Рішення № 13412498, 17.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.10 р.Справа № 13/336-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Богодухівський молзавод”,

м. Богодухів Харківської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 13 184,48 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Зміївський С.П.-представник, довіреність від 12.10.2010 р., б/н;

від відповідача: ФОП- ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (далі позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ (далі - відповідач) у якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу 13000,00 грн., 3 % річних у сумі 29,91 грн., пеню у сумі 154,57 грн., та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем помилково перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 13000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Позивач зазначає, що направив відповідачу вимогу про повернення помилково перерахованих коштів, яку відповідачем отримано згідно повідомлення про вручення. На думку позивача, з огляду на ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідач зобовязаний повернути (сплатити) позивачу безпідставно набуте майно, а саме грошові кошти у сумі 13000, 00 грн.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, згідно з положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання", позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.12.2010р. було оголошено перерву до 10.12.2010 р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником сторони не заявлялось

В судовому засіданні 10.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідач, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно до платіжного доручення №218 від 29.04.2010 р. на суму 5000,00 грн., призначення платежу за автопослуги згідно з рахунку 196 від 28.04.2010 р. без ПДВ, платіжного доручення №22 від 09.04.2010 р. на суму 8000,00 грн. (а.с. 8,9), призначення платежу попередня оплата за транспортні послуги, без ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

08.09.2010 року вих. №84 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу на суму 13000,00 грн. з проханням в семиденний строк від дати отримання цієї вимоги перерахувати вищевказані грошові кошти на поточний рахунок позивача. Зазначена вимога мотивована тим, що платіжним дорученням № 22 від 09.04.2010 року та № 218 від 29.10.2010 р. бухгалтером позивача помилково перераховано на розрахунковий рахунок №НОМЕР_2 Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 13000,00 грн. Вимога була отримана відповідачем 15.09.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення (а.с. 13).

Вищевказаною вимогою позивач повідомив відповідача про те, що оскільки ніяких послуг відповідач позивачу не надавав, заборгованість відповідача перед відповідачем за безпідставно перераховані грошові кошти становить 13000,00 грн., якими, на думку позивача, відповідач користується протиправно, порушуючи майнові права та охоронювані законом інтереси позивача, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача з огляду на наступні обставини справи та приписи законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 відсутні договірні правовідносини в розумінні ч. 1 ст. 509 та ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України та відповідних доказів про існування таких правовідносин не надано.

Разом з тим, відповідачем надано копію договору на надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 05 лютого 2010 року (а.с. 47).

Дослідивши надану відповідачем копію вищенаведеного договору, судом встановлено, що сторонами є Відкрите акціонерне товариство "Богодухівський молокозавод" (замовник) та Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (перевізник), а предметом договору є надання платних послуг по перевезенню до пункту призначення дорученого вантажу.

В ході судового розгляду справи відповідач надав клопотання про зобовязання позивача, в звязку з проведеною реорганізацією Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" в Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" надати до суду статут та передавальний баланс між Відкритим акціонерним товариством "Богодухівський молокозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод".

Згідно з ч. 1 ст. 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обовязки попередньої юридичної особи.

Під час перетворення субєкт господарювання змінює свою форму власності, організаційно правову форму, у наслідок чого змінюється структура управління, права та обовязки учасників. При цьому до новоутвореного субєкта господарювання переходять усі майнові права та обовязки попереднього субєкта господарювання.

Згідно з частиною 2 ст. 107 Цивільного кодексу України передавальний акт або розподільчий баланс має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобовязань юридичної особи, яка припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників.

Як вбачається з статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (а.с. 3142), позивач не є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод", крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7675793 від 01.12.2010 р. (а.с. 27-28) станом на 01.12.2010 р., в графі «Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії»зазначено, що 03.02.2010 р. проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи, а отже доводи відповідача, що проведення реорганізації Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доказів повернення безпідставно перерахованих коштів відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

З огляду на наведені обставини справи та приписи законодавства позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 13000,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних за період з 23.09.2010 р. по 20.10.2010 р. у сумі 29,91 грн. та пеню у розмірі 154,57 грн.

Наведені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оскільки порушення строку повернення безпідставно отриманих грошових коштів підтверджується матеріалами справи, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 23.09.2010 р. по 20.10.2010 р. у сумі 29,91 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання" та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Між тим, в Преамбулі (зі змінами внесеними згідно із законом №2921-ІІІ від 10.01.2002 р.) вищенаведеного закону зазначено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Як вже зазначалось вище, між сторонами відсутні договірні правовідносини, а отже посилання позивача на положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання" є безпідставними та господарським судом відхиляються, тому суд вважає, що у стягненні суми пені - 154,57 грн. з відповідача слід відмовити.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ч. 1 ст. 56, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 11, ч. 2 ст. 107, ч. 1 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 1212, ч. 2 ст. 1214, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, код ЄДРПОУ 36537542, р/р 26003060712525 в ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Харків, МФО 351533) суму боргу - 13000,00 (тринадцять тисяч грн. 00 коп.), 3 % річних у сумі 29,91 грн. (двадцять девять грн. 91 коп.), державне мито у розмірі 130,30 грн. (сто тридцять грн. 30 коп.), витрати на оплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу у сумі 233,23 грн. (двісті тридцять три грн. 23 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

17.12.2010 р.