Ухвала суду № 134256742, 19.02.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1148/26

Провадження № 1-кс/487/1092/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026230000000152 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2025 прокурор відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням, в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12026230000000152 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в якому просила накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , а саме: часткиу земельної ділянки 0,03057 га. з кадастровим номером 1212100000:01:003:0026, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянка 0,1 га з кадастровим номером 1212100000:01:003:0001 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 8/26 частки житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 , частки квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , частки квартири за адресою АДРЕСА_4 , та автомобіль марки «VOLVO XC60» 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 04.11.2025, яке на праві власності належать його дружині ОСОБА_5 , з позбавленням права на відчуження.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026230000000152 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні, 13.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

11.02.2026 до СУ ГУНП надійшов цивільний позов Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення з ОСОБА_4 суми заподіяних збитків 1 917 902,87 грн.

Органом досудового розслідування встановлено, що у власності дружини підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , знаходиться частки земельної ділянка 0,03057 га. з кадастровим номером 1212100000:01:003:0026, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянка 0,1 га з кадастровим номером 1212100000:01:003:0001 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на які набуто нею 15.04.2021, 8/26 частки житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 , частки квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , квартира за адресою АДРЕСА_4 , що належать їй на підставі договору дарування, від 15.04.2021.

Окрім цього, у власності ОСОБА_5 перебуває автомобіль марки «VOLVO XC60» 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 04.11.2025.

На підставі інформації Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 26.02.2013.

Враховуючи, наявність цивільного позову Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у розмірі 1917902,87 грн., та приймаючи до уваги, що відповідно до норм СК України вищезгадане майно вважається спільною сумісною власністю подружжя, прокурор просить накласти арешт на майно.

Прокурор у судове засідання не з`явилась, просила розглянути клопотання за її відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.

З урахуванням приписів ч.1 ст.172 КПК України, розгляд клопотання було проведено за відсутності власника майна.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Із матеріалів клопотання встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026230000000152 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Відповідно до клопотання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи інженером технічного нагляду, здійснюючи свою діяльність на підставі кваліфікаційного сертифікату серії АТ № 004502 від 07.10.2015 за спеціалізацією (роботи, послуги): технічний нагляд за будівництвом автомобільних доріг, та відповідно являючись службовою особою, вчинив службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04014134).

13.01.2026 у кримінальному провадженні № 12026230000000152, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

11.02.2026 до СУ ГУНП надійшов цивільний позов Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення з ОСОБА_4 суми заподіяних збитків у розмірі 1 917 902,87 грн.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_5 , знаходиться : частки земельної ділянка 0,03057 га. з кадастровим номером 1212100000:01:003:0026, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянка 0,1 га з кадастровим номером 1212100000:01:003:0001 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на які набуто нею 15.04.2021, 8/26 частки житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 , частки квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , квартира за адресою АДРЕСА_4 , що належать їй на підставі договору дарування, від 15.04.2021.

Окрім цього, у власності ОСОБА_5 перебуває автомобіль марки «VOLVO XC60» 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 04.11.2025.

На підставі інформації Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 26.02.2013.

Враховуючи, що вказане майно, відповідно до норм СК України вважається спільною сумісною власністю подружжя, та наявність цивільного позову Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про відшкодування заподіяних збитків у сумі 1 917 902,87 грн., прокурор просить накласти арешт на вищезгадане майно.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод захист кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

В силу ст. 41 Конституції України кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 року) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Правовий режим спільної сумісної власності майна подружжя презюмується.

Такий висновок випливає з положень ст. 60 СК України, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові № 752/7440/18 від 04 жовтня 2022 року, спори щодо виділення частки майна із спільної сумісної власності вирішуються у інший спосіб, при цьому в межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 7 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

В силу ч. 3 ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Обставини викладені у клопотанні, в сукупності із вищезазначеними нормами СК України не дають підстави безальтернативно стверджувати про належність підозрюваному ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини майна.

На стадії досудового розслідування, вирішуючи питання про накладення арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, слідчий суддя не має права здійснювати поділ спільного майна подружжя або виділяти частку підозрюваного у ньому.

При цьому слідчий суддя наголошує, що Сімейним кодексом України визначено, що деяке майно, право власності на яке набуто одним з подружжя під час шлюбу, є особистою власністю такої особи та, відповідно,не підлягає поділу.

Згідно ч.1 ст.57 Сімейного Кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя, вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18.

З огляду на викладене, слід зауважити, що в даному випадку обмеження права власності добросовісного власника нерухомого та рухомого майна, яка не має статусу підозрюваного у кримінальному проваджені шляхом накладення арешту на майно для забезпечення відшкодування шкоди, прямо порушує конституційне право на вільне володіння своїм майном, не відповідатиме принципу співмірності виконання завдань кримінального провадження, оскільки, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки реалізацію права власника майна, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи викладене, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026230000000152 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1