Рішення № 13424387, 05.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.01.11р.Справа № 14/329-10 За позовом Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, 49128, м. Дніпропетровськ, просп. Свободи, б. 136

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар'єр", 49117, м.Дніпропетровськ, вул. Томська, б. 283

про стягнення 52484,13 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар'єр", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 10.03.2008 року до договору № 5 від 01.01.2006 року

Суддя Панна С.П.

Представники:

Від позивача Галкін М.Г. - представник за довіреністю від 26.05.2010 року

Від відповідача Сизько О.В. - представник за довіреністю від 05.03.2010 року

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін звернуся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар'єр" про стягнення основного боргу в сумі 46000,00 грн., інфляційних в умі 3382,00 грн., 3% річних в сумі 1351,22 грн., пені в сумі 1750,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 5 від 01.01.2006 року в частині своєчасного та повного розрахунку за надані послуги.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 17.11.2010 року), посилаючись на те, що:

- акти та рахунки не підписані відповідачем, що свідчить про не направлення їх на погодження відповідачу;

- нарахування штрафних санкцій є безпідставним, оскільки позивачем не доведено прострочення зобов'язання відповідачем.

18.11.2010 року до суду надійшов зустрічний позов ТОВ "Рибальський кар'єр", в якому останній просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 10.03.2008 року до договору № 5 від 01.01.2006 року, укладену між Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар'єр".

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідно до змісту додаткової угоди № 1 від 10.03.2008 року, зі сторони замовника вона повинна була підписуватися Генеральним директором ТОВ "Рибальський кар'єр", а не його заступником, оскільки згідно протоколу зборів учасників ТОВ "Рибальський кар'єр" за № 05/07 від 28.12.2007 року, з 28.12.2007 року Полтавцева М.С., паспорт серії НОМЕР_1, обрано на посаду заступника Генерального директора - Члена Дирекції Товариства, та уповноважено Генерального директора Товариства пана Штефана Туше підписати трудовий контракт з Полтавцевим М.С. Крім того, зі статуту відповідача за зустрічним позовом в новій редакції від 11.11.2008 року не можливо встановити повноваження командира загону на укладення правочинів, а саме спірної додаткової угоди № 1 від 10.03.2008 року.

Відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги не визнає (відзив на зустрічну позовну заяву від 30.11.2010 року), оскільки вважає, що:

- позивачем не доведено, що відповідач знав або міг знати про можливість обмеження права підпису заступника генерального директора ТОВ "Рибальський кар'єр";

- позивач фактично визнав дійсність додаткової угоди здійснюючі платежі на підставі спірного договору та додаткової угоди до нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

У справі, згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва з 30.11.2010 року до 23.12.2010 року, з 23.12.2010 року до 05.12.2010 року.

Ухвалою суду від 23.12.2010 року на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строки вирішення спору у справі № 14/329-10 були продовжені терміном на 15 днів, а саме до 13.01.2011 року.

01.01.2006 року між Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар'єр", як замовником, було укладено договір на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 5, згідно п. 1.1 якого, предметом договору є організація і виконання за викликом замовника підрозділами Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону невідкладних заходів в умовах надзвичайних ситуацій /НС/ з метою рятування людей, надання допомоги потерпілим, захисту матеріальних цінностей, локалізації та ліквідації наслідків НС, виконання інших робіт, що потребують застосування спеціального аварійно-рятувального оснащення і відповідної кваліфікації особового складу виконавця на об'єктах замовника та профілактичного нагляду і контролю за станом техногенної безпеки на об'єктах замовника, а також виконання попереджувальних робіт згідно вимог нормативних документів.

Пунктом 3.8 договору сторони обумовили наступне: замовник зобов'язаний оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування виконавцем замовника, у ому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 10.03.2008 року до договору № 5 від 01.01.2006 року сторони визначили наступне: вартість постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування є фінансування Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону згідно з калькуляцією, що додається до цього договору і становить 24000,00 грн. на рік, щомісячно по 2000,00 грн. з 01.04.2008 року.

Перерахування коштів проводиться щомісячно в розмірі 1/12 річної суми в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно наданим виконавцем рахункам (п. 4.2 договору).

Як встановлено матеріалами справи, позивач надав відповідачу послуги в період з жовтня 2008 року по вересень 2010 року, що підтверджується матеріалами справи.

В порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань, відповідач частково розрахувався з позивачем; сума боргу склала 46000,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено п. 5.2 договору, при несвоєчасних розрахунках замовником по цьому договору, що негативно позначається на стані боєздатності виконавця, замовник виплачує пеню у розмірі 0,5% за кожний день затримки платежу.

Вимоги позивача по стягненню з відповідача пені в сумі 1750,91 грн., інфляційних в сумі 3382,00 грн., 3% річних в сумі 1351,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача, що акти та рахунки не підписані відповідачем, тобто позивачем не доведено направлення їх відповідачу на підтвердження не можуть прийматися судом до уваги, оскільки як свідчать поштові квитанції (т. 2 а. с. 13-51) відповідачу направлялись спірні акти для підписання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а. с. 3-8), тобто фактично визнав надання позивачем обумовлених договором послуг. До того ж, вказані платіжні доручення містять посилання на спірний договір та виставлені позивачем рахунки-фактури.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на відповідача.

В задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вичиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З твердженням позивача за зустрічним позовом щодо відсутності повноважень заступника головного директора "ТОВ "Рибальський кар'єр" на підписання додаткової угоди № 1 від 10.03.2008 року необхідно зазначити наступне: подальше схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 року за № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод).

Як встановлено матеріалами справи, додаткова угода № 1 від 10.03.2008 року до договору № 5 була схвалена відповідачем та фактично виконувалась, що підтверджується платіжними дорученнями № 771 від 07.08.2008 року на суму 2000,00 грн., № 936 від 04.09.2008 року на суму 2000,00 грн., № 1129 від 04.11.2008 року на суму 2000,00 грн., № 340 від 15.05.2008 року на суму 2000,00 грн., № 459 від 05.06.2008 року на суму 2000,00 грн., № 623 від 16.07.2008 року (т. 2 а. с. 3-8).

Щодо тверджень позивача за зустрічним позовом про відсутність у Командира загону необхідного обсягу повноважень на укладення додаткової угоди № 1 від 10.03.2008 року не відповідає дійсності, оскільки пунктом 2 додаткової угоди № 2 до контракту № 41 від 17.10.2007 року встановлено наступне: відповідно до п. 18 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 та п. 5.1 цього контракту, продовжено термін дії контракту на 3 роки, до 16 жовтня 2011 року.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 525, 526, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальський кар'єр" (49117, м. Дніпропетровськ, вул. Томська, буд. 283, ЄДРПОУ 32990050, п/р 26001301039801 в ФАБ "Південний", МФО 306458) на користь Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (49128, м. Дніпропетровськ, просп. Свободи, буд 136, ЄДРПОУ 33974259, п/р 26002060052442 в ПАТ КБ "Приватбанк", Петровське відділення м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 46000 (сорок шість тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 3382 (три тисячі триста вісімдесят дві) грн. 00 коп. - інфляційних, 1351 (одна тисяча триста п'ятдесят одна) грн. 22 коп. - 3% річних, 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 91 коп. - пені, 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 84 коп. - витрат на держмито, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

В позовних вимогах за зустрічним позовом - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.

СуддяС.П. Панна Повне рішення складено - 10.01.2011 року.