Ухвала суду № 134132263, 17.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2215/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Генезис Капітал» про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Генезис Капітал» (далі - АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал») в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 757/32874/24-к у кримінальному провадженні №62024000000000580.

Мотивуючи означене клопотання, адвокат вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту, оскільки арештоване майно не являється майном набутим кримінально-протиправним шляхом. Адвокат також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України. Окрім того, адвокат вказує, що з моменту накладення арешту минуло понад 18 місяців, однак повідомлення про підозру у вчиненні злочину будь-яким особам в кримінальному провадженні № 62024000000000580 від 10.07.2024 не оголошено.

Додатково адвокат зазначив, що 08.07.2024 генеральним директором ТОВ «Комплекс Агромарс» (БОРЖНИК) ОСОБА_4 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення. 10.07.2024 внесено відомості до ЄРДР. 11.07.2024 вже викликано та допитано представника потерпілого щодо поданої заяви. Таким чином, прокурором без проведення жодної слідчої дії, без допиту будь-яких незаінтересованих осіб в якості свідків, без огляду речей, документів чи майна, визнано речовими доказами ряд корпоративних прав, об`єктів нерухомого і рухомого майна та подано в суд клопотання про арешт.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» до боржника у розмірі 158 570 465,96 грн. (152 182 344,84 грн. - основна заборгованість, 6 388 121,12 грн - штрафні санкції); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражну керуючу ОСОБА_5 (справа №910/15043/21).

Тобто ТОВ «Комплекс Агромарс», який є заінтересованою особою у кримінальному провадженні та призначений потерпілим є насправді боржником, який ухиляється від задоволення грошових вимог протягом тривалого часу і намагається засобами кримінального провадження штучно вплинути на процеси, що паралельно відбуваються у порядку господарського судочинства.

В судове засідання адвокат не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином про причини своєї неявки не повідомив. Адвокат ОСОБА_6 в інтересах АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал», подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність та зазначила, що клопотання підтримує в повному обсязі.

В судове засідання слідчий, прокурор в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином про причини своєї неявки не повідомив.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалась.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000580 від 10.07.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 757/32874/24-к накладено арешт на майно, а саме на:

- корпоративні права ТОВ «Інтер Вей Капітал» (код ЄДРПОУ 40890026) на суму 50000000 грн, що становить 100 % статутного капіталу зазначеного товариства, які належать АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» (43331193) кінцевими бенефіціарами (контролерами) якого є ОСОБА_7 (50 %) та ОСОБА_8 (50 %);

- корпоративні права ТОВ «Фінгруп Фактор» (код ЄДРПОУ 38945479) на суму 9000000 грн, що становить 100 % статутного капіталу зазначеного товариства, які належать АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» кінцевими бенефіціарами (контролерами) якого є ОСОБА_7 (50 %) та ОСОБА_8 (50 %) із забороною розпорядження ними, а також заборонити будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним реєстраторам відділів Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам (Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) та іншим), Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, нотаріусам, акредитованим суб`єктам проводити реєстраційні дії по внесенню записів та змін, пов`язаних із зміною керівника юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, зміною підписантів юридичної особи, вносити будь-які інші зміни в статутні документи юридичної особи, а також вчиняти будь - які інші реєстраційні дії, в тому числі здійснювати реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації та вносити будь-яку інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а також Державній реєстраційній службі України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, іншим органам державної влади, ПАТ «Національний депозитарій України» (ЄДРПОУ 30370711), іншим депозитарним установам здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною корпоративних прав (часток) у статутному капіталі зазначених юридичних (фізичних) осіб, зміною акціонерів (власників акцій), а також здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною власників усього зазначеного майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2024 у справі № 757/32874/24-к про арешт майна, арешт було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2024, метою арешту майна, є визначеною в п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а слідчим, прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому підозра посадових особам АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Генезис Капітал» не пред`являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Саме по собі винесення слідчим, прокурором постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.

Враховуючи зазначене вище, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Генезис Капітал» взагалі спростовується, а також слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявників належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.169, 170, 174, 309 КК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Генезис Капітал» про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2024 у справі 757/32874/24-к, в рамках кримінального провадження №62024000000000580, а саме на:

- корпоративні права ТОВ «Інтер Вей Капітал» (код ЄДРПОУ 40890026) на суму 50000000 грн, що становить 100 % статутного капіталу зазначеного товариства, які належать АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» (43331193) кінцевими бенефіціарами (контролерами) якого є ОСОБА_7 (50 %) та ОСОБА_8 (50 %);

- корпоративні права ТОВ «Фінгруп Фактор» (код ЄДРПОУ 38945479) на суму 9000000 грн, що становить 100 % статутного капіталу зазначеного товариства, які належать АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» кінцевими бенефіціарами (контролерами) якого є ОСОБА_7 (50 %) та ОСОБА_8 (50 %)

Скасувати заборону розпорядження ними, а також заборону будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним реєстраторам відділів Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам (Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) та іншим), Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, нотаріусам, акредитованим суб`єктам проводити реєстраційні дії по внесенню записів та змін, пов`язаних із зміною керівника юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, зміною підписантів юридичної особи, вносити будь-які інші зміни в статутні документи юридичної особи, а також вчиняти будь - які інші реєстраційні дії, в тому числі здійснювати реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації та вносити будь-яку інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а також Державній реєстраційній службі України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, іншим органам державної влади, ПАТ «Національний депозитарій України» (ЄДРПОУ 30370711), іншим депозитарним установам здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною корпоративних прав (часток) у статутному капіталі зазначених юридичних (фізичних) осіб, зміною акціонерів (власників акцій), а також здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною власників усього зазначеного майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1