Рішення № 134216780, 19.02.2026, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/85/26

Провадження № 2/739/283/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Іващенка І.К.

за участі секретаря Шкурат О.Г.

участі:

представника позивача адвоката Костюченка В.К.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Новгород-Сіверський справу за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказує, що будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав до робітничого двору, головою якого був ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті спадщину прийняла дружина ОСОБА_1 . Приватним нотаріусом Шик А.Л відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Посилаючись на наведене позивач, просить задовольнити позов.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги визнають та не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Як вбачається із довідки виданої старостою сіл Грем`яч, Богданове, Новоселівка, Мурав`ї, Колос, Діброва, Гай О. Дорошенко Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області № 21-15/187 від 19.07.2025 року, будинковолодіння станом на 1991 році по АДРЕСА_1 відносилося до робочого типу двору, голова двору ОСОБА_2 .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до законодавства, діючого до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг. Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

Спеціальним нормативним актом, який визначав порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією з ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.02.1995 № 48.Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду 04 листопада 2021 року в справі № 452/888/19 (провадження № 61-5247св20) зазначено, що: «відповідно до статті 563 ЦК Української РСР в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах. Правила цієї статті застосовуються також при спадкоємстві майна в господарстві громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві. Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Отже, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК Української РСР без належного з`ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір є помилковим».

Оскільки спірне будинковолодіння відносилосяся до суспільної групи робітничий двір, тому положення статей 120, 123 ЦК УРСР застосуванню не підлягають, оскільки майнові правовідносини господарства робітника були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права. Він не мав статусу колгоспного двору, а тому немає підстав застосування до правовідносин у цій справі норм ЦК УРСР 1963 року, у тому числі за аналогією закону.

Таким чином, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Новгород-Сіверським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом на належне йому майно, яку прийняла позивачка ОСОБА_1 в установленому законом порядку.

Приватним нотаріусом Шик А.Л відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. У приватного нотаріуса знаходиться спадкова справа №192/2025 заведена 09.12.2025 за заявою ОСОБА_1 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; відомостей про інших спадкоємців за законом або заповітом, які прийняли спадщину після померлого ОСОБА_2 у нотаріуса немає.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з нормами ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно довимог ч.1ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За вказаних вище обставин, суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно не порушують прав інших осіб та підлягають до задоволення у повному обсязі. А тому слід визнати за ОСОБА_1 права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 3,4, 12,81, 200, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.392, 1233, 1264,1268 Цивільного кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду .

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: І.К. Іващенко