Ухвала суду № 134184451, 17.02.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 944/49/26

Провадження № 2/448/381/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17.02.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Яворівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування заявленої вимоги покликається на те, що в період з 01 січня 2025 року по серпень 2025 року на підставі усного договору позики вона (позивачка) у декілька етапів передала відповідачу грошові кошти на загальну суму 157 659,57 грн. У обумовлені між ними (сторонами) строки відповідач отримані кошти не повернув, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду з вказаною позовною заявою.

Разом з позовною заявою до суду позивачкою також подано клопотання щодо звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтоване тим, що на утриманні позивачки знаходиться дитина з інвалідністю син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивачка на даний час ніде не працює. Зазначає, що єдиний дохід, який вона отримує це допомога від держави по догляду за дитиною з інвалідністю. На підтвердження вказаних обставин надала до суду копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 29.04.2021р., копію посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю серії НОМЕР_2 , копію довідки про отримання (неотримання) допомоги №370 від 11.03.2025р., копію медичного висновку №3 про дитину-інваліда віком до 18 років від 15.01.2025р., логопедичну характеристику, копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 26.06.2025р.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 07.01.2026р. цивільну справу ЄУН 944/49/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за усним договором позики передано за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області.

Ухвала мотивована тим, що згідно з відповіддю №22168898 від 07.01.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги до позовної заяви є встановлені ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Перевіривши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що таку слід залишити без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.177 ЦПК України з огляду на наступне.

За правилами частини 5 статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, предметом спору є вимога позивачки ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 157 659,57 грн. При цьому позивачка додає до позовної заяви копію розписки.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №235/5555/16-ц (провадження № 61-28858св18).

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046, 1047ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Таким чином, позивачам у таких справах необхідно надавати до суду оригінал розписки.

Як передбачено ст.545 ЦК України, прийнявши зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Отже, саме наявність оригіналу розписки у позивача як кредитора свідчить про невиконання відповідачем умов договору позики.

Відповідно до частини 2 статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Проте позивачкою ОСОБА_1 до матеріалів позовної заяви не додано оригіналу розписки від 11.08.2025 року, а тільки її копію, що не відповідає вимогам процесуального закону. Водночас у позовній заяві, а саме в додатках зазначено, що оригінал рукописної розписки відповідача знаходиться у позивачки.

Крім того, частиною 4 ст. 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З вказаних підстав суд у порядку, передбаченому законом, також може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно преамбули Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011за № 3674-VI, цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За змістом наведених приписів підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що саме її загальний майновий стан, а не певні джерела доходів перешкоджав або перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.

Крім того, за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору, як і зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення такої сплати особам, які не зазначені у статті 5 цього Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

У Законі України «Про судовий збір» немає чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному випадку суд установлює можливість звільнити особу від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити сплату на підставі поданих доказів саме щодо майнового стану такої особи. Оцінюючи останній, суд має встановити наявність у такої особи доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища тощо.

Вказані в клопотанні щодо звільнення від сплати судового збору обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 , оскільки не характеризують у повній мірі її майновий стан та відсутність у неї інших доходів. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, тощо. Надані позивачкою суду документи не характеризують загальний майновий стан останньої, зокрема не підтверджує відсутність у неї доходів.

Також пунктами б) та в) частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», передбачено можливість звільнення від сплати судового збору батьків, які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів та одиноких матерів (батьків), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю. Проте з матеріалів справи не можливо встановити чи ухиляється батько дитини від сплати аліментів, чи взагалі стягуються з нього аліменти, також до клопотання не долучено доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, яка має дитину з інвалідністю.

Таким чином, позивачкою ОСОБА_1 до позовної заяви не додано достатньо доказів на підтвердження того, що наявна будь-яка з умов, передбачених ч.1ст.8 Закону України «Про судовий збір», в результаті встановлення якої суд мав би правові підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору.

Згідно частини другої статті 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з позовної заяви, ціна позову складає 157 659,57 грн.

З урахуванням зазначеної ціни позову та вимог п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подану стороною позивача позовну заяву становить 1 відсотка ціни позову, що становить 1 576,60 гривень.

Враховуючи наведене, позивачці ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1 576,60 грн, або надати суду докази, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, недоліки можуть бути усунуті шляхом надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору в зазначеному розмірі за наступними реквізитами, які опубліковані на офіційному сайті: «Отримувач коштів ГУК Львiв/Мостиська тг/22030101; код отримувача за ЄДРПОУ 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); МФО 899998; рахунок отримувача UA448999980313161206000013807; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу 101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом _____(ПІБ чи назва установи, організації позивача) Мостиський районний суд Львівської області (назва суду, де розглядається справа)».

Разом з позовною заявою позивачкою також було подано заяву щодо розгляду справи без позивача та заяву щодо виклику сторін в судове засідання смс повідомленням, зі змісту яких вбачається, що інтереси позивачки в суді буде представляти її адвокат, повноваження якого підтверджується ордером, який долучений до позову. Втім долучений до позовної заяви ордер не містить інформації про те, що адвокатом Зражевською Яною Олегівною надається правнича допомога саме позивачці, оскільки графа «прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича особа» не заповнено.

Вищезазначені обставини позбавляють можливості суд вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачці необхідно надати строк для усунення зазначених вище недоліків.

На підставі наведеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків десять днів в з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та роз`яснити, що у випадку виконання позивачем у встановлений строк відповідних вимог ухвали суду, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання, інакше така вважається неподаною та повертається позивачу з усіма доданими документами.

Ухвала є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Ю.В.Кічак