Постанова № 13423737, 21.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2010 року Справа № 2а-9416/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:Захарової О.В.

при секретарі:Білоконі Д.І.

за участю

представника позивача:Кувічки Л.Є. (довіреність від 25.01.2010 № 15/3-39)

відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Біловодського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми матеріального забезпечення у розмірі 3941,61 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня2010 року Біловодський районний центр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю у сумі 3941,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_2 06.03.2006 був зареєстрована в Біловодському районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу. У статусі безробітного перебував з 16.02.2006 по 11.02.2007.

ОСОБА_2 у своїй заяві від 13.03.2006 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач зазначив про те, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не являється членом особистого селянського господарства. За період з 13.03.2006 по 07.05.2007 йому нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 3941,61 грн.

У серпні 2010 виявлено, що ця особа на дату отримання статусу безробітного була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою з ЄДР, де зазначено включення відомостей про фізичну особу-підприємця з 13.09.2005. Таким чином відповідач на дату звернення із заявою до центру зайнятості 06.03.2006 відносилася до категорії зайнятого населення та отримала статус безробітного та право на виплату матеріального забезпечення на підставі недостовірних даних. Стосовно ОСОБА_2 прийнято рішення по повернення коштів у сумі3941,61 грн. грн. Станом на теперішній час відповідачем кошти не повернуті.

У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3941,61 грн. розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги щодо реквізитів, на які необхідно перерахувати незаконно отриману допомогу по безробіттю. Первинні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги в розмірі 3941,61 грн. визнав в повному обсязі, суду пояснив, що вважав достатнім внести рішення про припинення підприємницької діяльності та йому було невідомо, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців він значиться як субєкт підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КАС України, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково.

Дії відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову відповідачем приймається судом.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) 06.03.2006 був зареєстрований в Біловодському районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу.

13.03.2006 ОСОБА_2 присвоєний статус безробітного (а.с.13).

За період з 06.03.2006 по 07.05.2007 відповідачу нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 3941,61 грн. (а.с. 11).

З метою контролю за цільовим і ефективним використанням коштів Фонду, Державним центром зайнятості проведено SQL-запит щодо виявлення осіб, які на день отримання статусу безробітного одночасно були зареєстровані як приватні підприємці або в період перебування на обліку розпочали таку діяльність.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним було проведено розслідування страхового випадку.

Розслідуванням встановлено, що відповідач був зареєстрований в якості фізичної особи підприємця Біловодською районною державною адміністрацією з 13.09.2005, номер запису 2363017000 000306 по 16.09.2008 номер запису 2363006 0003 000306 (а.с.7-8).

Про факт реєстрації в якості фізичної особи-підприємця відповідач Біловодський районний центр зайнятості не повідомив, у своїй заяві від 13.03.2006 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач зазначив про те, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (а.с. 13).

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі даних, отриманих позивачем, Біловодським районним центром зайнятості Луганської області був виданий наказ від 11.08.2010 №214 про повернення коштів особою. Копію наказу про повернення коштів особою було направлено поштою відповідачу 25.08.2010, який останній отримав 26.08.2010 (а.с. 9-10).

Відповідачу було надано п'ятнадцять днів для добровільного погашення заборгованості.

До теперішнього часу незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 3941,61 грн. відповідачем не сплачено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 87, 94, 136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Біловодського районного центру зайнятості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Біловодського районного центру зайнятості (92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Козюменського, 17, код 13392734, рахунок № 37177971900103 в управлінні Держказначейства в м. Луганську, МФО 804013) суму отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 3941,61 грн. (три тисячі девятсот сорок одна гривня 61 копійка).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений і підписаний 24 грудня 2010 року.

СуддяО.В. Захарова