Ухвала суду № 134208750, 19.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення

19 лютого 2026 року м.Київ справа № 320/18128/24

Киі?вськии? окружнии? адміністративнии? суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.04.2024 №1000-0308-9/60642;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 10 листопада 2020 року, виходячи з вислуги років 26 років 11 місяців 03 дні.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.04.2024 №1000-0308-9/60642 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, з 10.11.2020.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 залишено без змін.

18.11.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що під час ухвалення рішення суд досліджував питання обчислення вислуги років, однак, не виніс стосовного заявлених вимог рішення щодо призначення пенсії виходячи з вислуги років 26 років 11 місяців 03 дні.

Дослідивши означену заяву та матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до змісту означеної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (або вирішені не всі клопотання).

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Натомість, суд зазначає, що жодна з трьох передумов для ухвалення додаткового судового рішення, яка передбачена частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, у даному випадку відсутня.

В обґрунтування поданої заяви про ухвалення додаткового рішення позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 адміністративний позов задоволено повністю, однак заявлена позовна вимога в частині призначення пенсії виходячи з вислуги років 26 років 11 місяців 03 дні була досліджена в мотивувальній частині рішення, проте не зазначена в резолютивній частині рішення.

Суд зазначає, що при постановленні рішення у цій справі суд дійшов висновку щодо протиправності відмови позивачу у призначені пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з вислуги років 26 років 11 місяців 03 дні.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу позивача на те, що формулювання у резолютивній частині рішення Київського окружного адміністративного суду у цій справі про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, з 10.11.2020, стосується призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, виходячи з вислуги років 26 років 11 місяців 03 дні.

Зі змісту заяви позивача вбачається, що його доводи свідчать про незгоду з формулюванням резолютивної частини рішення, однак наведене не впливає на суть та обсяг задоволених позовних вимог. До того ж позивачем не надано доказів того, що таке оформлювання якимось чином впливає на належне виконання рішення суду.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.12.2021 у справі №11-164сап21, не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №320/18128/24.

Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/18128/24.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.