Ухвала суду № 134138629, 16.02.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6591/23

УХВАЛА

16 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 27.10.2025 року по справі №420/6591/23,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа військова частина НОМЕР_2 про визнати протиправною бездіяльність щодо проведення з ним розрахунку при звільненні за період з 03.08.2018 по 12.01.2023, з урахуванням раніше проведених виплат відповідно до судових рішень у справах №420/1803/20 та №420/8037/21; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.08.2018 по 12.01.2023, з урахуванням раніше проведених виплат за судовими рішеннями у справах №420/1803/20 та №420/8037/21; зобов`язання військову частину НОМЕР_2 виплатити йому середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 03.08.2018 по 12.01.2023, з розрахунку середнього грошового забезпечення за останні два календарні місяці відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з урахуванням раніше проведених виплат відповідно до судових рішень у справах №420/1803/20 та №420/8037/21.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 позов задоволений частково; визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 04.08.2018 по 11.01.2023; стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2018 по 11.01.2023 у сумі 89000,81грн.; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 викладено абз.3 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 у наступній редакції: «Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2018 по 11.01.2023 у сумі 275868,33грн.».

Постановою Верховного Суду від 14.11.2024 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024, а справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не з`ясовували як відповідач обчислив суми компенсації, що належало виплатити ОСОБА_1 та за який період проведено такі нарахування, не встановлювали чи вже було застосовано принцип пропорційності під час обрахування таких сум, не перевіряли аргументи відповідача щодо подвійного стягнення спірних сум, не встановлювали меж періоду, за який компенсація була сплачена, та не досліджували докази, що це підтверджують. У судових рішеннях відсутня правова оцінка наданим військовою частиною документам, що свідчать про часткову виплату позивачу середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні, відповідно до ст.117 КЗпП України, починаючи з 04.08.2018 і чи впливає розмір виплачених сум на розмір відшкодування, заявленого у цьому позові.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 позов задоволений частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2019 по 11.01.2023; зобов`язано військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку за період з 16.12.2019 по 11.01.2023 включно у сумі 152068,97грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_2 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року скасовано, ухвалено постанову, якою визнно протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час розрахунку при звільненні за період з 28 квітня 2021 року по 12 січня 2023 року, стягнуто з військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 квітня 2021 року по 12 січня 2023 року у розмірі 157695 (сто п`ятдесят сім тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн. 82 коп.

13.11.2025 року на вказане рішення судом видано виконавчий лист.

За вх.№ 5894/26 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 27.10.2025 року по справі №420/6591/23.

За вх.№ ЕС11337/26 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій зазначено про допущення відповідачем порушень при виконанні рішення суду.

За вх.№ ЕС14789/26 від представника військової частини НОМЕР_2 надійшла заява про виконання рішення суду.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення..

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Так, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_2 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року скасовано, ухвалено постанову, якою визнно протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час розрахунку при звільненні за період з 28 квітня 2021 року по 12 січня 2023 року, стягнуто з військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 квітня 2021 року по 12 січня 2023 року у розмірі 157695 (сто п`ятдесят сім тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн. 82 коп.

Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у силу частини першої статті 1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження, та особливості їх виконання.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

За змістом частини першої статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження, із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45).

Відповідно до пункту 3 названого Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що судове рішення про стягнення з державного органу коштів виконується органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Судове рішення про стягнення коштів не покладає на відповідача (боржника) зобов`язань як таких. За відсутності зобов`язання відповідач (боржник) не має про що звітувати суду. Участь боржника у виконанні рішення про стягнення - відсутня. Виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів відбувається шляхом списання коштів з його рахунків органами Державної казначейської служби України.

Отже, судове рішення в частині стягнення з відповідача грошової суми повинно бути виконано Державною казначейською службою України (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) шляхом безспірного списання коштів.

Зазначене виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати новий звіт щодо виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача коштів, адже у процедурі виконання рішення суду про стягнення коштів відсутні будь-які дії боржника, про вчинення яких він міг би звітувати.

Разом з цим, суд зазначає, що при розгляді справи №420/6591/23 судом апеляційної інстанції не надавалась оцінка щодо відрахування з стягнутої суми військового збору, щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Судом не було встановлено і спосіб виконання такого рішення.

Питання щодо дій банку щодо стягнення комісії за рахунок позивача також не було предметом судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 27.10.2025 року по справі №420/6591/23 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 294, 295, 297, 382 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 27.10.2025 року по справі №420/6591/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Вовченко