Рішення № 134137406, 16.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року м. Київ справа №320/38235/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 10.04.2024 № 0287370707 на загальну суму штрафних санкцій в розмірі 2 837 538,60 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 19.04.2024 № 31462/0902 на загальну суму штрафних санкцій в розмірі 1020,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій до товариства, оскільки акт фактичної перевірки не містить опису фактів, на підставі яких податковим органом було встановлено порушення порядку обліку ТМЦ та здійснення ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" реалізації пального без застосування реєстратора розрахункових операцій. Крім того, позивач зазначає, що усі документи необхідні для проведення перевірки, в тому числі товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, журнали обліку надходження нафтопродуктів та газу вуглеводного скрапленого, щоденні змінні звіти за формою 17-НП, 14-ГС, надавалися контролюючому органу, інших додаткових пояснень чи документів відповідачем не витребовувались. Відтак, на переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Звертав увагу суду, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України внаслідок ненадання всіх документів, які пов?язані з предметом перевірки, а саме товарно-транспортних накладних на 20.03.2024 року про обсяги пального, про що складений акт про ненадання документів, а також положень п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент початку перевірки знаходились у місці продажу (господарському об?єкті) на загальну суму 2 837 538,60 грн.

Позивач також надав до суду відповідь на відзив, у яких наголошено на обґрунтованості позовних вимог з аналогічних підстав, викладених у позовній заяві.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до наказу від 11.03.2024 року № 2249-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 11.03.2024 року № 4356/15-32-09-02 та № 4357/15-32-09-02. в період з 12.03.2024 року по 20.03.2024 рік проведено фактичну перевірку ТОВ «МОТТО РЕНТАЛ» за адресою господарської одиниці: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 36, Автозаправна станція з магазином.

У ході проведення фактичної перевірки було встановлено порушення вимог:

- п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме не було надано всі документи, які пов?язані з предметом перевірки, а саме не надані товарно - транспортні на 20.03.2024 року обсяги пального, про що складений акт про не надання документів;

- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме не надано документи які підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент початку перевірки знаходились у місці продажу (господарському об?єкті) на загальну суму 2 837 538,60 грн.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 21.03.2024 року № 10619/15-32-09-02/42536284.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки ТОВ «МОТТО РЕНТАЛ» подано до ГУ ДПС в Одеській області заперечення від 03.04.2024 року.

За результатами розгляду заперечення позивача ГУ ДПС в Одеській області надано лист-відповідь від 17.04.2024 № 1273/7/15-32-09-02-07, відповідно до якого висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта фактичної перевірки 21.03.2024 року №10619/15-32-09-02/42536284 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 10.04.2024 № 0287370707 на суму 2 837 538.60 грн. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, та від 19.04.2024 року №31462/0902 на суму 1 020, 00 грн. за порушення вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України..

Не погоджуючись з оскарженими ППР позивач 06.05.2024 у порядку адміністративного оскарження подав скаргу № 06052024-02 до контролюючого органу вищого рівня Державної податкової служби України.

Однак, рішенням ДПС України від 02.07.2024 № 20125/6/99-00-06-03-02-06 скаргу ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" залишено без задоволення, а спірні ППР без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стосовно висновків контролюючого органу про порушення позивачем обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації у встановленому законодавством порядку суд вказує наступне.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкт господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Аналіз норм законодавства, яким регулюється облік, дає підстави для висновку, що ведення у встановленому законодавством порядку облік товарних запасів, що знаходяться на складах та/або на місцях їх реалізації здійснюється саме суб`єктом господарювання, а не складами та/або місцями реалізації.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансового звіту, визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, відповідно до п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 5 ст. 8 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підприємство, зокрема, самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського обліку), звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписанні бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, як податковим законодавством так і Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги щодо ведення обліку доходів і витрат, бухгалтерського обліку, складення та подання звітності саме до платника податків - об`єкта господарювання, яким в дослідженому випадку є ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ".

Порушення порядку обліку товарів полягає виключно в реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, про що зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 03.04.2019 по справі № 812/1508/17 та від 05.03.2019 по справі № 806/2402/16.

Суд наголошує, що висновки про порушення обліку пального можуть застосовуватись виключно у випадку реалізації необлікованого товару, без проведення розрахунків за нього через реєстратор розрахункових операції.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні фактичної перевірки факту наявності у ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" необлікованого товару та його продажу без застосування реєстратора розрахункових операцій податковим органом не встановлено.

Акт фактичної перевірки також не містить опису фактів та обставин, на підставі яких та яким чином податковим органом встановлено здійснення ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" реалізації пального, що необліковане, в тому числі без застосування реєстратора розрахункових операцій, а також не містить і доказів виявлення фактів та обставин здійснення реалізації необлікованого пального, в тому числі без застосування РРО.

Крім того, самим актом перевірки вказано, що за результатами співставлення облікових залишків (Х-звіт) та фактичних залишків пального (бензин, дизельне паливо) розбіжностей не встановлено.

Висновки контролюючого органу про виявлення необлікованого пального ґрунтуються виключно на ненаданні документів, проте яких саме документів, відмінних від таких первинних бухгалтерських документів як видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, що надавалися під час фактичної перевірки разом із поясненнями в рамках фактичної перевірки, та відсутність яких стала підставою для висновків контролюючого органу про допущення порушення порядку обліку пального, акт фактичної перевірки не містить.

Зокрема, як вбачається з акта перевірки, при перевірці ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" надавалися первинні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні на пальне, тютюнові вироби, алкогольні напої, ліцензії, свідоцтва про повірку рівномерів-лічильників та витратомірів-лічильників, журнали обліку надходження нафтопродуктів та газу вуглеводного скрапленого на АЗС, довідки про розпорядника акцизного складу, довідки про зведені за добу залишки пального, змінні звіти за формою № 17-НП, 14-ГС.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281). Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на АЗС визначений у пункті 10 Інструкції № 281.

Відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.10 пункту 10.2 цієї Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними ТТН у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку виходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Відповідно до підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції № 281 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Згідно з пунктом 10.4 Інструкції № 281 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи обліковий залишок попередньої зміни), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показникам лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначаючи об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.

У разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.

Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт, АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою №17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Інструкцією визначено особливості оприбуткування нафтопродуктів, згідно з якою, як вже зазначалося, на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Згідно з пп. 10.3.1.3 п. 10.3 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

У свою чергу особливості обліку нафтопродуктів на АЗС визначені в розділі 16 Інструкції.

Положеннями п. 16.1 Інструкції передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17- НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Відповідно до п. 16.2 Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Враховуючи вимоги Інструкції, після оприбуткування нафтопродуктів дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Виходячи з аналізу вищезазначених нормативних актів, способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, з урахуванням реалізованого пального, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які оприбутковані в РРО на АЗС та фактичними залишками пального в резервуарах.

Разом з тим, як встановлювалось судом вище, контролюючим органом в самом акті перевірки вказано, що за результатами співставлення облікових залишків (Х-звіт) та фактичних залишків пального (бензин, дизельне паливо) розбіжностей не встановлено.

Таким чином, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є виявлення надлишків пального при співставленні даних РРО із практичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах.

При цьому, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватися методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією № 281, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до Інструкції № 332 від 03.06.2002 приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних та документів про якість паспортів) на СВГ. Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства. Інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою № 2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.

Матеріалами справи підтверджено, що на АЗС за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3б, Автозаправна станція з магазином забезпечується ведення журналів та форм, а саме: при надходженні нафтопродуктів та ГВС на АЗС здійснюються необхідні записи в журналах про їх надходження, а інформація про рух нафтопродуктів та газу скрапленого при їх відпуску вносяться до форми 17-НП та 14-ГС.

Відтак, на АЗС за вищевказаною адресою належним чином здійснюється оприбуткування паливно-мастильних матеріалів, скрапленого газу та облік їх руху у відповідності з вимогами чинного законодавства, тому числі Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та Інструкцією про порядок приймання, зберігання та відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту № 332 від 03.06.2002.

Позивач вкзаав, а відповідачем не заперечено, що під час проведення фактичної перевірки контролюючому органу надавались товарно-транспортні накладні, журнали обліку надходження нафтопродуктів та газу вуглеводного скрапленого, змінні звіти за формою №17-НП та №14-ГС зі зробленими в них відповідними записами про оприбуткування пального, що надійшло та облік його руху при здійсненні реалізації.

Суд наголошує, що контролюючий орган під час здійсненні фактичної перевірки не встановив розбіжностей в кількості пального при здійсненні зняття фактичних залишків та згідно облікових даних АЗС. Посилання на виявлення надлишків та/або нестачі пального при знятті фактичних залишків у порівнянні з обліковими даними АЗС в акті фактичної перевірки не міститься.

Разом із тим акт фактичної перевірки містить висновки про наявність на АЗС позивача необлікованого пального (бензину А-95 та скрапленого газу).

Однак, ні обставин та порядку виявлення необлікованого пального, ні доказів виявлення необлікованого пального, ні обставин та доказів реалізації товарів, що необліковані, акт фактичної перевірки не містить.

Судом також встановлено, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 10.04.2024 № 0287370707 ГУ ДПС у м. Києві застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 837 538,60 гривень (згідно розрахунку штрафних санкцій), передбачені нормами статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення ч. 12 статті 3 цього ж Закону.

Приписи ст. 20 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на підставі якої до позивача застосовано штрафні санкції, передбачають, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням і контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, всі не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином для суб`єктів господарювання до відповідальності згідно зі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" належить встановити не лише наявність необлікованих товарів, а й їх реалізацію, що безпосередньо передбачено пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Разом із тим, відомостей щодо реалізації пального, що є обов`язковою умовою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які, на думку контролюючого органу не були обліковані, ні акт фактичної перевірки, ні податкове повідомлення-рішення не містять.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.04.2024 № 0287370707 про застосування до ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" штрафних (фінансових) у сумі 2 837 538,60 гривень є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 19.04.2024 № 31462/0902, суд вказує наступне.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 85.4 статті 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Позивач зазначив, що під час проведення фактичної перевірки надав контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарів (паливно-мастильних матеріалів), а саме товарно-транспортні накладні, а також інші документи, які не є первинними документами в розумінні вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не використовуються при здійсненні обліку товарних запасів, але передбачені нормами Інструкції № 281 та №331, а саме: журнали обліку надходження газу вуглеводного скрапленого, нафтопродуктів, змінні денні звіти за формою №17-НП та №14-СГ. Зазначені документи також надані під час судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, спірне податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 19.04.2024 № 31462/0902 про застосування штрафних санкцій на суму 1020 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд наголошує, що обов`язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зауважує, що усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2025 у справі № 280/3703/23.

Податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України)

При цьому, позивачем надано достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 30 280,00 грн, що документально підтверджується платіжним документом.

Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 30 280,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві форми «С» від 10.04.2024 № 0287370707 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2 837 538,60 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві форми «ПС» від 19.04.2024 № 31462/0902 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 020,00 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ТОВ "МОТТО РЕНТАЛ" (01013, м.Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, каб. 307, код ЄДРПОУ 42536284) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 30 280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.