Рішення № 134209477, 19.02.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 рокусправа № 380/19071/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрейдМост» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТрейдМост» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2025 №UA209000/2025/900422/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2025 №UA209000/2025/900430/2.

Ухвалою від 22.09.2025 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Відповідач 03.10.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було встановлено ряд невідповідностей. У зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем у зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У рішеннях про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом визначення митної вартості товарів на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи Львівської митниці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

06.10.2025 представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якому зокрема вказано, що у позовній заяві зазначено та не спростовано відповідачем те, що декларантом було подано всі наявні документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника, митниця була зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Позивач вказує, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, наявні розбіжності. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

21.07.2024 між компанією «HUZHOU SHINAIER FURNISHING CO., LTD», China та ТОВ «ТрейдМост», 81300, Львівська область, Яворівський район, м. Мостиська, вул. Грушевського М., 1/8, Україна, укладено зовнішньоекономічний контракт №SN-202408, відповідно до якого Продавець постачає та передає у власність вуличні меблі ( надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №SN-25Z008 від 26.04.2025р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 18 098 дол. США.

14.07.2025 товариство з метою митного оформлення вказаного товару подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170060439U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на який прийнято оскаржуване рішення.

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Пакувальний лист б/н від 26.04.2025; Рахунок-проформа №SN-25Z008 від 18.03.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №SN-25Z008 від 26.04.2025; Коносамент №QN25040566 від 04.05.2025; Накладна УМВС №31520526 від 06.07.2025; Автотранспортна накладна №471872 від 11.07.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару №127 від 27.05.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4658891 від 07.07.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №SN-202408 від 21.08.2024; Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №31.07.2024/25 від 31.07.2024; Митна декларація країни відправлення №290720250000014865 від 02.05.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару №113 від 19.03.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала позивачу запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів вимогою додати усі перелічені ст. 53 МК України документи.

У свою чергу, Декларант надіслав повідомлення, в якому просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів та на вимогу надав прайс лист та інтернет пропозицію.

15.07.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900422/2, в графі 33 якого було вказано:

«…Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:

- П.11 передбачається, що даний контракт набирає чинності з його підписання і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час Контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- Згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай - порт Гданськ Польща - м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB - NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 04.05.2025 за №QN25040566 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай - порт Гданськ. Польща: УМВС накладна від 06.07.2025 №31520526 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 11.07.2025 за №471872 за маршрутом с.Мостиська Другі, Україна-м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ. Польща - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості. У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

… Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №1495-VI розділ ІІІ.

Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару №1 «розкладні столи», оформленого за МД №UА209170/2025/49971 від 10.06.2025 р. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару №2 «лавки», оформленого за МД №UА209170/2025/29476 від 07.04.2025 р. Скоригована митна вартість склала 4,02 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Крім того, 07.08.2024 між компанією «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED», China та ТОВ «ТрейдМост», 81300, Львівська область, Яворівський район, м. Мостиська, вул. Грушевського М., 1/8, Україна, укладено зовнішньоекономічний контракт №24UP0708, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця Вуличні Меблі, а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №25UP4811 від 24.04.2025р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 26 693 дол. США.

17.07.2025 товариство з метою митного оформлення вказаного товару подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170061628U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на який прийнято оскаржуване рішення.

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Пакувальний лист б/н від 24.04.2025; Рахунок-проформа №25UP4811 від 18.03.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №25UP4811 від 24.04.2025; Коносамент №BW25040666 від 07.05.2025; Накладна УМВС №315220640 від 08.07.2025; Автотранспортна накладна №25UP4811 від 16.07.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару №114 від 19.03.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару №121 від 14.05.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2507079 від 08.07.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №24UP0708 від 07.08.2024; Договір транспортного експедирування №3007/24-01 від 30.07.2024; Митна декларація країни відправлення №310120250518325220 від 24.04.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала позивачу запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів вимогою додати усі перелічені ст. 53 МК України документи.

У свою чергу, Декларант надіслав повідомлення, в якому просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів та на вимогу надав прайс лист та інтернет пропозицію.

17.07.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900430/2, в графі 33 якого було вказано:

«…- П.11 Контракту передбачається, що даний контракт набирає чинності з його підписання і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього у повному обсязі. У той же час Контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- У гр. «країна призначення» митної декларації країни експорту від 24.04.2025 №310120250518325220 вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції, також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- Згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай - порт Гданськ Польща - м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB - NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 07.05.2025 за №BW25040666 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай - порт Гданськ. Польща: УМВС накладна від 08.07.2025 №31520640 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 16.07.2025 за №25UP4811 за маршрутом с.Мостиська Другі, Україна-м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ. Польща - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.

У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

… Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №1495-VI розділ ІІІ.

Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару №1 «теплиці», оформленого за МД №UА209170/2025/46349 від 30.05.2025 р. Скоригована митна вартість склала 3,09 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару №2 «столи», оформленого за МД №UА209170/2025/49971 від 10.06.2025 р. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд зазначає, що згідно протоколів обробки електронного документа №29412, №29365 відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900422/2 від 15.07.2025 та №UA209000/2025/900430/2 від 17.07.2025 порушень, суд зазначає таке.

У двох спірних рішеннях відповідач наголошує на тому, що зовнішньоекономічні контракти №SN-202408 від 21.08.2024 та №24UP0708 від 07.08.2024 не містять положень щодо строку дії, відтак це не дозволяє перевірити їхню чинність на момент подання митних декларацій.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статей 181, 203, 215, 220 Цивільного кодексу України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить закону, особи, що його вчинили, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін є вільним і відповідає їх внутрішній волі, а правочин спрямований на реальне настання правових наслідків. При цьому закон не встановлює вимоги про нотаріальне посвідчення зовнішньоекономічних договорів, укладених між юридичними особами.

Посадові особи митного органу в оскаржуваних рішеннях не навели положень чинного законодавства, які б прямо визначали недійсність укладених зовнішньоекономічних договорів. Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, за відсутності посилання на конкретну норму закону, яка б передбачала нікчемність таких договорів, або рішення судів про їх недійсність, укладені між сторонами зовнішньоекономічні контракти №SN-202408 від 21.08.2024 та №24UP0708 від 07.08.2024 є правомірними.

Крім того, подальші дії відповідача, зокрема здійснення митного оформлення товарів після винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості без будь-яких застережень (у вигляді карток відмови чи протоколів про порушення митних правил), підтверджують фактичне визнання митним органом чинності зазначених контрактів.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Як убачається з пункту 11 Контракту №SN-202408 від 21.08.2024, сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за ним. У пункті 3 контракту визначено, що загальна вартість товару становить не більше 400 000,00 доларів США.

Як убачається з пункту 11 Контракту №24UP0708 від 07.08.2024, сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за ним. У пункті 3 контракту визначено, що загальна вартість товару становить не більше 1 000 000,00 доларів США.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контракти №SN-202408 від 21.08.2024 та №24UP0708 від 07.08.2024 є довгостроковими зовнішньоекономічними договорами, укладеними відповідно до вимог чинного законодавства України, спрямовані на реальне настання правових наслідків та виконання взаємних зобов`язань сторін. Підстав для визнання їх недійсними чи такими, що не відповідають законодавству, судом не встановлено.

Крім того, митний орган вказує на те, що до митного оформлення не подано транспортні документи від Гданську до Глівіце, а також документи, які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.

Суд встановив, що до матеріалів справи долучено лист ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» від 16.09.2025, адресований ТОВ «ТрейдМост», у якому викладено роз`яснення щодо логістичного маршруту контейнера №SUDU6990548, доставленого за коносаментом №QN25040566 з порту Нінбо (Китайська Народна Республіка) до порту Гданськ (Республіка Польща). Згідно зі змістом зазначеного листа, після прибуття контейнера до порту Гданськ він був перевантажений для подальшого залізничного транспортування до станції призначення с. п. Мостиська (Україна). При цьому пояснено, що всі контейнери, які надходять до порту Гданськ, направляються на с. п. Глівіце (Польща) з метою формування поїздів для подальшого транспортування у різних напрямках, у тому числі до України. Відправлення контейнера зі станції Глівіце є стандартною частиною операційної схеми, яку використовує залізничний оператор. ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» зазначило, що на ділянці маршруту між пунктами Гданськ та Глівіце окремий залізничний документ (накладна) не оформлюється, оскільки це є частиною внутрішнього логістичного процесу оператора. Вартість навантажувально-розвантажувальних робіт і переміщення контейнера на цій ділянці включена до загальної вартості послуг, зазначених у рахунку №LS-4658891 від 07.07.2025.

Також до матеріалів справи долучено лист ТОВ «ФОРМАГ» від 16.09.2025, адресований ТОВ «ТРЕЙДМОСТ». Із зазначеного листа вбачається, що контейнер №TCKU7718731, доставлений за коносаментом №BW25040666 з порту Нінбо (Китайська Народна Республіка) до порту Гданськ (Республіка Польща), після прибуття судна був перевантажений для подальшого залізничного транспортування до станції призначення с. п. Мостиська (Україна). Згідно з роз`ясненням експедитора, усі контейнери, що надходять до порту Гданськ, у межах стандартної операційної схеми залізничного оператора направляються на с. п. Глівіце (Польща) для формування поїздів за різними напрямками, зокрема у напрямку до України. Відправлення контейнерів зі станції Глівіце є технологічним етапом логістичного процесу. ТОВ «ФОРМАГ» зазначило, що залізничний оператор не оформлює окремої залізничної накладної (ЗД) на внутрішній відрізок маршруту між пунктами Гданськ та Глівіце, оскільки це переміщення здійснюється у межах внутрішньої логістичної операції та не супроводжується окремим транспортним документом. Також у листі зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт і переміщення контейнера між Гданськом і Глівіце включена до загальної вартості транспортно-експедиційних послуг, які відображені у рахунку №2507079 від 08.07.2025 як надбавка до фрахту (міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом).

Суд встановив, що за двома поставками товару на підтвердження понесених транспортних витрат декларантом до митного оформлення подано належні документи, а саме: договори про транспортно-експедиторське обслуговування, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, коносаменти, залізничні накладні УМВС, автотранспортні накладні, митні декларації країни відправлення.

Також суд бере до уваги надані позивачем платіжні інструкції №219 від 09.07.2025 та №220 від 09.07.2025 про оплату транспортних послуг, як належні та допустимі докази.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларант подає транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема рахунки-фактури, платіжні документи, акти наданих послуг тощо.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено виключного переліку доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами. Митний кодекс України не встановлює обмеження щодо виду документів, якими можуть підтверджуватися такі витрати.

Отже, суд дійшов висновку, що декларантом подано повний пакет документів, передбачений наказом Міністерства фінансів України №599, який підтверджує транспортні витрати, понесені при доставці товару. Зазначені витрати були включені до митної вартості товару та підтверджені документально.

З огляду на викладене, суд вважає доводи позивача про належне підтвердження транспортних витрат обґрунтованими, а зауваження митного органу безпідставним.

Також у рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.07.2025 №UA209000/2025/900430/2 відповідач зазначив, що в графі «країна призначення» митної декларації країни експорту від 24.04.2025 №310120250518325220 зазначено POLAND, що, на думку митного органу, суперечить умовам здійснення відповідної зовнішньоекономічної операції та не може розглядатися як належний доказ факту експорту товарів через відсутність у декларації дати експорту.

Разом із тим суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 цього ж Кодексу, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який декларант подає до митного оформлення лише за наявності, з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Суд також звертає увагу, що позивач не впливає на порядок заповнення експортної митної декларації, оскільки цей документ складається та оформлюється виключно компетентними органами країни експорту у даному випадку Китайської Народної Республіки. Відповідно, декларант подає митниці екземпляр декларації у тому вигляді, в якому він отриманий від відправника товару. Позивач також не володіє інформацією щодо порядку заповнення графи «Держава (регіон) торгівлі» у митних деклараціях КНР.

Крім того, відповідач не навів жодних норм чинного законодавства Китайської Народної Республіки, які б регламентували порядок заповнення експортної митної декларації, а також не зазначив, яким саме чином, на його думку, така декларація мала бути заповнена. Отже, доводи митного органу ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивних оцінках, без належного нормативного обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування у справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають значення для правильного вирішення спору.

Як зазначив Верховний Суд, оцінюючи докази у справах цієї категорії, суди мають належним чином мотивувати свої висновки щодо наявності або відсутності фактів, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, і враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що посилання митного органу на зміст графи «країна призначення» експортної декларації №310120250518325220 є безпідставним, оскільки подана декларація має виключно допоміжний характер і не впливає на підтвердження факту поставки товарів у межах заявленої зовнішньоекономічної операції.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірного рішення про коригування митної вартості - від 15.07.2025 №UA209000/2025/900422/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість скориговано та визначено за резервним методом:

- товару №1 на підставі митної декларації №UA209170/2025/49971 від 10.06.2025, однак у наведеній декларації наявні відмінності у вазі, позивачем імпортувався товар масою нетто 14920 кг, а у вказаній декларації 5067 кг. Крім того, по декларації яка бралась відповідачем товар №1 оформлявся по 6 (резервному) методу (гр.43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром;

- товару №2 на підставі митної декларації №UA209170/2025/29476 від 07.04.2025, однак у наведеній декларації наявні відмінності в умовах поставки, позивачем імпортувався товар на умовах поставки FOB CN NINGBO, а у вказаній декларації EXW PL Mrokow. Крім того, по декларації яка бралась відповідачем товар №1 оформлявся по 6 (резервному) методу (гр.43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірного рішення про коригування митної вартості - від 17.07.2025 №UA209000/2025/900430/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість скориговано та визначено за резервним методом:

- товару №1 на підставі митної декларації №UA209170/2025/46349 від 30.05.2025, однак по даній декларації товар №1 оформлявся по 6 (резервному) методу (гр.43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром;

- товару №2 на підставі митної декларації №UA209170/2025/49971 від 10.06.2025, однак у наведеній декларації наявні відмінності у вазі, позивачем імпортувався товар масою нетто 5831,5 кг, а у вказаній декларації 5067 кг. Крім того, по декларації яка бралась відповідачем товар №1 оформлявся по 6 (резервному) методу (гр.43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд ураховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що 13 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТрейдМост» та Адвокатським об`єднанням «Шокало та партнери» укладено Договір №1-13/12/24 про надання правової допомоги.

Відповідно до умов Договору №1-13/12/24 про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 та Додаткової угоди №7 від 01.09.2025 до Договору №1-13/12/24 про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 року в ході представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрейдМост» у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правова допомога: збір доказів, аналіз судової практики, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції. Згідно із Додатковою угодою №7 від 01.09.2025 до Договору №1-13/12/24 про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 року вищенаведена правова допомога оцінена сторонами у 20 000 гривень.

Згідно додаткової угоди №7 Сторони узгодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги по оскарженню в судовому порядку Рішень про коригування митної вартості від 15.07.2025 №UA209000/2025/900422/2 та від 17.07.2025 №UA209000/2025/900430/2 становить 20000,00 грн як оплата за збір доказів, аналіз судової практики, підготовку позовної заяви, відповіді на відзив та участі у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Відповідач у своєму відзиві заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу. Зазначив, що дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними; витрати пов`язані з підготовкою, поданням позовної заяви та провадженням справи в суді становлять 20000 грн., тоді як справа є типовою, а правова позиція з даного питання є усталеною та незмінною.

Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірним ціні позову розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2025 №UA209000/2025/900422/2.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2025 №UA209000/2025/900430/2.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТрейдМост» (код ЄДРПОУ: 45413169; 81300, Львівська область, Яворівський район, м. Мостиська, вул. Грушевського М., 1/8) сплачений судовий збір у сумі 7133 (сім тисяч сто тридцять три) грн.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ: 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТрейдМост» (код ЄДРПОУ: 45413169; 81300, Львівська область, Яворівський район, м. Мостиська, вул. Грушевського М., 1/8) витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна