Рішення № 134185145, 18.02.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/15245/25

Провадження № 2/712/982/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Чапліної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Саса Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,-

установив:

У листопаді 2025 року позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 24114,50 грн та судових витрат.

Позовна заява арґументована тим, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 року назву було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», надалі - Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Споживач/Відповідач) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №131880 від 27.12.2019 року в електронній формі (надалі договір позики).

На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24114,5 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 19114,5 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у сумі 24114,5 гривень та понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 2423,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін).

24.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, у якому зазначено, що відповідач позов не визнає, оскільки у договорі позики та позові не збігаються прізвище, ім`я, по-батькові відповідачки.

Крім того, положення п.п.1.1.3 та 1.1.4 Договору позики про те, що нарахування процентів та комісії здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою не може бути до періоду після визначеного строку повернення позики після 15.01.2020, оскільки договором позики встановлено строк повернення позики 15.01.2020.

Договір названо саме договором позики. Сплата комісії за договором позики ст.ст. 1046-1050 ЦК України не передбачена. Комісії передбачені у правовідносинах надання банківських послуг, правовідносинах споживчого кредитування. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 Велика Палата дійшла висновку щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Оскільки договір про надання споживчого кредиту містить лише відсоток комісії, не зазначаючи банківських послуг, за які вона сплачується, такі умови договору є нікчемними, а стягнення комісії з позичальника не допускається.

Відповідач у відзиві також зазначила про наявність підстав для застосування строку позовної давності.

02.12.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке судом задоволене, у Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" витребувано інформацію, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну карту НОМЕР_1 , відомості щодо руху коштів по картці за період з 26.12.2019 по 28.12.2019.

02.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, у якій зазначено, що беззаперечним є факт укладення між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №131880 від 27 грудня 2019 року в електронній формі та невиконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення позики. У своєму відзиві Відповідач не стверджує, що кредитні кошти не отримував, та не надає доказів, що заборгованість була погашена.

У випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення Відповідно до п. 4.3 Договору, Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно. Сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглядати спір без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, просила справу розглядати без її участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27.12.2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 131880 відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти в розмірі 5000 грн (п.1.1.1 договору).

Пунктом 1.1.2 Договору за користування позикою передбачена плата у вигляді:

Процентів в розмірі 0,01 % в день від поточного залишку позики (п. 1.1.2.1) та комісії в розмірі 1,1 % в день від початкового розміру позики (п. 1.1.2.2).

Відповідно до пунктів 1.1.3, 1.1.4 нарахування процентів та комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Згідно п.1.1.5 Договору строк повернення позики (термін платежу) 15 січня 2020 року.

Пунктом 2.1 передбачено, що строк дії Договору - до повного виконання Позичальником зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п.п. 1.1.5 Договору включно.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що порушенням умов цього Договору є його не виконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Підвищену комісійну винагороду передбачено пунктом 5.3, згідно якого у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення

Згідно довідки ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» ОСОБА_1 перераховано на банківську картку НОМЕР_1 грошові кошти 5000 грн, транзакція номер № 1171934809. У свою чергу ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» надає послуги з переказу коштів на підставі договору № 04/08-17ПК, укладеного 04 серпня 2017 року між ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» та ТОВ «ФК «Гелексі».

Відповідно до інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК», направленої на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту НОМЕР_2 , згідно з випискою по карті на карту 27.12.2019 зараховані кошти в сумі 5000 грн.

Із доданого до позову розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №131880 від 27 грудня 2019 року становить: сума простроченої позики 5000 грн., сума прострочених відсотків (п. 1.1.2.1) - 69,50 грн, сума прострочених комісій (п.5.3) 19045,00грн.

Позивачем до позовної заяви додано копії документів, які складають укладений з відповідачем договір, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором z1zw1w41.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання позивач виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконав, тому вимога щодо стягнення заборгованості за позикою в сумі 5000,00 підлягає задоволенню.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по сплаті комісії у розмірі 19045,00 грн суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗакономУкраїни «Про споживче кредитування»-10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статі12 Закону.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає ЗаконУкраїни «Про споживче кредитування»

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Договором позичальнику встановлено плату за обслуговування кредиту.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено плату за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку про те, що застосованими є нормативні приписи, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (ч.8ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії по сплаті кредиту у розмірі 19045,00 грн не підлягають задоволенню.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховані за період з 27.12.2019 по 13.05.2019, однак Договором встановлений строк повернення позики: 15.01.2020.

У постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України, позивач не скористався.

Отже, нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування є необґрунтованим та не відповідає практиці Верховного Суду, тому вимога щодо сплати відсотків підлягає частковому задоволенню в сумі 9,50 грн за період з 27.12.2019 по 15.01.2020.

Строк позовної давності відповідачем не пропущений з огляду на наступне.

За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

У зв`язку із цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 5009,50 грн стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 503,22 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до такого.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Рудзей Ю.В на підставі договору про надання правової допомоги від 09.07.2025. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до справи долучені: договір, акт № 131880 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року.

Отже, здійснені витрати підтверджуються наданими представником позивача доказами, витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1038,69 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318, адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул В`ячеслава Липинського, буд 10/1) заборгованість за договором позики № 131880 від 27.12.2019 року в розмірі 5009,50 грн, з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 5000,00 грн та заборгованість за відсотками в сумі 9,50 грн; сплачений судовий збір в сумі 503,22 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1038,69, а всього 6551,41 грн (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят одна грн 41 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул В`ячеслава Липинського, буд 10/1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Н.М. Чапліна