Рішення № 13414879, 29.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.10р.Справа № 21/115-10(19/28-09) За позовомАкціонерного товариства закритого типу страхової компанії "ДІСКО", м. Дніпропетровськ

доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 5 436 784, 16 грн. за агентським договором

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Пащук В.В., довіреність № 192 від 09.07.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство закритого типу страхова компанія "ДІСКО" звернулося до господарського суду з позовом та просить стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на свою користь грошові кошти у сумі 5436748, 16 грн. як відшкодування спричинених збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.09р. по справі № 19/28-09 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 5436784, 16 грн. упущеної вигоди.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2009р. по справі № 19/28-09 апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р. у справі № 19/28-09, залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р. у справі № 19/28-10 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2009р. у справі № 19/28-10 скасовано. Справу № 19/28-09 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Ухвалою Верховного суду України від 21.01.2010р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25.11.09р. у справі № 19/28-09.

Розпорядженням голови господарського суду від 13.04.2010р. справу передано судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою від 16.04.2010р. справу прийнято до провадження та присвоєно номер № 21/115-10 (19/28-09).

У постанові від 25.11.2010р. Вищій господарський суд України зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене у постанові, всебічно, повно та обєктивно зясувати всі обставини справи, надати обєктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року мав відповідне право та добросовісно розраховував, відповідно до строку дії агентського договору № АД55ПРНФ-051687/НЮ від 19 жовтня 2005 року, укладеного між сторонами, з урахуванням його продовжень, отримати дохід від страхування пасажирів, що відправляються зі станцій Дніпропетровської та Кримської дирекцій залізничних перевезень Державного підприємства "Придніпровська залізниця". Позивач посилається на те, що вказаний договір за змістом та умовами відповідає положенням ст.ст. 295, 297 Господарського кодексу України і за своєю правовою природою відноситься до агентського договору. Позивач вважає, що застосування до правовідносин, які виникли за вищенаведеним договором, положень ст. 1008 Цивільного кодексу України щодо припинення договору доручення є безпідставними, а одностороння відмова відповідача від договору є неправомірною.

Проте, зазначає позивач, неотримання ним прибутку, у заявленій до стягнення сумі, є наслідком винних дій відповідача, які виразились у односторонній протиправній відмові від виконання ним своїх обовязків страхового агента за цим договором в укладенні договорів страхування з пасажирами та перерахування зібраних страхових платежів на користь позивача. Відповідно до письмових пояснень від 11.05.2010р., позивач зазначає, що з заявленої до стягнення суми підлягає вирахуванню 10 % відповідно до п. 2.5 Договору у звязку з чим загальний розмір збитків, що підлягає до стягнення з відповідача складає 5062773, 83 грн.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що позивач необґрунтовано посилається на факт пролонгації договору на 2008 рік, оскільки листом від 29.11.2007р. № НЗК-8/840 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" повідомила позивача про розірвання договору на підставі п. 7.1 Договору з 01.01.2008р., в підтвердження чого додається копія листа з доказами відправлення та отримання.

На думку відповідача, укладений між сторонами договір № АД55ПРНФ-051687/НЮ від 19 жовтня 2005 року за своєю правовою природою є договором доручення, а тому, у відповідності до ст. 1008 Цивільного кодексу України, він мав право відмовитися від нього в односторонньому порядку, а, отже, відсутні підстави для стягнення збитків.

Крім того, зазначає відповідач, позивач, вимагаючи відшкодування збитків за невиконання умов договору, не довів належними доказами їх розмір та реальність, а також не визначає причинно наслідкового звязку між неодержаними доходами (упущеною вигодою) та порушенням зобовязань з боку залізниці.

20.12.2010р. від відповідача надійшло клопотання № НЮ-1/1931, в якому відповідач просить суд у разі відмови в позові покласти на позивача 96000, 00 грн. сплачені залізницею за послуги Адвокатського обєднання «Адвокатської компанії «Кайрос»у даній справі. Клопотання мотивоване тим, що залізниця зверталася за правовою допомогою до Адвокатського обєднання «Адвокатської компанії «Кайрос», про що складено договір про надання юридичних послуг № ПР/НА-091212/НЮ від 29.10.2009р. за умовами якого вказане адвокатське обєднання взяло на себе зобовязання надати консультаційні послуги та представляти інтереси залізниці у Вищому господарському суді України у звязку з розглядом касаційної скарги. Відповідач зазначає, що виконавець повністю виконав умови договору № ПР/НА-091212/НЮ від 29.10.2009р., а залізниця повністю оплатила вказані адвокатські послуги, що підтверджується актами приймання передачі юридичних послуг та відповідними платіжними дорученнями. З посиланням на ст. 44, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відповідач вбачає підстави для стягнення сплачених Адвокатському обєднанню «Адвокатська компанія «Кайрос»грошових коштів у сумі 96000, 00 грн.

Позивач заперечує щодо задоволення клопотання відповідача про стягнення 96000, 00 грн. винагороди за послуги адвоката та вважає що вищенаведене клопотання не підтверджується будь якими доказами та по своїй суті суперечить у відповідній частині вимогам ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідач має юридичну службу із значним штатом юристів, яка має забезпечувати представництво в судах, а тому, вважає позивач, не було необхідності залучати до участі у справі Адвокатське обєднання «Адвокатська компанія «Кайрос», як і не було підстав для оплати послуг адвоката, який не виконав будь якої роботи.

Позивач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався з 11.05.2010р. до 27.05.2010р.

В судовому засіданні оголошено перерву з 27.05.2010р. до 04.06.2010р.

Розгляд справи відкладався з 04.06.2010р. до 09.06.2010р., з 09.06.2010р. до 22.06.2010р.

Ухвалою від 09.06.2010р. продовжено строк розгляду спору до 09.07.2010р.

Розгляд справи відкладався з 22.06.2010р. до 03.08.2010р., з 03.08.2010р. до 10.08.2010р.

Ухвалою від 22.06.2010р. продовжено строк розгляду спору до 31.08.2010р.

Розгляд справи відкладався з 10.08.2010р. до 31.08.2010р.

Ухвалою від 01.09.2010р. зупинено провадження у справі до вирішення в Вищому господарському суді України повязаною з нею справи № 10/265-09 (18/492-07(7/218-07).

Ухвалою від 10.11.2010р. провадження по справі поновлено з 07.12.2010р., розгляд справи призначено на 07.12.2010р.

Розгляд справи відкладався з 07.12.2010р. до 20.12.2010р., з 20.12.2010р. до 22.12.2010р

В судовому засіданні 22.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2005р. між Акціонерним товариством закритого типу страхова компанія "ДІСКО" (далі позивач, страховик) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі відповідач, страховий агент) укладено агентський договір № АД55ПРНФ-051687/НЮ (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого на підставі ліцензії Міністерства Фінансів України № 239307 від 21.02.1997р., та відповідно до положення про обовязкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14 серпня 1996 року, страховик приймає на себе страхування пасажирів, що відправляються зі станції Дніпропетровської та Кримської дирекції залізничних перевезень, на час поїздки або перебування на залізничних вокзалах і залізничних станціях на умовах передбаченим вищенаведеним положенням, а страховий агент діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності в сфері вищезазначеного виду страхування, перелік якої вказаний у цьому договорі.

Страховий агент є представником страховика та діє в його інтересах за комісійну винагороду на підставі цього договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору страховий агент протягом одного місяця перераховує на рахунок страховика страхові платежі в розмірі, обумовленому на підставі даних про суму зібраних страхових платежів відповідного місяця попереднього року.

Згідно з п. 7.1 Договір набирає чинності з 01.01.2006р. і діє до 31.12.2006р. У випадку якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявляє в письмовому виді про намір розірвати договір, останній вважається пролонгованим на наступний термін.

Листом від 12.12.2006р. вих. № Н-21/1950 відповідач повідомив позивача про намір розірвати спірний договір № АД55ПР/НФ-051687/НЮ від 19 жовтня 2005 року, укладеного між сторонами.

Листом від 26.12.2006р. вих. № Н-21/2027 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" повідомила позивача про розірвання 0 01.01.2007р. та відмову від агентського договору (договір доручення) № АД55ПР/НФ-051687/НЮ від 19 жовтня 2005 року.

Разом з тим, Придніпровська залізниця у 2007 році продовжувала виконувати умови договору, що не заперечується сторонами та підтверджується платіжними дорученнями за січень березень 2007 року про перерахування на рахунок позивача грошових коштів.

Листом № НЗК-8/840 від 29.11.2007р. відповідач повідомив позивача про розірвання з 01.01.2008р. агентського договору № АД55ПР/НФ-051687/НЮ від 19 жовтня 2005 року. Вказаний лист отримано позивачем 30.11.2007р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з вищевказаним листом.

Позивач зазначає, що неотримання ним прибутку, у заявленій до стягнення сумі, є наслідком винних дій відповідача, які виразились у односторонній протиправній відмові від виконання ним своїх обовязків страхового агента за договором, та просить стягнути завдані збитки на свою користь, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг субєктам господарювання при здісненні ним господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок субєкта, якого він представляє.

Згідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вичинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки довірителя.

Статтею 305 Господарського кодексу України встановлено, що відносини, які виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Спеціальною нормою права Законом України "Про страхування" встановлено, що страхові агенти це фізичні або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Відповідно до ст. 1008 Цивільного кодексу України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Припинення агентського договору врегульоване ст. 304 Господарського кодексу України, яка визначає, що агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі : відкликання повноважень комерційного агента субєктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або субєкта, якого він представляє. У разі відкликання повноважень комерційного агента субєкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором.

Термін, за який комерційний агент повинен сповістити субєкта, якого він представляє, про відмову від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, - норми цієї статті не встановлюють.

Крім того, в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 10/265-09(18/492-07(7/218-07) між тими самими сторонами про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" збитків у сумі 5 823 987, 71 грн. за умовами договору № АД55ПР/НФ-051687/НЮ від 19 жовтня 2005 року за період 2007 року.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, предмет спору, доводи сторін з приводу припинення чи продовження договірних відносин, визначальним при вирішені даного спору є встановлення обставин, чи припинилася дія Договору у 2007 році.

Рішенням у справі № 10/265-09 (18/492-07(7/218-07) залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 07 жовтня 2010 року встановлено, що договір № АД55ПР/НФ-051687/НЮ від 19 жовтня 2005 року припинив свою дію у 2007 році (т. 2 а.с. 96 - 100, т. 3 а.с. 3-5).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки у справі № 21/115-10 було поставлене питання щодо дії цього ж договору у 2008 році, а як встановлено Вищим господарським судом України, договір № АД55ПР/НФ-051687/НЮ від 19 жовтня 2005 року припинив свою дію у 2007 році, а отже цей факт має для суду преюдиціальний характер. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи постанові, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Крім того за приписами ч. 3 ст. 226 Господарського кодексу України сторона зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливість невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Вищим господарським судом встановлено, що листом від 16.02.2007р. № НЗК-8/208 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" попередила позивача про припинення дії Договору через місяць з моменту отримання вказаного листа, тобто з 20.03.2007, що є підтвердженням своєчасного попередження про невиконання Договору.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, суд відхиляє доводи позивача у справі, наведені в обґрунтування позовних вимог, в силу яких позивач вважає, що існують підстави, як для відшкодування завданих збитків, так і щодо терміну його дії.

20.12.2010р. від відповідача надійшло клопотання № НЮ-1/1931, в якому відповідач просить суд у разі відмови в позові покласти на позивача 96000, 00 грн. сплачені залізницею за послуги Адвокатського обєднання «Адвокатської компанії «Кайрос»у даній справі.

Разом з тим, вивчивши надані докази, господарський суд зазначає, що наведене клопотання відповідача підлягаю задоволенню частково, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 26.08.2009р. прокуратура Дніпропетровської області подала касаційне подання у справі № 19/28-09; Державне підприємство "Придніпровська залізниця" подало касаційну скаргу 13.08.2009р. (т.1 а.с. 131 145).

Зазначені скарги прийняті Вищім господарським судом України до провадження 02.10.2009р. (т.1 а.с. 154), розгляд справи призначено на 11.11.2009р.

Договір про надання юридичних послуг № ПР/НА-091212/НЮ укладено 29 жовтня 2009 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (замовник) та Адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Кайрос»(виконавець) (т. 3, а.с. 12), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання надати юридичні консультаційні послуги та представити інтереси Державного підприємства "Придніпровська залізниця" у Вищому господарському суді України у звязку з розглядом касаційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2009 року у справі № 19/28-09 за позовом Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "ДІСКО" до замовника про стягнення 5436784, 16 грн.

Згідно з п. 1.2 договору факт надання та отримання послуг фіксується шляхом укладення двостороннього акту про надані послуги у відповідності до умов цього договору на підставі доказів, а саме: ухвал, постанов, рішень суду, в яких вказані представники виконавця

Відповідно до п. 3.1 вищенаведеного договору вартість послуг, що надаються за цим договором складає 80000, 00 грн., а з ПДВ 96000, 00 грн.

Зазначена сума сплачується в наступному порядку (п. 3.2 Договору):

-протягом трьох робочих днів з моменту підготовки, документального оформлення та подання до суду доповнень до касаційної скарги замовник перераховує виконавцю платіж у сумі 41666, 67 грн., а з ПДВ 50000, 00 грн.;

-у випадку досягнення позитивного результату прийняття Вищим господарським судом України постанови про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2009р., замовник перераховує виконавцеві протягом трьох робочих днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини постанови решту суми у розмірі 46000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідачем надано суду акт приймання - передачі юридичних послуг від 09.11.2009р. на суму 50000, 00 грн., акт № 2 від 01.12.2009р. на суму 46000, 00 грн. та платіжні доручення № 2883 від 10 листопада 2009 року на суму 50000, 00 грн. та № 3133 від 03 грудня 2009 року на суму 46000, 00 грн. (а.с. 16 23).

Постановою Вищого господарського суду України винесеною 25.11.2009р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2009р. по справі № 19/28-09 скасовано, а справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Господарський суд, ухвалою від 07.12.2010р., зобовязав відповідача надати:

-довідку, підписану керівником Державного підприємства "Придніпровська залізниця" щодо наявності чи відсутності юридичного відділу на підприємстві (в разі наявності відділу вказати кількість працюючих юристів);

-письмові обґрунтування щодо необхідності звернення до Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Кайрос" та укладення договору про надання юридичних послуг;

-обґрунтованість розміру гонорару (калькуляція, звіт, тощо);

-докази того, що адвокат, який приймав участь в судових засіданнях являється працівником Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Кайрос"

На виконання вимог ухвали господарського суду відповідача надав технічно економічне обґрунтування від 29.10.2010р. № НА-98, в якому пояснив, що в разі відхилення касаційної скарги залізниці, зазначені вище рішення підлягають негайному виконанню, в результаті чого грошові кошти у розмірі 5436784, 16 грн. фактично будуть втрачені залізницею.

Крім того, винесення Вищим господарським судом негативного рішення по касаційній скарзі також може привести до встановлення негативної практики для залізниці, в частині можливості стягнення упущеної вигоди лише за формальними підставами, без належного доведення факту розміру такої шкоди відповідними документальними доказами.

На адресу залізниці надійшов лист від Адвокатського обєднання "Адвокатська компанія "Кайрос", яким пропонуються послуги на яких воно спеціалізується. На ринку юридичних послуг компанія існує близько 14 років. Старший партнер АК "Кайрос" - доктор юридичних наук ОСОБА_1. був радником з правових питань міністра транспорту Кірпи Г.М.

Враховуючи той факт, що АК "Кайрос" має вагомий науковий потенціал в особі доктора юридичних наук, кандидатів юридичних наук є підстави вважати, що з допомогою зазначеного адвокатського обєднання інтереси залізниці, а також держави будуть захищені належним чином в тому числі шляхом представництва таких інтересів у Вищому господарського суді України.

Крім того, відповідач надав суду документи, які свідчать про наявність на Державному підприємстві "Придніпровська залізниця" структурного підрозділу "Юридична служба" (т. 3, а.с. 36-47) та довідку № НЮ-1/2780 від 22.12.2010р., згідно якої станом на 01.12.2009р. на підприємстві працювала 81 особа на посадах юрисконсультів.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У контексті ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх оплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Аналогічної позиції дотримується й Вищій господарський суд України в листі від 14.07.2004р., № 01/-8/1270 "Про деякі питання практики, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" та Верховний суд України в постанові від 01.10.2002р. у справі № 30/63.

Таким чином, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь яким представником.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5. ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угости про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно, оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідного до п. 12 зазначеного Роз'яснення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, господарські суди мають враховувати як ціну позову, яку указав позивач, так і критерії обєктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Крім того, у ст.33 Правил адвокатської етики, зокрема, зазначається, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення та розумно обґрунтованим за розміром.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано суду копію договору № ПР/НА-091212/НЮ від 29 жовтня 2009 року про надання юридичної допомоги адвокатською компанією "Кайрос", свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 261692 від 23.03.2009р., посвідчення адвоката ОСОБА_2., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1920 від 26 лютого 2004 року, акт приймання - передачі юридичних послуг від 09.11.2009р. на суму 50000, 00 грн. та акт № 2 приймання - передачі юридичних послуг від 01.12.2009р. на суму 46000, 00 грн. Крім того, відповідачем надано суду докази оплати наданих послуг, що підтверджується платіжним дорученням № 2883 від 10 листопада 2009 року на суму 50000, 00 грн. та № 3133 від 03 грудня 2009 року на суму 46000, 00 грн. (а.с. 16 23).

Враховуючи наявність на підприємстві відповідача значної кількості юрисконсультів (які повинні були б готувати матеріали скарг та представляти інтереси свого підприємства в судах усіх інстанцій), те, що адвокатське об'єднання "Кайрос" знаходиться в м. Києві, як і Вищий господарський суд України (тобто адвокату цього об'єднання не потрібно було відїжджати у відрядження та витрачати багато часу на дорогу до суду), те, що адвокатським об'єднанням було підготовлено лише доповнення до касаційної скарги, а також те, що представник цього об'єднання приймав участь лише у двох судових засіданнях у ВГСУ (т. 1 а.с. 186, 203), господарський суд вважає, що витрати відповідача на оплату адвокатських послуг не є співрозмірними роботі, виконаній цим адвокатським об'єднанням, у зв'язку з чим вважає за необхідне обмежити суму, яку слід стягнути з позивача на користь відповідача за адвокатські послуги до 5000,00 грн. в іншій частині клопотання відповідача відхилити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 629, 1000, 1008 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 226, ст.ст. 295, 304, 305 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "ДІСКО" (49007, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 4 Д, код ЄДРПОУ 13470552, р/р 26509119762001 в КБ «Приватбанк», МФО 305299) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, р/р 260080130306 РУ ПІБ Дніпропетровська, МФО 305437) суму за адвокатські послуги у розмірі 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 27.12.2010р.