Ухвала суду № 134236630, 18.02.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/2751/23 провадження № 1-кп/632/32/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває наведене вище кримінальне провадження.

Під час судового розгляду прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, за наступних обставин.

Так, 17 грудня 2022 року, об 11 годині 44 хв., на перехресті вулиць Благовіщенської та Свято-Миколаївської у місті Лозова Харківської області, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_6 , який проводив оперативну закупку, після чого вони пройшли та сіли до салону автомобіля ВАЗ - 2106, що перебував у користуванні ОСОБА_4 , та який стояв поруч з будинком № 13 на вулиці Благовіщенській.

В подальшому, у період часу з 11 години 47 хв. по 11 годину 49 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні вищевказаного автомобіля, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, продав ОСОБА_6 за 5000 гривень, тобто незаконно збув, ручну осколкову гранату РГД-5, яка складалася з корпусу гранати РГД-5 та підривача типу УЗРГМ, та яка згідно висновку експерта № СЕ19/121-23/385-ВТХ від 25 січня 2023 року відноситься до категорії вибухових пристроїв промислового виготовлення військового призначення бойові припаси.

Крім того, наприкінці вересня 2022 року у ОСОБА_4 виник умисел спрямований на незаконне виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_4 наприкінці вересня 2022 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості в селі Полтавське Лозівського району Харківської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зірвав один кущ рослини коноплі, який доставив на територію домоволодіння за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де в подальшому висушив та використовуючи металеве сито подрібнив, тобто незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав за вищевказаною адресою до 30 березня 2023 року.

30 березня 2023 року, у період часу з 08 години 42 хв. по 10 годину 19 хв., під час проведення обшуку у домоволодінні АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/121-23/7249-НЗПРАП від 18 квітня 2023 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, загальною масою в перерахунку на суху речовину 6,8771 г.

Також, в ході досудового розслідування встановлено, що в один із днів наприкінці вересня 2022 року, близько дванадцятої години, на відкритій ділянці місцевості у місті Лозова Харківської області, поруч із зупинкою громадського транспорту «Демітрова», ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне придбання, перенесення та зберігання бойових припасів, з метою використання їх в особистих цілях, без передбаченого законом дозволу, знайшов тобто придбав 20 патронів калібру 7,62х54R, виготовлених промисловим способом (виробництва СРСР), після чого переніс їх до домоволодіння АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав до 30 березня 2023 року.

30 березня 2023 року, у період часу з 08 години 42 хв. по 10 годину 19 хв., під час проведення обшуку у домоволодінні АДРЕСА_1 , в гаражі та будинку, було виявлено та вилучено 20 патронів, які згідно висновку експерта № СЕ-19/121-23/6696-БЛ є боєприпасами бойовими гвинтівковими патронами калібру 7,62х54R, призначеними для стрільби з нарізної вогнепальної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (гвинтівки, карабіну, кулемету), виготовленими промисловим способом (виробництва СРСР), придатними для стрільби, які ОСОБА_4 придбав, переніс та зберігав, без передбаченого законом дозволу.

Разом із тим прокурор наголосив, що під час розгляду даного кримінального провадження у суді, обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово не прибував у судові засідання, тричі оголошувався у розшук, вчинив нові злочини, за які був засуджений Лозівським міськрайонним судом Харківської області.

При цьому, ОСОБА_4 ніде не працює, не має стабільних джерел існування та міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку.

Обвинувачений має право ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження, тим самим йому можуть бути відомі анкетні дані та адреси проживання свідків, тому з метою уникнути кримінального покарання, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на них застосовуючи фізичне, психологічне насильство, для примушування свідків змінити показання.

Таким чином, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку прокурора, виключно застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України: спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Сукупність викладених обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який окрім наведеного вище, раніше неодноразово засуджувався, оголошувався у розшук, вчинив нове кримінальне правопорушення під час розгляду даного кримінального провадження, свідчить про наявність зазначених ризиків, неможливість їх запобіганню шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор на підставі наведеного вище просив клопотання задовольнити, оскільки вважає мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою законними і обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду визнав те, що він систематично не з`являвся у судові засідання, однак проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

При цьому ОСОБА_4 зазначив, що має постійне місце мешкання, хворого батька та вагітну дружину.

Вказав, що після того, як він був засуджений Лозівським міськрайонним судом Харківської області до покарання у виді позбавлення волі, його було умовно-достроково звільнено від відбування цього покарання, для проходження військової служби, однак в силу обставин, що склалися він фактично самовільно залишив місце служби та перебував за місцем свого мешкання, де був виявлений поліцейськими, які здійснювали його розшук.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечувала.

Підтримавши позицію обвинуваченого, просила застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідка ; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

У ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом із тим, відповідно до п. 9 Листа Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», при розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру).

Таким чином, враховуючи наведені вище роз`яснення, суд здійснює розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 на підставі всіх наявних матеріалів у кримінальному провадженні.

Згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність висунутого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, а таж наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити наведені вище дії.

Так, ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 червня 2023 року у відношенні ОСОБА_4 було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Водночас, цим рішення суду апеляційної інстанції відносно ОСОБА_4 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 січня 2024 року включно.

11 січня 2024 року, згідно із ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 січня 2024 року, до Первомайського міськрайонного суду Харківської області (назва на даний час - Златопільський міськрайонний суд Харківської області) надійшло кримінальне провадження за обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Ухвалою суду від 12 січня 2024 року запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 був змінений.

Щодо останнього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період часу з 22 години до 06 години.

Разом із цим на обвинуваченого ОСОБА_4 було покладено ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 години до 06 години; прибувати за першою вимогою до суду у встановлений час; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадження; повідомляти суд про зміну місця проживання.

Строк дії запобіжного заходу і обов`язків був визначений по 12 березня 2024 року включно.

Умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 виконував належним чином.

Проте, у судове засідання, призначене на 23 липня 2024 року,обвинувачений ОСОБА_4 , який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом вручення повістки в суді, вже не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку із цим судом до останнього був застосований привід у судове засідання, призначене на 19 серпня 2024 року, який співробітниками поліції виконаний не був через неможливість встановлення місця перебування обвинуваченого ОСОБА_4 .

Разом із тим на адресу суду були надані документи із яких вбачалося, що ОСОБА_4 перебував у державному розшуку на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2024 року у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 246, ч. 4 ст. 185 КК України.

За таких обставин, згідно із ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 серпня 2024 року, обвинувачений ОСОБА_4 був оголошений у розшук у даному кримінальному провадженні.

Розшук обвинуваченого був виконаний 20 серпня 2024 року. У цей день ОСОБА_4 був затриманий у місті Київ.

Згідно із вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з дня взяття ОСОБА_4 під варту, а саме з 20 серпня 2024 року.

При цьому, як вбачається із вироку, кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_4 01 березня 2024 року, тобто під час розгляду даного кримінального провадження судом.

12 грудня 2024 року на адресу Первомайського міськрайонного суду Харківської області із Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» надійшла інформація про те, що ОСОБА_4 у цей день вибув до ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», для відбування покарання.

Однак провести судовий розгляд даного кримінального провадження не видалося можливим у зв`язку з тим, що 12 лютого 2025 року засуджений ОСОБА_4 був звільнений з установи за ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2025 року умовно достроково для проходження військової служби за контрактом (ст. 81-1 КК України) та вибув до військової частини НОМЕР_1 .

.

У той же час, згідно із повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 21 травня 2025 року солдат (обвинувачений) ОСОБА_4 з 13 березня 2025 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , та по 11 травня 2025 року не повернувся.

Разом із цим, у судове засідання, призначене на 29 квітня 2025 року, обвинувачений ОСОБА_4 , який був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, шляхом доставки 15 квітня 2025 року СМС повідомлення повістки про виклик до суду у кримінальному провадженні, не прибув, про поважність причини неприбуття суд не повідомив.

09 червня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 , який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом вручення повістки, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв`язку із чим судом була винесена ухвала про привід обвинуваченого у судове засідання, призначене на 30 червня 2025 року.

30 червня 2025 року судом оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки привід останнього виконати не видалося можливим через неможливість встановлення його місця перебування.

10 серпня 2025 року розшук обвинуваченого був виконаний, однак ОСОБА_4 , як особу, яка самовільно залишила військову частину, було передано до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згодом направлено до військової частини НОМЕР_1 , яку він знову самовільно залишив 24 вересня 2025 року.

29 жовтня 2025 року обвинуваченого ОСОБА_4 вкотре було оголошено у розшук, який виконано 13 лютого 2026 року.

Окрім наведеного вище ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема був засуджений: 29 березня 2018 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців; 11 вересня 2024 року цим же судом за ч. 1 ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Враховуючи викладені дані, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 , який був раніше засуджений, на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, своїми діями перешкоджав розгляду кримінального провадження та переховувався від суду, крім того обвинувачений, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, які, ще не допитані судом, та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

З даних про особу обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, не має постійного місця роботи та будь-яких інших джерел доходу; має зареєстроване місце мешкання у селі Полтавське Лозівського району Харківської області, має батька, який дієвого впливу на нього не має, не одружений, тобто соціальні зв`язки, які б забезпечили належну процесуальну поведінку обвинуваченого, відсутні.

До того ж обвинувачений, будучі звільненим умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі для проходження військової служби, двічі самовільно залишив місце несення служби.

Суд вважає, що прокурором надано достатньо доказів для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти наведеним вище ризикам.

Вад здоров`я та обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України не має.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки ОСОБА_4 , оскільки він обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, два з яких є тяжкими злочинами, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, а також, перебуваючи на волі, ухиляється від суду та засуджений Лозівським міськрайонним судом Харківської області за вчинення іншого кримінального правопорушення, вчиненого під час судового розгляду даного кримінального провадження.

За встановлених обставин клопотання обвинуваченого і захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задоволенню не підлягають.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави, а відтак не погоджується із клопотанням прокурора у тій його частині, де йдеться, про застосування зазначеного запобіжного заходу без визначення розміру застави.

До того ж клопотання прокурора у цій частині є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, їх тяжкість, матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня поточного року становить 3328 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання або перебування;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали складає 60 днів і обчислюється з моменту взяття під варту, тобто з 18 лютого 2026 року і по 18 квітня 2026 року, включно.

Визначити щодо ОСОБА_4 суму застави у розмірі двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена обвинуваченим або заставодавцем на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р: UA 208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою обвинуваченого.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти звільнити та покласти на нього наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або перебування;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Встановити строк дії ухвали відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до 18 квітня 2026 року включно.

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 і захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику і прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя:ОСОБА_1