Рішення № 13420851, 30.12.2010, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-15

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Хоминець М.М.

секретарів Іванів К.В., Павликівської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Ітеко» лтд про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причини і дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, втраченого заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач 11.03.2008 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 3300 грн., втраченого заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 10010 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 17000 грн. Після зміни позовних вимог 09.02.2010 р. та збільшення позовних вимог 13.12.2010 р. просив визнати незаконним його звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України з 17.07.2007 р., змінити формулювання причини і дати звільнення на звільнення за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України на день ухвалення судового рішення, стягнути з відповідача 3850 грн. заборгованості по заробітній платі, 67650 грн. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, 70 грн. витрат на телефонні переговори з відповідачем та 17000 грн. моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 15.02.2006 р. він працював юрисконсультом ТзОВ «Ітеко» лтд по сумісництву, а з 19.09.2006 р. перейшов на постійну роботу до відповідача з окладом 1100 грн.; з лютого 2007 р. йому встановлена надбавка в розмірі 50% посадового окладу за суміщення професій (посад) у порядку ст.105 КЗпП України. 13.07.2007 р. йому вручили наказ від 09.07.2007 р. про відкликання з відпустки з 16.07.2007 р.; оскільки відповідач нерегулярно виплачував йому заробітну плату, він не мав більше наміру продовжувати трудові відносини, а тому, перебуваючи у відпустці, направив відповідачу рекомендованою кореспонденцією заяву від 21.07.2007 р. про надання відпустки без збереження зарплати з 26.07.2007 р. з наступним звільненням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у звязку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю та умов трудового договору. Наказом від 31.07.2007 р. у той час, коли він перебував на лікарняному, відповідач незаконно звільнив його з роботи з 17.07.2007 р. згідно п.4 ст.40 КЗпП України; на його неодноразові усні і письмові звернення відповідач не видав йому копію наказу про звільнення; копію цього наказу представник відповідача вручив йому лише в суді. Відповідач заборгував йому 3850 грн. заробітної плати, а саме надбавку в розмірі 50% посадового окладу за суміщення професій (посад) за 7 місяців 2007 р. (550х7). За 5 місяців 2007 р., 2008 2010 р.р. він втратив 67650 грн. заробітку, що мав складати щомісячно 1650 грн. (1100 грн. посадового окладу + 550 грн. надбавки за суміщення). Незаконними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, оскільки внаслідок незаконного звільнення він був позбавлений права на придбання путівки в органах соцстраху, звільнення з роботи негативно вплинуло на його авторитет у різних державних органах і установах, з якими він співпрацює; спричинену моральну шкоду оцінює у 17000 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої змінені та збільшені позовні вимоги і просив їх задовольнити. У останнє судове засідання 30.12.2010 р. позивач не зявився, у поданій суду заяві підтримав позов і просив закінчувати розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що позивач був законно звільнений з роботи за прогули, оскільки мав вийти на роботу 17.07.2007 р. після перебування у відпустці (з урахуванням знаходження на лікарняному), протягом чотирьох днів, а саме з 17 до 20 липня 2007 р. включно, без поважних причин на роботу не вийшов, що підтверджується відповідними актами. Наказу про встановлення позивачу надбавки за суміщення посад не було. Фактично позивач відпрацював у відповідача вісім місяців, за що отримав заробітну плату, жодної заборгованості по виплаті зарплати відповідач перед позивачем не має. Вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними, у тому числі і вимогу про відшкодування моральної шкоди. У останні судові засідання 10.12., 28.12. та 30.12.2010 р. представник відповідача не зявився, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не повідомив суду про причини неявки свого представника у судове засідання. За таких обставин суд ухвалив закінчувати розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що сторони по справі позивач ОСОБА_1 та відповідач ТзОВ «Ітеко» лтд з 18.09.2006 р. до 17.07.2007 р. перебували у трудових відносинах. Згідно наказу № 72-к від 18.09.2006 р. позивач прийнятий на роботу до відповідача на посаду юрисконсульта з оплатою згідно штатного розпису посадовий оклад 1100 грн. в місяць (а.с.84), між сторонами 18.09.2006 р. укладено трудовий договір (а.с.46-49). Згідно наказу № 47-к від 31.07.2007 р. позивач звільнений з роботи за прогул без поважних причин згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 17.07.2007 р. (а.с.45).

Встановлено, що відповідач порушив вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України, звільнивши позивача з роботи наказом від 31.07.2007 р. у період тимчасової непрацездатності позивача, що підтверджується оглянутим у судовому засіданні оригіналом листка непрацездатності, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи (а.с.10), згідно якого останній з 23.07.2007 р. до 16.08.2007 р. перебував на лікарняному. Крім того, при звільненні позивача з роботи відповідач порушив вимоги ст.149 КЗпП України, так як письмового пояснення у позивача не відібрано, з наказом про звільнення він не ознайомлений; у порушення вимог ч.2 ст.47 КЗпП України позивачу не вручено копію наказу про звільнення; у порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач не провів повний розрахунок з позивачем у день звільнення; відповідачем також порушено вимоги п.7.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки трудова книжка позивача не зареєстрована у книзі обліку руху трудових книжок. Вказані порушення трудового законодавства підтверджуються матеріалами перевірки територіальної державної інспекції праці у Івано-Франківській області (а.с.7-8), постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2009 р. (а.с.131-132).

За таких обставин вимога позивача про визнання незаконним звільнення з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 17.07.2007 р. є підставною і підлягає до задоволення. Оскільки встановлено, що позивач з поважних причин пропустив місячний строк, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, на звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору у випадку звільнення, йому відповідно до вимог ст.234 КЗпП України слід поновити цей строк.

Щодо вимоги про зміну формулювання причини і дати звільнення на звільнення за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України на день ухвалення судового рішення, суд вважає, що правові підстави для задоволення вказаної вимоги відсутні. Встановлено, що позивач не звертався до відповідача із заявою про звільнення за угодою сторін; у матеріалах справи наявна лише заява позивача від 21.07.2007 р. про надання відпустки без збереження зарплати з 26.07.2007 р. з наступним звільненням за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у звязку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю та умов трудового договору (а.с.78).

Так само не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача 3850 грн. заборгованості по заробітній платі, а саме надбавки в розмірі 50% посадового окладу за суміщення професій (посад), оскільки вказані у п.2.4 (а.с.47) укладеного між сторонами трудового договору додаткові обовязки позивача кадрова робота та робота з митницею не оформлені додатковою угодою, як передбачено вказаним пунктом трудового договору; відсутній також наказ про встановлення позивачу надбавки за суміщення посад юрисконсульта і кадровика.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача втраченого заробітку за час вимушеного прогулу підлягає до часткового задоволення у межах річного строку, передбаченого ч.2 ст.235 КЗпП України. З відповідача слід стягнути у користь позивача 13200 грн. втраченого заробітку (1100 грн. х 12 міс.).

Не підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 70 грн. витрат на телефонні переговори з відповідачем, оскільки вона є незрозумілою для суду з огляду на те, що позивачем надана квитанція від 13.06.2006 р. (а.с.9).

Щодо заявленої позивачем останньої вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення. Встановлено, що неправомірними діями відповідача, які виразились у незаконному звільненні позивача з роботи, останньому спричинено моральну шкоду, що полягає у полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у звязку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього. Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог розумності і справедливості, враховує характер неправомірних дій відповідача, глибину душевних страждань позивача, та вважає, що з відповідача слід стягнути у користь позивача 3000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

З відповідача також слід стягнути у користь держави 149 грн. судового збору (8,50 грн. за вимогу про визнання звільнення незаконним, 132 грн. за вимогу про стягнення втраченого заробітку, 8,50 грн. за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди) та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 36, 40 ч.1 п.4, ч.3, 47, 116, 149, 232, 233 ч.1, 234, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 81, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин місячний строк звернення до суду.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади юрисконсульта ТзОВ «Ітеко» лтд за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 17 липня 2007 року.

Стягнути із ТзОВ «Ітеко» лтд, р/р 260005468 в ІФОД «Райффайзен Банк Аваль» м. Івано-Франківськ, МФО 336462, код ЄДРПОУ 30699191, у користь ОСОБА_1 13200 (тринадцять тисяч двіста) грн. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та 3000 (три тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 16200 (шістнадцять тисяч двіста) грн.

Стягнути із ТзОВ «Ітеко» лтд, р/р 260005468 в ІФОД «Райффайзен Банк Аваль» м. Івано-Франківськ, МФО 336462, код ЄДРПОУ 30699191, судовий збір у користь держави у розмірі 149 (сто сорок девять) грн. та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець

Рішення не набрало законної сили.

З оригіналом вірно.

Суддя М.М.Хоминець