Ухвала суду № 134179869, 16.02.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10297/25

Провадження №2-з/367/16/2026

УХВАЛА

Іменем України

16 лютого 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кухленко Д.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання місця проживання дітей з батьком,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання місця проживання дітей з батьком.

06.02.2026 року заявник ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, де просив забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання дітей з батьком, шляхом обмеження права виїзду за межі України малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 без згоди батька ОСОБА_1 до набрання судового рішення законної сили. Заборони ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також будь-яким особам, які діють за її дорученням або в її інтересах, вчиняти дії, спрямовані на оформлення, отримання, анулювання або використання документів, що дають право на виїзд за межі України малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , до набрання судового рішення законної сили.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач вказує, що 17 квітня 2010 року відділом реєстрації Ясамальського району міста Баку, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ).

Від даного шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 вересня 2021 року по справі №367/3712/21 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Однак, після розірвання шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З серпня 2025 відповідачка, ОСОБА_2 перестала приділяти увагу дітям, жодної участі у вихованні та утриманні дітей не бере, не цікавиться ними, нічим не допомагає, в тому числі матеріально.

Отже, на сьогодні, саме позивач приймає активну участь у житті та вихованні неповнолітніх дітей, дбає про їхній стан здоров`я, також про їхній нормальний розвиток, необхідний для дітей такого віку, вирішує всі питання щодо влаштування дітей у навчальні заклади.

18 серпня 2025 року від своїх дітей, які зробили скріншот з телефону матері, позивачу стало відомо що відповідачка разом з дітьми готується виїхати до Варшави з метою ухилення від виконання рішення суду.

Зазначив, що на момент розгляду даної справи, 13.01.2026 року рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №5/4, затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей разом із батьком ОСОБА_1 .

Крім того, позивачу стало відомо, що відповідачкою вже вчинялися дії, спрямовані на виготовлення та отримання закордонних паспортів для малолітніх дітей. За таких обставин існує реальна загроза ініціювання нею процедури анулювання наявних у батька документів дітей та виготовлення нових документів, що створює передумови для вивезення дітей за межі України без згоди та відома батька. З огляду на офіційний висновок органу опіки та піклування щодо доцільності проживання дітей разом із батьком, існує обґрунтований ризик вчинення відповідачкою дій, спрямованих на зміну фактичного місця перебування дітей, у тому числі шляхом оформлення нових документів та анулювання діючих паспортів для виїзду за межі України, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення або фактичної неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вивчивши дану заяву суд приходить до наступних висновків.

Із аналізу положень ст.ст.149, 153 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на право суду на вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує при постановленні ухвали не лише доводи заяви позивача про забезпечення позову, а і наявні матеріали цивільної справи, оскільки згідно положень ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову крім всього іншого, повинні бути зазначені відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих на підтвердження позовних вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів заявника, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може неправомірно без згоди позивача використовувати майно, знищити або знецінити його. Таким чином, усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.

При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Згідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з наданих до заяви відомостей з офіційного сайту «Державна міграційна служба України» закордонні паспортна дітей визнані недійсними, що вказує на вчинення відповідачкою дій, спрямованих на анулювання, виготовлення та отримання закордонних паспортів для малолітніх дітей, що створює передумови для вивезення дітей за межі України без згоди та відома батька.

Таким чином позивачем доведено, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Відповідно до Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року в Україні було запроваджено воєнний стан з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони й відповідно до українського законодавства.

У подальшому, такий строк неодноразово продовжувався.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.

Досліджуючи питання співмірності обраного заявником виду забезпечення позову у вигляді обмеження права виїзду за межі України дітей без згоди батька - позивача у справі до набрання судовим рішенням законної сили, суд зазначає, що таке обмеження є співмірним із предметом спору та не створить ризик для життя дітей, оскільки останні проживають разом з батьком. Оскільки батько дітей є громадянином іншої держави, а тому на нього не розповсюджується військовий обов`язок, та, як наслідок, останній може безперешкодно виїжджати та в`їжджати в Україну. Таким чином, в разі початку активних бойових дій на території проживання дітей, саме батько буде поруч та зможе забезпечити дітям безпечний виїзд за кордон.

Щодо вимоги заборони Відповідачці, а також будь-яким особам, які діють за її дорученням або в її інтересах, вчиняти дії, спрямовані на оформлення, отримання, анулювання або використання документів, що дають право на виїзд за межі України малолітніх дітей суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним способом може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Враховуючи наведене, вважаю, що заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання місця проживання дітей з батьком необхідно задовольнити частково, до набрання рішенням суду у цивільній справі законної сили, оскільки невжиття запропонованого позивачем заходу забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для позивача та зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Керуючись ст.ст.149-153,157 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Обмежити права виїзду за межі України малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 без згоди батька ОСОБА_1 до набрання судового рішення законної сили.

В іншій частині заяви відмовити.

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.С. Кухленко