Рішення № 134135083, 17.02.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 598/2342/25

Провадження №2/951/72/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі позивач, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит №71897256, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 6500 грн строком на 30 днів (з 14.06.2025 по 13.07.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,5%, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 975 грн). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору шляхом перерахування кредитних коштів в розмірі 6500,00 грн на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Однак відповідач кредитні кошти не повернула у повному обсязі та не виконала інші грошові зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість в розмірі 21450,00 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 975,00 грн - заборгованість за відсотками; 975,00 грн - заборгованість за комісією; 13000,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою.

16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу №16/10/25, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги повернення коштів за договором кредиту №71897256 від 14.06.2025.

Відтак позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за договором кредиту №71897256 від 14.06.2025 у розмірі 21450,00 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 975,00 грн - заборгованість за відсотками; 975,00 грн - заборгованість за комісією; 13000,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00.

Ухвалою судді від 30.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 26.01.2026 та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 26.01.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 17.02.2026.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» не з`явилася, подала заяву від 29.01.2026, у якій справу просила розглянути без участі представника позивача та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялалася належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) шляхом направлення судових повісток на адресу її фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи. Інформація про вказану адресу внутрішньо переміщеної особи отримана на запит судді з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (а.с. 55). Так, поштова кореспонденція з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 26.01.2026, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 76-77). Поштова кореспонденція з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 17.02.2026, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 95-96). Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася, про причини неявки в судове засідання не повідомила, жодних заяв чи клопотань не подавала.

При цьому суд враховує, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Питання належного повідомлення учасників справи неодноразового досліджувалося Верховним Судом, згідно з висновками якого у разі якщо «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17).

Ураховуючи наведене, ухвалою суду від 17.02.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит №71897256 (з комісією за надання кредиту), який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 64105 (далі Договір №71897256, а.с. 12 зворот -19).

Згідно з пунктом 2.1 Договору №71897256 кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до пункту 2.2 Договору №71897256 відповідачу було надано кредит у розмірі 6500,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,5%, комісія за надання кредиту становить 15,0% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 975,00 грн).

Підписанням цього Договору позичальник підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України (пункт 11.1.1 Договору №71897256).

Пунктом 5.6 Договору №71897256 визначено, що він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Згідно з пунктом 11.5 Договору №71897256 договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах статей 6, 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Платіжним дорученням АТ «Таскомбанк» підтверджується, що 14.06.2025 АТ «Таскомбанк» на банківську картку № НОМЕР_2 зараховано кошти у сумі 6500,00 грн (а.с. 22).

Також з інформації, наданої АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 30.12.2025 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) банком емітовано банківську картку №№ НОМЕР_2 (а.с. 78).

З виписки за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період 14.06.2025-17.06.2026, вбачається, що на картковий рахунок 14.06.2025 зараховано грошові кошти у сумі 6500,00 грн (а.с. 79).

16.10.2025 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали Договір факторингу № 16/10/25, за умовами пункту 1.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до пункту 2.1.3 цього договору його сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

На підтвердження відступлення на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права вимоги за кредитним договором №71897256 від 14.06.2025 позивачем подано реєстр прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 і платіжні інструкції кредитового переказу коштів №579939281.1, №579939282.1 від 20.10.2025 про оплату за договором факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 (а.с. 27-28, 28 зворот-29).

Зі змісту вищевказаного реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 слідує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №71897256 від 14.06.2025 на загальну суму 21450,00 грн, з яких 6500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 975,00 грн - заборгованість за відсотками; 975,00 грн - заборгованість за комісією; 13000,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою (а.с. 27-28).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, Договір надання коштів у кредит №71897256 від 14.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 64105.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Ураховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про належне укладення вищевказаного кредитного договору шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав, суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 14.06.2025 було укладено Договір надання коштів у кредит №71897256 в електронній формі.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами договору в електронній формі, який вважається таким, що укладений у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором №71897256 виконало та надало їй кредитні кошти в сумі 6500,00 грн, що підтверджено випискою за договором, наданою АТ «Універсал Банк».

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за Договором №71897256, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість в розмірі 21450,00 грн, з яких : 6500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 975,00 грн - заборгованість за відсотками; 975,00 грн - заборгованість за комісією; 13000,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 5, 10 зворот-11).

Натомість належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення заборгованості у строки, визначені умовами договору, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги до відповідача за Договором №71897256 відповідно до Договору факторингу №16/10/25 від 16.10.2025, реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025, платіжних інструкцій кредитового переказу коштів №579939281.1, №579939282.1 від 20.10.2025.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №71897256 від 14.06.2025, а саме в частині заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6500,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 975,00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за комісією за надання кредиту, суд виходить із такого.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 у справі №677/1535/15, від 21.07.2021 у справі №751/4015/15, від 15.12.2021 у справі № 209/789/15, від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за комісією у розмірі 975,00 грн слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею/неустойкою, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2.4 Договору №71897256 визначено, що пеня становить 4% у день.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, у постановах від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06.05.2025 у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) Верховний Суд виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України є чинними.

Таким чином, зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на чинні положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, позивачем безпідставно нараховано відповідачу неустойку в розмірі 13000,00 грн, відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до даних правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором надання коштів у кредит №71897256 від 14.06.2025 у розмірі 7475,00 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 975,00 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 34,85% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 844,21 грн (2422,40/100х34,85%).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн надав наступні документи:

1) договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, укладений між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною (а.с.29 зворот -32);

2) ордер серії АХ № 1287257 від 03.09.2025 (а.с. 36);

3) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018 (а.с. 36 зворот);

4) акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 25.08.2025, де під №2348 містяться дані відповідача Євдокимової К.В. (а.с. 34-35);

5) витяг з акту №8ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 від 29.10.2025, з якого вбачається, що адвокатом надані послуги з правничої допомоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 4500,00 грн (а.с. 33 зворот);

6) платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579941967.1 від 10.11.2025, за змістом якої ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перерахувало ОСОБА_2 кошти в сумі 112500,00 грн як оплату правничої допомоги за Договором № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 та згідно з актом приймання-передачі №8ФП від 29.10.2025 (а.с. 35 зворот).

Разом з тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надала.

Зважаючи на викладене, ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 34,85% заявлених позовних вимог), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1568,25 грн (4500/100%х34,85%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263, 265, 273, 280-284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором надання коштів у кредит №71897256 від 14.06.2025 у розмірі 7475 (сім тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 844 (вісімсот сорок чотири) гривні 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1568 (одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім) гривень 25 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 17.02.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк