Постанова № 13423026, 08.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2010 р.Справа №2а-7183/10/14/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі судового засідання Белової Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянув адміністративну справу ,

за позовом Державної податкової інспекції в м. Ялта АРК

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 728,43 грн.

Суть спору: ДПІ у м. Ялта АР Крим (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 728,43 грн. Позовні вимоги мотивовані ст. ст. 104, 105 Кодексу адміністративного судочинства України, п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.2 Указу Президента України “ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства ”.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Вимоги суду не виконав. Про дату, час та місце розгляду був сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією. Причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АРК 02.03.04р., як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію; ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Судом встановлено, що відповідач знаходиться на обліку в ДПІ у м. Ялта як платник податків.

Статтею 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва ” від 03.07.1998 №727/98, в редакції Указу Президента України від 29.06.1999 №746/99, із змінами і доповненнями, передбачено, що суб’єкти малого підприємництва – фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиними податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Відповідно до ч.2,3 ст.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва ” ставка єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Судом встановлено, що відповідачу на підставі його заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2009 рік виписано свідоцтво про сплату єдиного податку зі ставкою єдиного податку 150,00грн. в місяць.

Частиною 6 статті 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи зобов’язані сплачувати єдиний податок не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Однак, відповідач не сплачував суми єдиного податку, у результаті чого утворилася заборгованість за 12 місяців 2009 року по єдиному податку у сумі 1800,00 грн. Відповідачем були здійснені нарахування у сумі 250,00 грн. 05.12.08р., 50,15 грн. 05.12.08р., 200,00 грн. 06.04.09р., 400,00 грн. 06.04.09р., 200,00 грн. 12.01.09р. Усього сплачено у сумі 1100,15 грн. Позивачем була нарахована пеня у розмірі 28,58 грн. Загальна сума заборгованості складає 728,43 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу та вимогами №1/1415 від 25.05.09р., яка була отримана відповідачем 27.12.08р., яке отримане відповідачем 01.07.09р. та №2/2135 від 03.08.09р., яка була розміщена на дошці оголошень. Крім того, позивачем було направлено рішення №44 від 29.10.09р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно з ч.2 ст.5 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” передбачено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

У силу п.11 ст.10. Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органам державній податковій службі надане право стягувати суми заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами в судовому порядку.

Проте, посилання позивача на норми Закону Украины «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими» (далі – Закон №2181) в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені у зв’язку з несплатою єдиного податку не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до Преамбули Закону №2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Пунктом п.1.4 ст.1 Закону №2181 визначено, що пеня – це плата у вигляді процентів, нарахованих на сум у податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно з пп.16.1.2 п.16.1 ст. 16 Закону №2181 нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Позивачем як суб’єктом владних повноважень не надано суду доказів самостійного нарахування відповідачем суми належного до сплати єдиного податку або нарахування такої суми відповідачу контролюючим органом.

Відповідно до вимог Указу №727 ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється виключно місцевими радами, залежно від виду діяльності, у фіксованих сумах. При цьому місцеві ради не є контролюючими органами відповідно до Закону №2181.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги те, що позивачем у порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надані докази обґрунтованості нарахування та стягнення пені в розмірі 28,58 грн., суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення заборгованості з єдиного податку в сумі 702,72 грн.

Вимоги у судовому порядку не оскаржені та не скасовані.

Право позивача як суб’єкта владних повноважень – контролюючого органа у сфері оподаткування звертатися до суду з позовом до відповідача про стягнення зазначеної заборгованості обґрунтовано п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

При таких обставинах суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158– 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід місцевого бюджету у м. Ялта (код платежу 16050200, р/р 342103799700039 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740850) заборгованість у сумі 702,72 грн.

3. В інший частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Кірєєв Д.В.