Рішення № 13414878, 29.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.10р.

Справа № 21/1-11

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства "Придніпровський ремонтно-механічний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 312,96 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача: Острогляд Н.В., довіреність № 10/4313-58 від 02.04.2010р.;

від відповідача: Заблуда Р.А., довіреність № 827-01/8 від 22.11.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" звернулося до господарського суду з позовом та просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Придніпровський ремонтно –механічний завод" на свою користь суму пені у розмірі 2 237, 76 грн. та штрафну санкцію у розмірі 1 075, 20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору поставки № 884 від 07 червня 2010 року, укладеного між сторонами, відповідач зобов’язався передати у власність покупця продукцію. Позивач зазначає, що постачання продукції відбувалось із порушенням термінів, встановлених договором, через що, з посиланням на ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України та п. 7.1 Договору, вбачає підстави для стягнення з відповідача нарахованої пені та штрафної санкції.

Відповідач, відповідно до відзиву на позов № 899-01/8 від 23.12.2010р. проти позову заперечує, в задоволенні позовних вимог просить відмовити та пояснює суду, що факт поставки продукції підтверджується відповідними видатковими накладними. Відповідач посилається на те, що надана продукція сплачена позивачем в повному обсязі, тобто, на думку відповідача, договірні зобов’язання відповідача перед позивачем, за вищевказаним договором, виконані, а отже, зазначає відповідач, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 23.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Придніпровський ремонтно –механічний завод" (далі –відповідач, постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" (далі –позивач, покупець) укладено договір поставки № 884 (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити вироби металеві різні інші (бронь та болти молоткових дробарок, бронь вузлів пересипання, колеса ходові крана – перевантажувача (далі –продукція) 2010 року виготовлення, а в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією (а.с. 19).

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник засвідчує, що передана за даним договором покупцеві продукція є власністю постачальника, і на момент укладення договору не продана, не дарована, не закладена, не знаходиться під арештом, права третіх осіб на неї відсутні.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник поставляє продукцію протягом 60 –ти календарних днів з дня укладення договору. Продукція вважається поставлено покупцеві в момент підписання видаткових накладних (п. 2.4 Договору).

Пунктами 3.1 та 3.2 договору встановлено, що ціни на продукцію, що поставляється вказуються у специфікації (п.1.1 Договору), сума договору складає 166 514, 16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 166 514, 16 грн., що підтверджується оформленими належним чином видатковими накладними, а саме:

- № РМ-0198 від 04 серпня 2010 року на суму 9 007, 56 грн.;

- № РМ-0204 від 09 серпня 2010 року на суму 124 011, 60 грн.;

- № РМ-0227 від 25 серпня 2010 року на суму 10 575, 00 грн.;

- № РМ-0242 від 01 вересня 2010 року на суму 7 560, 00 грн.

Позивач посилається на ті обставини, що у зазначений в договорі термін була поставлена продукція лише на суму 9 007, 56 грн. за видатковою накладною № РМ-0198 від 04 серпня 2010 року, та надалі поставлення продукції відбувалося з порушенням терміну, через що, у відповідності до умов договору та чинного законодавства, позивач вбачає підстави для стягнення з відповідача пені та штрафної санкції. Позивачем на адресу відповідача направлено письмову претензію за № 10/15151 від 08.10.2010р. з вимогою про сплату штрафних санкцій, яка залишена без відповіді, пеню та штрафну санкцію не оплачено, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи встановлено, що поставка обумовленої сторонами продукції по Специфікації відбулась в повному обсязі, але з простроченням строків поставки.

Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення постачальником строків поставки продукції, обумовлених п. 2.1 цього договору, недопоставку або поставку некомплектної та неякісної продукції (п. 5.6 Договору), постачальник сплачує покупцеві пеню за кожен прострочений день поставки у розмірі 0, 2 % від суми продукції, що не поставлена не в установлений строк, недопоставлена, або поставлена неякісна та некомплектна. За порушення строків поставки понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

На підставі вищевикладеного позивачем за прострочення поставки товару нарахована сума пені у розмірі 2 237, 76 грн. та штрафну санкцію у сумі 1 075, 20 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько –правової відповідальності учасника господарський відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки порушення строку оплати поставленого товару підтверджується матеріалами справи, суд відхиляє доводи відповідача та визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 237, 76 грн. та штрафної санкції у сумі 1 075, 20 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись п. 6 ст. 3, ст. ст. 526, 3 ст. 551, ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст. 617, ст. 625, ст. 629, ст. 655, ч. 1 ст. 712, Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ч. 1 с. 216, ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Придніпровський ремонтно –механічний завод" (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 8, код ЄДРПОУ 01528536, п/р 26003050238037 в Новомосковському відділенні ПАТ "Приватбанк", МФО 305299) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 00130872, п/р 26002301000076 у філії Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) пеню у сумі 2 237 (дві тисячі двісті тридцять сім) грн. 76 грн., штрафну санкцію у сумі 1 075 (одна тисяча сімдесят п’ять) грн. 20 грн., витрати на оплату державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 27.12.2010р.