Постанова № 13423350, 05.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2010 року <Текст >Справа № 2а-7803/10/0870

10 год. 50 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

при секретарі Святенко О.В.

за участю представника позивача Русінової Т.Ю.

представника відповідача Вініченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

04.10.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі позивач або ВАТ «Дніпроспецсталь») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000290801/0 від 19.03.2010, №0000290801/1 від 14.05.2010, №0000290801/2 від 21.07.2010, №0000290801/3 від 24.09.2010.

Свої позовні вимоги позивач виклав в позовній заяві, зокрема зазначив, що 15.03.2010 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Дніпроспецсталь» з питань достовірності нарахування ПДВ на рахунок платника податку у банку за січень 2010, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 по 31.12.2009, про що складено акт №127/08-01/00186536.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05р. №244, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. у редакції наказу від 15.06.05р. №213, а саме, ВАТ «Дніпроспецсталь»:

-завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення по господарських операціях з придбання металобрухту від ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форвіст Пром» за грудень 2009 року на загальну суму 956 813 грн. 00 коп;

-завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року на загальну суму 956 813,00 грн. по господарських операціях з придбання металобрухту від ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форвіст Пром».

Даний висновок обґрунтовується тим, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інтер Мет Плюс» анульовано 23.12.2009, про що складено акт №202 від 23.12.2009; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Форвіст Пром» анульовано 23.12.2009, про що складено акт №204.

На підставі зазначеного акту перевірки 19.03.2010 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000290801/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 956813 грн.00 коп.

ВАТ «Дніпроспецсталь» оскаржував дане рішення в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач з даним рішенням не згоден з наступних підстав:

-на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарчих операцій зазначені постачальники (ТОВ «Інтер Мет Плюс» та ТОВ «Форвіст Пром») у встановленому порядку були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а ВАТ «Дніпроспецсталь» мало належним чином оформлені податкові накладні, одержаними від таких постачальників та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами;

-рішення про виключення з реєстру платників ПДВ оформлене актом про анулювання реєстрації платника ПДВ та виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення;

-відповідно до положень Закону Про ПДВ сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

На підставі викладеного просить суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000290801/0 від 19.03.2010, №0000290801/1 від 14.05.2010, №0000290801/2 від 21.07.2010, №0000290801/3 від 24.09.2010.

Представник позивача, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі. Пояснив суду, що згідно з отриманими від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відповідями, зазначене ДПІ приходить до висновку що угоди укладені між ТОВ «Інтер Мет плюс» та ТОВ «Форвіст-Пром» про продаж металобрухту який у подальшому був реалізований ВАТ «Дніпроспецсталь», є нікчемними, що було враховано при проведенні перевірки.

Матеріалами перевірки ТОВ «Інтер Мет плюс» встановлено: що діяльність в сфері оброблення металевих відходів та брухту товариством протягом перевіряє мого періоду не здійснювалася. ТОВ «Інтер Мет плюс» є посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Форвіст-Пром».

За результатами перевірки ТОВ «Форвіст-пром» встановлено, що до даних звітності підприємства з ПДВ, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено, що підприємство здійснювало операції з фінансово - грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення п. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Правочини, укладені ТОВ «Форвіст-пром» з ТОВ «Інтер Мет плюс», ВАТ «Дніпроспецсталь», ТОВ «Браверс», ТОВ «ТМ Атлет» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність підприємства ТОВ «Форвіст-Пром» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Форвіст Пром», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Форвіст Пром» та ТОВ «Інтер Мет плюс», ВАТ «Дніпроспецсталь», ТОВ «ТМ Атлет», ТОВ «Браверс» є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ).

Вважає, що здійснення господарських операцій ВАТ «Дніпроспецсталь», у даному випадку, порушують публічний порядок, отже з урахуванням імперативів ст.228 ЦК України є нікчемними. Відповідно до вимог ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Наслідком нікчемної угоди є двостороння реституція. Нікчемна угода не може породжувати господарські зобов'язання у зв'язку з чим платник податку неправомірно визначив податковий кредит.

Також представник відповідача пояснив, що факт здійснення господарських операції позивача з ТОВ «Форвіст Пром» та ТОВ «Інтер Мет плюс» не оспорюється, товар дійсно був поставлений до Копрового цеху ВАТ «Дніпроспецсталь», але Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, і оскільки контрагенти позивача не виконали своїх податкових зобовязань, підстави для відшкодування податку на додану вартість ВАТ «Дніпроспецсталь» відсутні.

На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 05.11.2010, на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови, оголошено про час виготовлення постанови в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України субєкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 15.03.2010 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Дніпроспецсталь» з питань достовірності нарахування ПДВ на рахунок платника податку у банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 по 31.12.2009, про що складено акт №127/08-01/00186536.

Як зазначено в акті перевірки, встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, а саме, ВАТ «Дніпроспецсталь»:

-завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення по господарських операціях з придбання металобрухту від ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форвіст Пром» за грудень 2009 року на загальну суму 956 813 грн. 00 коп;

-завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року на загальну суму 956 813,00 грн. по господарських операціях з придбання металобрухту від ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форвіст Пром».

На підставі даного акту були прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення №0000290801/0 від 19.03.2010, №0000290801/1 від 14.05.2010, №0000290801/2 від 21.07.2010, №0000290801/3 від 24.09.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 956813.

Висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд вважає необґрунтованими, у звязку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Стаття 58 Конституції України установлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі закон Про ПДВ) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону Про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону Про ПДВ податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону Про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Про ПДВ встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

При цьому підпунктом 7.2.4. Закону Про ПДВ передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону Про ПДВ.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону Про ПДВ, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Матеріальні цінності, що придбавалися у ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форвіст Пром» призначалися для використання ВАТ «Дніпроспецсталь» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи та надані документальні докази, з метою здійснення господарських відносин із зазначеними постачальниками позивач вжив всіх заходів щодо перевірки факту реєстрації зазначених товариств як платників ПДВ. На вимогу ВАТ «Дніпроспецсгаль» йому були надані копії свідоцтв про реєстрацію цих постачальників як платників ПДВ, копії установчих документів та довідки про внесення їх до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ліцензії на право здійснення операцій з металобрухтом.

Тобто, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій зазначені постачальники у встановленому порядку були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а ВАТ «Дніпроспецсталь» мало належним чином оформлені податкові накладні, одержаними від таких постачальників та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами. Акт перевірки зазначені факти не спростовує.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону Про ПДВ бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків у зв'язку з надмірною сплатою податку до бю джету у випадках, зазначених цим Законом.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону Про ПДВ, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до положень Закону Про ПДВ, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього ж Закону, платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Як вбачається з акту перевірки, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інтер Мет Плюс» анульовано 23.12.2009, про що складено акт №202 від 23.12.2009; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Форвіст Пром» анульовано 23.12.2009, про що складено акт №204.

Відповідно до пп. 25.2.2 Наказу ДПА України № 79 від 01.03.2000р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04. 2000 за № 208/4429 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону. Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення. Акти про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у день їх затвердження реєструються у журналі обліку актів про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою № 6-РЖ (додаток 12). Номер акта відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення. До цього моменту всі повноваження платника ПДВ (в тому числі виписування податкових накладних) за ним збережено.

Положеннями Закону Про ПДВ передбачено, що реєстрація особи платником ПДВ діє до дати її анулювання.

Відтак до дати здійснення такого анулювання особи, зареєстровані платниками податку на додану вартість, зобов'язані керуватися нормами законодавства, яким в Україні регламентується порядок оподаткування податком на додану вартість.

Само по собі анулювання свідоцтва платника ПДВ, що мало місце після укладання та виконання господарських угод між сторонами, не може доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру, що в спірному випадку також мало місце після виконання таких угод.

Крім того, рішення про виключення з реєстру платників ПДВ оформлене актом про анулювання реєстрації платника ПДВ та виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.

Таким чином, анулювання реєстрації постачальників товарів (послуг) -ТОВ «Інгер Мет Плюс» та ТОВ «Форвіст Пром» платником податку на додану вартість у період після здійснення операції з поставки та виписки податкової накладної не є самостійною підставою для невизнання податкового кредиту у позивача - отримувача таких товарів (послуг) на підставі отриманої від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

З урахуванням вимог п. 7.1 ст. 7 Закону Про ПДВ покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може у подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету. Відповідно до абзацу першого підпункту 7.2.4 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету в Законі Про ПДВ не передбачено.

Окрім того, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки контрагенти позивача (ТОВ «Інтер Мет Плюс» та ТОВ «Форвіст Пром») на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість (знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ), дані податкові накладні оплачені позивачем (що не спростовується в акті перевірки), тому анулювання свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання недійсними виписаних цими контрагентами податкових накладних, позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Що стосується твердження відповідача про відсутність ТОВ «Форвіст Пром» за юридичною адресою, то відсутність платника податку на додану вартість у місці його знаходження на час проведення податковим органом перевірки не є підставою для застосування штрафних санкцій та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у позивача.

Стосовно твердження відповідача що витрати, які пов'язані з вантажними роботами та транспортуванням металобрухту від ТОВ «Інтер Мет плюс» та ТОВ «Форвіст Пром» відсутні, то зазначені обставини не підтверджені дослідженими в ході перевірки позивача первинними документами.

Так, згідно до умов договорів від 01.01.2009 №11086038 з ТОВ «Інтер Мет плюс», від 25.06.2009 №11090819 з ТОВ «Форвіст ГІром» постачальники зобов'язуються продати, а покупець прийняти та сплатити лом і відходи чорних металів, вказаних в специфікаціях (додаток № 1). Ціна металобрухту та умови поставки встановлюються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною угод і не підлягає перегляду в односторонньому порядку.

Відповідно до специфікацій поставка лому та відходів чорних металів від постачаль ників заводу здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ, склад покупця, згідно ІНКОТЕРМС 2000.

Умовами СРТ передбачено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб, а покупець сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки. Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення.

Отже, обов'язок зі сплати послуг перевезення лежить на постачальнику-продавцеві і згідно п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси» ці витрати вклю чаються у вартість відвантаженого металобрухту.

Як свідчать матеріали перевірки, доставка металобрухту здійснювалась автомобільним транспортом, що підтверджується переліком автотранспортних засобів у додатках до акту перевірки, що виключає належність автотранспорту позивачеві. До того ж в акті перевірки не заперечується що:

-ВАТ «Дніпроспецсталь» має в наявності оригінали документів на придбання металобрухту у зазначених постачальників (рахунки-фактури, накладні, акти прийомки, податкові накладні), які мають статус первинних документів.

-у рахунках-фактурах вказані номери автотранспортних засобів, що здійснювали доставку металобрухту.

-розрахунки за одержаний металобрухт, у тому числі й за його перевезення, проведені своєчасно і в повному обсязі.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджено актом перевірки та про що не заперечував представник відповідача, так само як і реальність господарських операцій.

Твердження відповідача про відсутність у ТОВ «Інтер Мет плюс» та ТОВ «Форвіст Пром» достатньої кількості засобів для виконання умов договору, суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у постачальників основних фондів, складських приміщень у т.ч. орендованих, які б підтверджували факт використання останніх в здійсненні поставок на ВАТ «Дніпроспецсталь» металобрухту, не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ВАТ «Дніпроспецсталь», знаходяться поза межами податкового обліку позивача, не підтверджуються первинними документами, що відображені у бухгалтерському та податковому обліку ВАТ «Дніпроспецсталь».

Зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Також не можуть бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування висновки відповідача про нікчемність укладених правочинів, оскільки будь-яких доказів про спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянин, знищення, пошкодження майна фізичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним відповідачем не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-72, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 19.03.2010 № 0000290801/0, від 14.05.2010 № 0000290801/1, від 21.07.2010 № 0000290801/2, від 24.09.2010 № 0000290801/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 956813 (девятсот пятдесят шість тисяч вісімсот тринадцять) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша