Постанова № 13423023, 24.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2010 р.Справа №2а-11773/09/6/0170 (16:53)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Усковій О. І.,

за участю представника позивача Роденко Н. О., представника відповідача Вітченка В. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях " Кримтур"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: позивач звернувся до окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012442301/0 від 24 вересня 2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення є протиправним, оскільки висновки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість зроблені при неповному та невсебічному вивченні всіх бухгалтерських та інших документів ЗАТ "Кримтур".

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.10.09 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2010 року здійснено заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.05.2010 року у справі призначалася судово-бухгалтерська експертиза.

У судовому засіданні 24 листопада 2010 року представник позивача на позовних вимогах наполягав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав надані раніше заперечення та надав пояснення на висновок експерта, в яких посилався на те, що висновки судової експертизи № 41 від 31.08.2010 року не відповідають дійсності, а тому не повинні прийматись судом до уваги.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, висновок експерта, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Сімферополі було проведено невиїзна документальна перевірки Кримського ЗАТ по екскурсіях та туризму "Кримтур" ЄДРПОУ 02648828 по результатам акта № 1031/23-2 02649868 від 15.04.09 р. невиїзної позапланової документальної перевірки філії Кримського закритого акціонерного товариства "Кримтур" Туристсько-оздоровчого спортивного комплексу "Прімор'є" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ "Центр будівельної підготовки" (34406547), ТОВ "Техпромсервіс Ойл" ( 34934730), ТОВ "Юком" ( 31578923), ТОВ "Прогресс плюс" ( 33433590), за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки було складено акт від 10.09.2009 року № 8746/23-2/2648828 ( а. с. 7-38).

Згідно з висновками зазначеного вище акту перевіркою встановлені порушення п.п. 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість у 2006-2008 роках на суму 30105,39 грн., а саме по періодах: вересень 2006 року - 5989,96 грн., грудень 2006 року - 5367,63 грн., квітень 2007 року - 5367,63 грн., травень 2007 року - 5367,63 грн., січень 2008 року - 8012,54 грн.

На підставі акту перевірки від 10.09.2009 року № 8746/23-2/2648828 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2009 року № 0012442301/0, яким Кримському закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Кримтур" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 45158,08 грн., де 30105,39 грн. основний платіж з податку на додану вартість, 15052,69 грн. штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість ( а. с. 68).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач просить визнати його протиправним та скасувати.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012442301/0 від 24 вересня 2009 року, суд зобовязаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

З матеріалів справи вбачається, що між філією ЗАТ Кримтур ТОСК "Прімор'є" та ТОВ "Центр будівельної підготовки", ТОВ "Техпромсервіс Ойл", ТОВ "Юком", ТОВ "Прогресс плюс" укладалися договори постачання паливо-змащувальних матеріалів.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були укладені договори постачання з ТОВ "Техпромсервіс Ойл" від 01.01.2008 року, з ТОВ “Прогрес Плюс” від 01.07.2006 р. № 153, з ТОВ “ЮКОМ” від 01.01.2006 р. № 72, з ТОВ “Центр будівельної підготовки” від 01.04.2007 р. .№ 63

З умов вказаних договорів вбачається, що сторони домовилися про те, що ціни та товар встановлюються сторонами в накладній на час передачі партії товару, загальна сума договору встановлюється виходячи з цін на товар та загальної кількості товару, проданого відповідно з умовами договору, покупець здійснює оплату за товар протягом 10 ти календарних днів з моменту отримання товару, оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, договір вступає у силу з дня його підписання сторонами.

Досліджений судом висновок експерта № 41 від 31.08.2010 року свідчить про те, що на дослідження експерту були представлені картки рахунку 63.1.2 “Розрахунків з вітчизняними постачальниками ” по Філії ЗАТ Кримтур ТУГИ “Примор'я” за період 01.01.2006 р. - 30.09. 2008 р. по постачальниках ТОВ “Центр будівельної підготовки”, ТОВ “Техпромсервіс Ойл”, ТОВ “Прогрес-плюс”, ТОВ “Юком” при дослідженні яких встановлено, що за зазначений період було проведено оплати : по ТОВ “Центр будівельної підготовки” на загальну суму 64 411,50 грн., по ТОВ “Техпромсервіс Ойл” на загальну суму 48 075,25 грн., по ТОВ “Прогрес-плюс” на загальну суму 175 031,25 грн., по ООО “Юком”на загальну суму 131 623,50 грн.

При співставленні платіжних доручень на оплату товару по Філії ЗАТ Кримтур ТУГИ “Примор'я” № 1087 від 10.08.06 р., № 895 від 24.07.06 р., № 1325 від 30.08.06 р., № 1888 від 28.12.06 р., № 736 від 29.05.07 р., № 500 від 24.04.07 р., № 70 від 14.02.06 р., № 294 від 14.04.06 р., № 742 від 03.07.06 р.., № 529 від 05.07.06 р. і виписки по рахунку в МТБ за 11.01.2008 р. з зворотно - сальдовими відомостями по рахунку 63.1.2 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” встановлено, що всі записи в зворотно - сальдових відомостях по оплаті товару підтверджені платіжними дорученнями і випискою банку.

З висновку судової експертизи вбачається, що експертом при дослідженні карток рахунку 63.1.2 “Розрахунків з вітчизняними постачальниками” за період 01.01.2006 р. - 30.09.2008 р. по постачальниках ТОВ “Центр будівельної підготовки”, ТОВ “Техпромсервіс Ойл”, ТОВ “Прогрес-плюс”, ТОВ “Юком” встановлено, що за даний період проведений прихід товару : по ТОВ “Центр будівельної підготовки” на загальну суму 64 411,50 грн., по ТОВ “Техпромсервіс Ойл” на загальну суму 48 075,25 грн., по ТОВ “Прогресс-шнос” на загальну суму 175031,25 грн., по ТОВ “Юком” на загальну суму 131623,50 грн.

Зокрема, згідно з висновком експерта № 41 від 31.08.2010 року картка рахунку 63.1.2 “Розрахунків з вітчизняними постачальниками” Філії ЗАТ Кримтур ТУГИ “Примор'я” за період 01.07.2006 р. по 31.12.2008 р. підтверджується первинними документами (накладними і платіжними дорученнями), записами в реєстрі отриманих накладних по постачальниках ТОВ “Прогрес-плюс”, ТОВ “ЮКОМ”, ТОВ “Центр будівельної підготовки”, ТОВ “Техпромсервіс Ойл”.

До того співставлення прибуткових накладних від зазначених вище постачальників з зворотно - сальдовою відомістю по рахунку 20.3 “Паливо”по Філії ЗАТ Кримтур ТУГИ “Примор'я” за період 01.01.06 р.- 30.09.08 р. свідчить про те, що дизпаливо від постачальників по прибуткових накладних оприбутковане в повному об'ємі в бухгалтерському обліку.

Всього прихід дизельного палива по Філії ЗАТ Кримтур ТУГИ “Примор'я” за період 01.01.06 р. по 30.09.08 р. склав по зворотно - сальдовій відомості 210 188,69 кг, зокрема 93 852,24 кг від постачальників ТОВ “Центр будівельної підготовки”, ТОВ “Техпромсервіс Ойл”, ТОВ “Прогрес-плюс”, ТОВ “Юком”.

Відповідно до розрахунків витрат на паливо, за період 01.01.06 р. - 30.09.08 р. списано дизельного палива 175 703,15 кг, всього списано по зворотно - сальдовій відомості 208 945,58 кг Розбіжність між даними по первинних документах і зворотно - сальдовою відомістю утворилися за рахунок того, що не надані розрахунки за січень, лютий, жовтень 2006 р. і вересень 2008 року.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначено Господарським кодексом України.

Частинами 1, 2 ст. 67 ГК України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З ст. 174 ГК України вбачається, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№ 996-XIV від 16.07.1999 року бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1-5 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні“ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Частиною 8 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні“ встановлено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Абзацом 1 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Документ на машинозчитуваному носії повинен мати код особи, відповідальної за правильність складання документа. Належність коду конкретній особі реєструється організацією - створювачем документа на машинозчитуваному носії, а також створюються технічні, програмні засоби та організаційні умови, що виключають можливість користування чужими кодами.

Відповідно до п. 2. 7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" визначає поняття господарської операції як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до Наказу Міністерства статистики “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів”від 21.06.1996 р. № 193 “Прибутковий ордер (форма N М-4)”застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

“Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11)”використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою.

У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т.п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії.

У випадку внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник служить складу (цеху), що здає, основою для списання цінностей, а другий - складу (цеху), що приймає для оприбуткування цінностей. Графа 9 "Інвентарний номер" заповнюється в тому випадку, якщо облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за інвентарними номерами.

У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і інших відповідних документів. Перший примірник передають складу як основу для відпуску матеріалів, другий - одержувачеві матеріалів. При відпуску матеріалів самовивозом накладну-вимогу підписану одержувачем, комірник передає в бухгалтерію для виписки розрахунково-платіжних документів, якщо матеріали відпускалися із наступною оплатою.

Наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 "Правила оформлення перевізних документiв” визначено, що накладна, затверджена Наказом Мінтрансу від 19.11. № 460 “Про затвердження бланкiв перевiзних документiв” є документом на підставі якого здійснюється перевезення вантажу і виступає договором застави, супроводжує вантаж на всьому шляху проходження:

“1.1. На кожне вiдправлення вантажу вiдправник повинен подати станцiї навантаження накладну (комплект перевiзних документiв). Форми бланкiв перевiзних документiв, затвердженi наказом Мiнтрансу вiд 19.11.98 N 460 "Про затвердження бланкiв перевiзних документiв".

Накладна є складовою частиною комплекту перевiзних документiв, до якого, крiм неї, входять: дорожня вiдомiсть, корiнець дорожньої вiдомостi та квитанцiя про приймання вантажу. Бланки цих документiв видаються вантажовiдправникам за плату згiдно з тарифом.

Пунктом 1.2 Правила оформлення перевiзних документів встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається мiж вiдправником та залiзницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантiї внесення належної провiзної плати та iнших платежiв за перевезення. Накладна разом з дорожньою вiдомiстю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станцiї призначення, де видається одержувачу. Квитанцiя про приймання вантажу до перевезення видається вiдправнику. Усi цi документи (надалi - перевiзний документ) заповнюються на друкарськiй машинцi або iншим друкованим способом.

На кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) в паперовому або електронному вигляді (із застосуванням електронного цифрового підпису).

Згідно з п. 1.3 Правила оформлення перевiзних документiв перевiзний документ поєднує звичайну iнформацiю з кодованою iнформацiєю; мiсця для кодування у ньому обведенi жирними рамками.

Усi вiдомостi, передбаченi формою бланка перевiзного документа, повиннi бути внесенi вiдправником до вiдповiдних граф. Виправлення не допускаються; у разi змiни вiдомостей, унесених до перевiзного документа, вiдправник зобов'язаний заповнити новий перевiзний документ. Змiни й доповнення, якi вносяться у перевiзнi документи залiзницею, засвiдчуються пiдписом вiдповiдального працiвника i штемпелем станцiї.

Наказ Мінтрансу від 19.11.1998 № 460 “О затвердженні бланків перевізних документів” затверджує наступні форми супровідних документів :

“1. Затвердити форми бланків таких документів на перевезення вантажів залізничним транспортом:

у прямому міжнародному з'єднанні:

1.14накладна (доповнення 1);

у внутрішньому з'єднанні:

1.15комплект перевізних документів форми ГУ-29-0 (доповнення 2);”.

З аналізу зазначених вище норм закону вбачається, що підставою для приходу і пересування товарно - матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку підприємства є первинні документи бухгалтерського обліку, в яких відображаються господарські операції по пересуванню ТМЦ, - накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11).

Матеріали справи свідчать про те, що при досліджені наданих накладних від постачальників ТОВ “Центр будівельної підготовки”, ТОВ “Техпромсервіс Ойл”, ТОВ “Прогрес-плюс”, ТОВ “Юком”, згідно яких здійснювалося надходження продукції на склад по філії ЗАТ Кримтур ТОСК “Примор'я” розбіжностей із записами в зведених регістрів бухгалтерського обліку не встановлено.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що залізничні документи, на які є посилання в акті перевірки не є документами, на підставі яких здійснюється в бухгалтерському обліку запис господарської операції по приходу товару, дані документи є супровідними при перевозі вантажу по залізниці.

Посилання в акті перевірки на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України N 81/38/101/235/122, 02.04.1998 р., суд вважає нікчемним, оскільки вона втратила чинність в 2008 році.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавство України не містить визначення поняття безтоварної операції, однак виходячи з економічного сенсу безтоварна операція - це відображені в документах господарські операції з закупівлі, відпуску і отримання ТМЦ які не були здійснені, в такому разі документи по яким оформлені ці операції виявляються безтоварними.

Безтоварний документ - це такий документ, в якому відображена проведена товарна (матеріальна) операція в повному її об'ємі. При належному оформленні товарних операцій і при правильній постановці бухгалтерського обліку постачальник може відпустити тільки той товар, який значиться у нього на обліку. У свою чергу одержувач товару повинен прийнятий товар, узяти на облік та мати його в наявність, а у разі витрачання товару оформити це відповідними документами. При документальному оформленні безтоварних операцій такий порядок порушується.

В акті перевірки відсутній аналіз документальних даних про рух товару у постачальників, не відображено, що за документальними даними покупця ТМЦ не надходили, що дана операція в той момент, коли вона була оформлена документом здійснитися не могла, тобто джерело надходження ТМЦ не визначено, хоча надалі ТМЦ були використані в господарській діяльності.

Підпунктами 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок не додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок не додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Заповнення податкової накладної регламентоване п. 7.2. Закону України “Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР від 03.04.97 р, відповідно до підпункту 7.2.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 1.32 Закону України № 283/97- ВР від 22.05.97 “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Зазначене вище свідчить про те, що відповідно до Закону України т 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” для включений” сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до складу податкового кредиту необхідний дотримання двох умов:

-наявність належним чином заповненої податкової накладної (п. 7.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.);

-придбання або виготовленням товарів і послуг в цілях їх подальшого використання в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності платника податку (п.7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість 168/97-ВР від 03.04.97 р.).

До того ж Закон забороняє відображати у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР 03.04.1997 р. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно з п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану”вартість”від 03.04. 1997 року № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану”вартість”від 03.04. 1997 року № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР від 22.05.97 р. встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані центральним податковим органом.

Аналіз зазначеного вище свідчить про те, що підставою для сплати податку на додану вартість до бюджету є різниця між сумою податкових зобов'язань (податковими накладними, виписаними покупцеві) і податковим кредитом (податковими накладними отриманими від постачальників) за наявності оригіналу податкової накладної включення її в реєстр отриманих податкових накладних є підставою для зарахування сум податку на додану вартість по таких накладних до складу податкового кредиту.

У висновку експерта № 41 від 31.08.2010 року зазначено, що при дослідженні і співставленні наданих податкових накладних від постачальників з реєстрами отриманих податкових накладних встановлено, що всі записи в реєстрі підтверджені податковими накладними.

Зазначене вище свідчить про те, що надані Кримським закритим акціонерним товариством по туризму і екскурсіям “Кримтур” документи за період 2006 - січень 2008 року не підтверджують донарахування податку на додану вартість та заниження податку на додану вартість в сумі 30105,39 грн.

Також судом встановлено, що за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2008 р. не підтверджуються проведення Кримським закритим акціонерним товариством по туризму і екскурсіям “Кримтур” безтоварних операцій з ТОВ “Центр будівельної підготовки”, ТОВ “Технопромсервіс Ойл”, ТОВ “Прогрес плюс”, ТОВ “Юком”, а надані документи свідчать про використання Кримським закритим акціонерним товариством по туризму і екскурсіям “Кримтур” в своїй діяльності товарів, отриманих від ТОВ “Центр будівельної підготовки”, ТОВ “Технопромсервіс Ойл”, ТОВ “Прогрес плюс”, ТОВ “Юком”.

З матеріалів справи вбачається, що висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті невиїзної документальної перевірки Кримського ЗАТ по екскурсіях та туризму "Кримтур" ЄДРПОУ 02648828 по результатам акта № 1031/23-2 02649868 від 15.04.09 р. невиїзної позапланової документальної перевірки філії Кримського закритого акціонерного товариства "Кримтур" Туристсько-оздоровчого спортивного комплексу "Прімор'є" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ "Центр будівельної підготовки" (34406547), ТОВ "Техпромсервіс Ойл" ( 34934730), ТОВ "Юком" ( 31578923), ТОВ "Прогресс плюс" ( 33433590) щодо заниження податку на додану вартість у 2006-2008 роках на суму 30105,39 грн., а саме по періодах: вересень 2006 року - 5989,96 грн., грудень 2006 року - 5367,63 грн., квітень 2007 року - 5367,63 грн., травень 2007 року - 5367,63 грн., січень 2008 року - 8012,54 грн. первинними бухгалтерськими і іншими документами не підтверджуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 24.09.2009 року № 0012442301/0 на суму 45158,08 грн., де 30105,39 грн. основний платіж з податку на додану вартість, 15052,69 грн. штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи висновок про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при поданні позову судового збору у розмірі відповідно до задоволених вимог немайнового характеру (3,40 грн.), в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.11.10 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 29.11.10 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0012442301/0 від 24 вересня 2009 року на суму 45158,08 грн., де 30105,39 грн. основний платіж з податку на додану вартість, 15052,69 грн. штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях " Кримтур" (ідентифікаційний код 02648828) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.