Рішення № 134260045, 19.02.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/8310/25

№ 2/207/856/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Кам`янське .

Південний районний суд міста Кам`янського у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Куцевол Л.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/8310/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В

У грудні 2025 року ТОВ «Новий Колектор» звернулося до суду з позовною заявою , у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 11900 гривень 00 копійок , оскільки 1 жовтня 2020 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01.10.2020-100006939 , згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 гривень , строком на 28 календарних днів , шляхом перерахування коштів на платіжну картку . 9 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № СЦ-091024-14 , згідно якого ТОВ «Споживчий Центр» відступило ТОВ «Новий Колектор» права вимоги за кредитними договорами , у тому числі за кредитним договором № 01.10.2020-100006939 від 1 жовтня 2020 року . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов`язань за договором позики у повному обсязі не виконав.

Представник позивача ТОВ «Новий Колектор» у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без його участі , позовні вимоги підтримав повністю . У відповіді на відзив зазначив , що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01.10.2020-100006939 від 1 жовтня 2020 року у електронному вигляді шляхом його підписання відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «55V98» , який надсилався у смс-повідомленні на номер , вказаний відповідачем , як фінансовий 0687715973 . Відповідач не заперечує , що вказаний засіб зв`язку , а саме : номер телефону НОМЕР_1 належить йому , або він втратив його на момент укладення договору , що може бути підтверджено відповідними засобами доказування . Квитанція ТОВ «ФК «Елаєнс» сервісу інтернет-еквайрингу Fondy № 275972932 від 1 жовтня 2020 року є належним доказом , оскільки містить інформацію щодо предмета доказування , як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором . Матеріали справи не містять жодних розрахунків , які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем , відповідач не надав власного розрахунку . Невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором , ані первинному кредитору , ані фактору , не звільняє останнього від виконання грошового зобов`язання . Просив позов задовольнити у повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не явився . У відзиві на позовну заяву зазначив , що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів , що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі , яка вказана в додатках до договору факторингу . Позивач не надав доказів сплати за договором факторингу , що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав . Як зазначає позивач у позовній заяві , нібито між ним (його електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» підписано кредитний договір від 1 жовтня 2020 року № 01.10.2020-100006939 . На підтвердження даної обставини позивач надає копії даного договору позики/кредиту без його підпису як позичальника . Не укладав/підписував Договір кредиту , в редакції , яку долучає представник позивача у якості копії до позовної заяви , не погоджував відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування . Також , позивачем нараховано відсотки , які він нібито погодив з первісним кредитором у цьому договорі . Вважає , що відсотки було нараховано безпідставно . Позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів , які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси , яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача . Розрахунки заборгованості , на які посилається позивач , не є первинними документами , які підтверджують отримання кредиту , користування ним , укладення договору на умовах , які вказані позивачем у позовній заяві , а отже не є належними доказами існування боргу . Також , не відомо кому належить карткові рахунки , на які переказано кошти , оскільки лист-доручення не містить ідентифікуючих даних про нього (із фрагментів номеру карти , що відображені у повідомленні , неможливо встановити належність карти (рахунку) саме йому) . Вважає , що матеріали справи не містять жодного належного , достатнього та допустимого доказу перерахування йому суми позики (платіжне доручення , квитанція , чек тощо), тому не є доведеним факт укладення кредитного договору між ним та первісним кредитором . Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі .

Суд , вивчивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .

У судовому засіданні встановлено , що 1 жовтня 2020 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01.10.2020-100006939 ( а.с. 18 22 , 27 29 ) , підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором , згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 гривень , строком на 28 календарних днів , шляхом перерахування коштів на платіжну картку ( а.с. 33 ). 9 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № СЦ-091024-14 ( а.с. 14 17 ) , згідно якого ТОВ «Споживчий Центр» відступило ТОВ «Новий Колектор» права вимоги за кредитними договорами , у тому числі за кредитним договором № 01.10.2020-100006939 від 1 жовтня 2020 року ( а.с. 30 32 ) . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов`язань за договором позики у повному обсязі не виконав .

Згідно ст. 1054 ЦК України 2003 року за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Кредитний договір разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, який укладено з відповідачем , було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача одноразовим ідентифікатором .

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив , що він ознайомлений з усіма умовами надання кредитних грошових коштів .

Договір , укладений в електронній формі , є таким , що укладений у письмовому вигляді (ст. 205 , 207 ЦК України 2003 року) . Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 , від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19 .

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено , що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами , моментом його підписання є використання : електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину ; електронного підпису одноразовим ідентифікатором , визначеним цим Законом ; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання , іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін , у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів .

Отже , електронний підпис призначений для ідентифікації особи , яка підписує електронний документ .

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» , так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором , визначеним цим Законом .

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа .

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності , що додаються до інших електронних даних особою , яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір , та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію») .

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя , суд захищає права , свободи та інтереси фізичних осіб , права та інтереси юридичних осіб , державні та суспільні інтереси у спосіб , визначений законом або договором .

Згідно ст. 205 ЦК України 2003 року правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі . Сторони мають право обирати форму правочину , якщо інше не встановлено законом . Правочин , для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма , вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків .

Згідно ст. 207 ЦК України 2003 року правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) , у листах , телеграмах , якими обмінялися сторони . Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного , електронного або іншого технічного засобу зв`язку . Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного , електронного або іншого копіювання , електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках , встановлених законом , іншими актами цивільного законодавства , або за письмовою згодою сторін , у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів .

Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 01.10.2020-100006939 від 1 жовтня 2020 року вбачається , що заборгованість ОСОБА_1 за період з 1 жовтня 2020 року по 19 листопада 2025 року складає 11900 гривень 00 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками у розмірі 4900 гривень 00 копійок ( а.с. 13 ) .

Відповідно до позиції Верховного Суду , котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц , провадження № 61-19992св заперечуючи розмір кредитної заборгованості , розрахований банком , боржник та його представник не надали до суду докази , які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі , визначеним кредитним договором так і розмір боргу , що є процесуальним обов`язком боржника .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду , викладеній у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 464/4985/15-ц , провадження № 61-43538св18 , твердження заявника про те , що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними , оскільки в матеріалах справи , серед інших письмових доказів , наявний розширений розрахунок заборгованості . Доказів , які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором , боржником не надано . У позиції Верховного Суду , викладеній у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року по справі № 753/16745/15-ц , провадження № 61-40036св18 , Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції , про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом .

Згідно ст. 526 ЦК України 2003 року зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу .

Згідно ст. 611 ЦК України 2003 року у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом , зокрема : припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання , якщо це встановлено договором або законом , або розірвання договору ; зміна умов зобов`язання ; сплата неустойки тощо .

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України 2003 року боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання .

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України 2003 року зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови , які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Згідно ст. 629 ЦК України 2003 року договір є обов`язковим для виконання сторонами .

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України 2003 року договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови , що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови , щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди .

За нормою ст. 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін , спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків .

Зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови , які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України 2003 року) .

Згідно ч. 1 , 3 ст. 512 ЦК України 2003 року кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) . Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений , якщо це встановлено договором або законом .

Статтею 514 ЦК України 2003 року передбачено , що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом .

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір , у якому було зазначено розмір процентів . Отже , відповідач був обізнаним з умовами договору до його підписання і не може посилатися на свою необізнаність та спонукання з боку первісного кредитора до підписання договорів на невигідних для себе умовах , тому суд не вбачає підстав для відмови у стягненні заборгованості за відсотками , оскільки позивачем була нарахована заборгованість за відсотками згідно умов кредитного договору .

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи .

Укладений між сторонами кредитний договір , містить строк повернення кредиту (користування ним) . Враховуючи , що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті , а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України 2003 року , згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час , що свідчить про порушення його прав , тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів .

В обґрунтування суми заборгованості за кредитним договором позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості , з якої вбачається , що у період дії кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання порушив , внаслідок чого у нього утворилася заборгованість .

Доводи відповідача про те , що позивачем не надані первинні бухгалтерські документи , не надано доказів на підтвердження отримання кредитних коштів саме відповідачем ОСОБА_1 та розміру заборгованості , спростовуються наданими позивачем копіями довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором , інформацією про переказ коштів у розмірі 7000 гривень на платіжну картку , яку було вказано позичальником у заявці при укладенні кредитного договору , копією заявки на отримання кредиту , до якої додані копія паспорту та картки платника податків відповідача , його фото ( а.с. 18 - 21 ) . Доказів , які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором , відповідачем не надано . Заперечення щодо правильності розрахунків відповідачем обґрунтовані не були , свого розрахунку стороною відповідача суду не надано .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом .

Таким чином , стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 11900 гривень 00 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками у розмірі 4900 гривень 00 копійок , оскільки відповідач отримав кредит , користувався кредитними коштами .

При розподілі судових витрат суд враховує , що позов задоволено у повному обсязі , тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача .

Керуючись ст. 525 , 526 , 530 , 610 612 , 1054 ЦК України 2003 року , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

Заявлений позов задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» , місцезнаходження : м. Київ , вулиця Алмазова Генерала , 13 , офіс 601 , ідентифікаційний код юридичної особи : 43170298 , заборгованість за кредитним договором № 01.10.2020-100006939 від 1 жовтня 2020 року у розмірі 11900 гривень 00 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками у розмірі 4900 гривень 00 копійок , судові витрати у розмірі 2422 гривні 40 копійок .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба