Рішення № 13411854, 14.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.10р.

Справа № 21/290-10

За позовом Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірськ", м. Вільногірськ, Дніпропетровська області

про стягнення 17 265 631, 28 грн. за постачання природного газу

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача: Пересьолкін О.М., довіреність № 48/10 від 03.08.10р.;

від відповідача: Корінь Я.Ю., довіреність № 4021 від 15.09.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом та просить стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірськ" основний борг у розмірі 13 873 481, 95 грн., пеню у сумі 1 374 917, 56 грн., інфляційні у сумі 1 481 505, 19 грн. та 3 % річних у сумі 535 727, 15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем частково виконано зобов’язання за договором на постачання природного газу № 06/08-1638БО-3 від 29 вересня 2008 року, укладеного між сторонами, а саме: відповідач не в повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ. Позивач зазначає, що станом на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складає 13 873 481, 95 грн.

Відповідальність у вигляді пені, передбачена умовами договору постачання природного газу, яка нарахована позивачем. Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач, відповідно до відзиву на позов № 4397 від 29.11.2010р. проти позову не заперечує та заявлені позовні вимоги визнає частково. Пояснює суду, що заборгованість за поставлений природний газ виникла у зв’язку з складним фінансовим станом, що виникло на підприємстві. Відповідач зазначає, що комунальним підприємством здійснюється претензійно –позовна робота з метою стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 7 066 263, 34 грн. У стягненні пені, інфляційних витрат та 3 % річних відповідач просить відмовити з огляду на тяжкий матеріальний стан підприємства

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 30.11.2010р. оголошено перерву до 14.12.2010р.

В судовому засіданні 14.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі –постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Теплові мережі м. Вільногірськ" (далі –покупець, відповідач) укладено договір № 06/08-1638БО-03 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі –газ) в обсязі, зазначеному у статті 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року газ в обсязі до 4763,9 тис. куб.м в тому числі по місяцях (тис.куб.м.):

- жовтень 2008 року –1035, 3;

- листопад 2008 року –1808,4;

- грудень 2008 року –1920,2.

Згідно з п. 4.2 Договору право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання –передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить –934, 70 грн. без врахування податку на додану вартість, витрат на реалізацію газу НАК "Нафтогаз України", збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу –1266, 25 грн., крім того ПДВ –20 %, а всього з ПДВ –1519, 50 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ та послуги його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обігів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обігів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання –передачі газу до 10 –го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 2 від 30 січня 2009 року до договору поставки природного газу сторонами доповнено п. 2.1 підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року газ в обсязі до 6661, 7 куб.м., в тому числі по місяцях, тис.куб.м.:

- січень 2009 року –2061,7;

- лютий 2009 року –2000,0;

- березень 2009 року –1800,0;

- квітень 2009 року –800,0.

Вищевказаною угодою п. 5.1 договору викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить –2 020, 25 грн. без врахування податку на додану вартість, витрат на реалізацію газу НАК "Нафтогаз України", збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу –2 142, 25 грн., крім того ПДВ –20 %, а всього з ПДВ –2 570, 70 грн.

Додатковою угодою № 3 від 28 квітня 2009 року до договору поставки природного газу, сторонами викладено п. 5.1 договору в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить –2 020, 25 грн. без врахування податку на додану вартість, витрат на реалізацію газу НАК "Нафтогаз України", збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу –2 384, 68 грн., крім того ПДВ –20 %, а всього з ПДВ –2 861, 62 грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 14 507 996, 48 грн., що підтверджується актами приймання –передачі природного газу (а.с. 36 –40).

Позивач посилається на те, що відповідач свої зобов’язання за договором поставки природного газу виконав частково, розрахувавшись за поставлений природній газ у сумі 634 514, 63 грн., станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума боргу відповідача перед позивачем складає 13 873 481, 95 грн., яка не оплачена, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати поставленого природного газу, строк оплати поставленого природного газу, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого природного газу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 13 873 481, 95 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 22.01.2010р. по 22.07.2010р. у сумі 1 374 917, 56 грн., інфляційні за період з березня 2009 року по березень 2010 року у сумі 1 481 505, 19 грн. та 3 % річних за період з 11.03.2009р. по 22.07.2010р. у сумі 535 727, 15 грн.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько –правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов’язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У відзиві на позов, відповідач просить суд відмовити в позові в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3 % річних у зв’язку з тяжким матеріальним станом підприємства.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами та на засадах яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність та розумність і справедливість, а також враховуючи приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи та приписи законодавства, враховуючи те, що основною причиною невиконання зобов’язань відповідача по договору є тяжке фінансове становище підприємства, докази чого надаються відповідачем, суд враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, вважає можливим зменшити розмір пені на 50 % і стягнути з відповідача пеню в сумі 687 458, 78 грн. В частині стягнення пені в розмірі 687 458, 78 грн. відмовити.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача щодо відмови у стягненні сум інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на наступне.

Інфляційні –це частина грошового зобов’язання боржника, яка не залежить від його волі; стягнення інфляційних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення інфляційних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Інфляційні не є санкцією, не є штрафом і не є способом забезпечення зобов’язання, оскільки є частиною самого зобов’язання.

Три відсотки річних –це частина грошового зобов’язання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобов’язання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення трьох відсотків річних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобов’язань.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів в наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Наведені відповідачем доводи не є підставою для повного звільнення від штрафних санкцій, тому за зазначеними обставинами неможливе винесення судом рішення про звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій.

Щодо негативного впливу економічної кризи на фінансово - господарську діяльність відповідача як на підставу для зменшення санкцій, слід зазначити, що економічна криза негативно вплинула і на фінансово - господарську діяльність позивача, тобто сторони перебувають у рівних умовах.

Оскільки порушення строку оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2009 року по березень 2010 року у сумі 1 481 505, 19 грн. та 3 % річних за період з 11.03.2009р. по 22.07.2010р. у сумі 535 727, 15 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись п. 6 ст. 3, ст. ст. 526, 3 ст. 551, ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст. 617, ст. 625, ст. 629, ст. 655, ч. 1 ст. 712, Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ч. 1 с. 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірськ" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 17, код ЄДРПОУ 24422912, р/р 26003123068071 в КБ «Приватбанк», МФО 305299) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465) основний борг у сумі 13 873 481 (тринадцять мільйонів вісімсот сімдесят три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 95 коп., пеню у сумі 687 458 (шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста п’ятдесят вісім) грн. 78 коп., інфляційні у сумі 1 481 505 (один мільйон чотириста вісімдесят одна тисяча п’ятсот п’ять) грн. 19 коп., 3 % річних у сумі 535 727 (п’ятсот тридцять п’ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 15 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 687 458, 78 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 17.12.2010р.