Ухвала суду № 134220119, 12.02.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1091/24

1-кп/308/384/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8

кримінальне провадження 1-кп/308/384/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Ужгороді клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023071030001542, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 липня 2023 року про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України,-

встановив:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023071030001542, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 липня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2024 року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2024 року призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурором подано до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 строком на 60 діб, оскільки строк запобіжного заходу завершується 09 січня 2025 року .

Прокурор зазначає, що на даний час заявлені ризики, у зв`язку з якими до ОСОБА_6 застосований відповідний запобіжний захід, не зменшилися, продовжують існувати і виправдовують його подальше тримання під вартою, у зв`язку з чим є необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу.

12 лютого 2025 року в судовому засіданні:

прокурор ОСОБА_9 подане клопотання підтримав, просив таке задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини;

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що обвинувачений не має наміру переховуватись, та його процесуальну поведінку цілком може забезпечити більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

обвинувачений ОСОБА_6 відмовився від надання пояснень та висловлення думки щодо клопотання.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовуються клопотання, та матеріали справи в межах заявлених клопотань, суд встановив наступне.

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цих питань судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Метою застосування запобіжного заходу, згідно з ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З фактичних обставин вбачається, що питання продовження строку тримання обвинуваченого під вартою вирішується на стадії судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки така перестала існувати, а на її заміну висунуте обвинувачення.

У свою чергу, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою на стадії судового розгляду вирішальне значення має наявність чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_6 , передбачене ч.1 ст.115 КК України, за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, отже, наявний ризик щодо можливості переховування обвинуваченим від органів досудового розслідування та/або суду, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (до 15 років позбавлення волі), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

При оцінці вказаного ризику, суд, також враховує, що ОСОБА_6 міцних соціальних зв`язків не має, а саме не одружений, не має дітей, не працюючий, а тому не обмежений в праві пересування, може в будь-який час та на будь-який термін покинути місце свого проживання (перебування).

Крім того, суд погоджується із наявністю ризику, впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь.

При цьому, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо ризику передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає, такий доведеним, оскільки в останнього офіційного джерела прибутку відсутні, як відсутні міцні соціальні зв`язки, крім того ОСОБА_6 раніше судимий.

Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

На виконання вказаних вимог колегією суддів враховуються: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, зокрема те, що санкція за вказане правопорушення передбачає позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого.

Заперечення сторони захисту щодо неможливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , суд оцінює критично, оскільки стороною захисту не надано жодних реальних доказів неможливості застосування такого.

Судом, не встановлено обставин, які би свідчили про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За таких обставин та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, колегія суддів вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_6 та запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, яке не пов`язане з триманням під вартою строком до 60 днів, а відтак клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Одночасно, при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України, колегія суддів, не знаходить підстав для визначення обвинуваченому розміру застави у даному кримінальному провадженні, так, як обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя і здоров`я особи, що спричинило її загибель (смерть).

За таких обставин та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_6 та запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, яке не пов`язане з триманням під вартою строком до 60 днів, а відтак клопотання сторони обвинувачення про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 184, 186, 194, 196, 199, 376, 392 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 12 лютого 2026 року по 10 квітня 2026 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 16 лютого 2026 року о 16 год. 30 хв..

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3