р. по справі № 31/770-10 щодо підвідомчості спору між ОСОБА_4 та ТОВ „Комплекс” і ВК ОМР господарським судам України, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, дійсно, ч. 2 ст. 35 ГПК України закріплює преюдиціальний характер фактів, які містяться у винесених раніше судових рішеннях у справах, в яких беруть участь ті самі сторони.

Разом з цим, вищевказана постанова апеляційного суду, якою встановлено підвідомчість спору ОСОБА_4 господарським судам, стосується оскарження ухвали місцевого господарського суду про відмову в прийнятті позовної заяви ОСОБА_4, тобто висновок суду стосується ухвали суду, що зроблено ще на стадії порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду, тоді як оскаржена ухвала суду від 15.12.10 р. була прийнята за результатами дослідження всіх матеріалів справи в їх сукупності, проведення декількох судових засідань із заслуховуванням представників сторін по справі, тобто вже на стадії вирішення спору по суті.

Виходячи з наведеного, факти, встановлені постановою суду від 17.08.10 р. після прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_4 не мають преюдиціального характеру для розгляду спору по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не є корпоративним, і за субєктним складом не підвідомчий господарському суду.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Одеської області від 15.12.10 р. про припинення провадження за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 15.12.10 р. про припинення провадження за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддяГ.П. Разюк

СуддяЕ.І. Андрєєва

СуддяТ.Я. Гладишева

Повний текст постанови складено 10.01.11 р.