Ухвала суду № 134155655, 17.02.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3654/25

Провадження № 2-п/191/39/25

У Х В А Л А

іменем України

17 лютого 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Костеленко Я.Ю., за участю секретаря Омельченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.11.2025 по справі №191/3654/25, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.11.2025 по справі №191/3654/25, яку обгрунтовує тим, що із зазначеним судовим рішенням він категорично не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права без його належного повідомлення та без повного з`ясування фактичних обставин справи. Щодо поважності причин неявки в судове засідання зазначив, що він не був присутній у судових засіданнях та не мав можливості подати відзив, оскільки постійно проживає за межами України, а саме на території Європейського Союзу. Судові повістки надсилалися за адресою його реєстрації в Україні, де він фактично не проживає тривалий час. Оскільки поштова кореспонденція за кордон не пересилалася, він не отримував жодних повідомлень про дату та час розгляду справи. Таким чином, його неявка в судове засідання була зумовлена об`єктивними та поважними причинами, що позбавило його права на судовий захист. Також зазначив, що позивачем (ТОВ «Споживчий центр») було надано розрахунок заборгованості, який є завищеним, незаконним та не відповідає умовам справедливості. Незаконність нарахування комісій (сума до стягнення - 1620,00 грн.). Судом стягнуто з нього заборгованість по комісії у розмірі 540,00 грн. та додатковій комісії 1080,00 грн. Однак, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 363/1834/17 (постанова від 13.07.2022), встановлення кредитодавцем комісій за дії, які не є самостійною послугою (обслуговування кредиту, ведення справи тощо), є незаконним. Вказані дії позивач вчиняє у власних інтересах, а тому покладання оплати за них на позичальника є неправомірним. Ця сума (1620 грн) не підлягає стягненню. Безпідставність нарахування відсотків (сума до стягнення - 5580,00 грн.). Сума стягнутих відсотків майже дорівнює тілу кредиту, що свідчить про їх нарахування поза межами строку дії договору або за несправедливою ставкою. Він має намір надати власний контррозрахунок заборгованості, згідно з яким сума відсотків має бути суттєво зменшена і обмежена строком фактичного користування кредитом в межах графіку платежів. Він не відмовляється від виконання зобов`язань, проте готовий сплатити лише законну частину боргу (тіло кредиту та відсотки в межах строку договору), а не штучно роздуту суму за рахунок незаконних комісій та штрафних накруток. Зазначені докази та аргументи не були відомі суду під час ухвалення заочного рішення, що призвело до стягнення надмірної суми. Просить скасувати заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.11.2025 по справі № 191/3654/25.

Відповідач ОСОБА_1 надав клопотання про розгляд його заяви про скасування заочного рішення без його участі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали цивільної справи №191/3654/25, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи цивільної справи №№191/3654/25 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області 10.11.2025 ухвалене заочне рішення, яке 24.11.2025 направлено відповідачу за адресою місця реєстрації АДРЕСА_1 , згідно інформації №1581017 від 17.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру. 03.12.2025 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, в якій зазначено адресу проживання АДРЕСА_1 . Тобто, строк подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не пропущено.

При розгляді даної заяви, суд, враховує практику Європейського суду з прав людини щодо застосування принципу юридичної визначеності як аспекту верховенства права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача, після задоволення його вимог, були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, заочне рішення підлягає скасування за наявністю одночасно двох умов поважність причин неявки відповідача у судове засідання та наявність доказів, що мають істотне значення для справи і на які посилається відповідач.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що відповідачем не вмотивовано підстави для скасування заочного рішення та не надано будь-яких доказів, які б впливали на висновки суду. Обставини, зазначені у заяві про перегляд заочного рішення, нічим не підтверджені. Посилання відповідача на перебування за межами України та неотриманні судових повідомлень про дату та час розгляду справи суд вважає нікчемними, оскільки відповідачем заява про перегляд заочного рішення подана в установлений законом строк та в ній зазначено адресу проживання, яка збігається з адресою, на яку судом надсилались повідомлення про судові засідання та копія заочного рішення. Крім того, заява відповідача про перегляд заочного рішення зводиться до його незгоди з розміром стягнутої заборгованості, а саме відсотків та комісії за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.11.2025 по справі №191/3654/25 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.287 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.11.2025 по справі №191/3654/25залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я. Ю. Костеленко