Ухвала суду № 134130678, 09.02.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/4822/25 Провадження № 6/304/8/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кудіної Марії Геннадіївни про розстрочку виконання судового рішення від 26 листопада 2025 року у цивільній справі № 308/4822/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

адвокат Кудіна М.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в електронній формі через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просить розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2025 року у справі № 308/4822/25 на строк 12 місяців та встановити порядок виконання рішення шляхом сплати дванадцяти рівних щомісячних платежів у розмірі по 1 965 грн. Зазначає, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області у справі №308/4822/25 від 26 листопада 2025 року за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ABN0CT155101683944616734 від 13 травня 2023 року позов задоволено повністю. Згідно з рішенням суду, з ОСОБА_1 підлягає стягненню: 16 505,24 грн заборгованість за тілом кредиту; 7 085,79 грн заборгованість за процентами; 1 211,20 грн судовий збір. Загальна сума до стягнення становить 24 802,23 грн. Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, має право за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання рішення, враховуючи майновий стан сторони та інші обставини, що мають істотне значення. На даний час майнове та фінансове становище відповідачки ОСОБА_1 не дозволяє одноразово виконати судове рішення, з огляду на такі обставини: 1. ОСОБА_1 не має постійного джерела доходу. Згідно з довідками форм ОК-5 та ОК-7, сформованими через застосунок «Дія» відповідачки, у 20232025 роках доходи у неї відсутні; 2. ОСОБА_1 утримує двох неповнолітніх дітей, які проживають разом із нею та перебувають повністю на її утриманні; 3. будь-якого рухомого чи нерухомого майна на праві приватної власності ОСОБА_1 не має; 4. окрім зобов`язань перед АТ «Акцент Банк», у ОСОБА_1 наявні інші кредитні зобов`язання, що підтверджується випискою з кредитної історії станом на 29 жовтня 2025 року; 5. ОСОБА_1 діяла добросовісно, не ухилялася від виконання зобов`язань, неодноразово зверталася до кредитора з проханням про реструктуризацію боргу та висловлювала готовність погашати заборгованість добровільно, проте досудове врегулювання спору з боку банку здійснене не було. Надання розстрочки виконання судового рішення не порушить прав та законних інтересів стягувача, оскільки забезпечить реальне та поступове виконання рішення суду, водночас унеможливить застосування надмірних примусових заходів, які за фінансового стану відповідачки фактично ускладнять виконання рішення. На підставі наведеного просить задовольнити заяву.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Кудіна М.Г. не з`явилися, однак остання у заяві про розстрочку виконання судового рішення просила розгляд такої здійснити за їх відсутності.

Представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» у судове засідання також не з`явився, хоча про місце, дату та час такого повідомлявся у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2025 року у цивільній справі № 308/4822/25 позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за Кредитним договором № АВН0СТ155101683944616734 від 13 травня 2021 року в розмірі 23 591 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто одна) грн 03 коп, з яких 16 505 грн 24 коп заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) та 7 085 грн 79 коп заборгованість за процентами. Також стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

З доданих до заяви письмових матеріалів видно, що у ОСОБА_1 з травня 2023 року відсутні доходи; вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей; рухомим чи нерухомим майном на праві приватної власності не володіє; у неї існують інші кредитні зобов`язання.

Розстрочка виконання рішення суду це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об`єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» п. 40, заява N 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі «Comingersoll S. A.» проти Португалії», заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Окрім того, вирішуючи справу «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20 липня 2004 року дійшов наступного висновку: «Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи, що на підставі зібраних доказів встановлено складне матеріальне становище ОСОБА_1 через відсутність у неї будь-яких доходів, наявність на утриманні двох дітей та наявність інших кредитних зобов`язань, що не дозволяє їй одноразово виплатити заборгованість за кредитним договором, що визначена вищевказаним судовим рішенням, беручи до уваги бажання відповідача погасити наявну заборгованість, суд дійшов висновку про задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. 435, 258-261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

заяву задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканці АДРЕСА_1 , виконання рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2025 року у цивільній справі № 308/4822/25 про стягнення з неї на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за Кредитним договором № АВН0СТ155101683944616734 від 13 травня 2021 року в розмірі 23 591 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто одна) грн 03 коп, терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом сплати дванадцяти щомісячних платежів у розмірі 1 966 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість) грн 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий:Ганько І. І.