Рішення № 13411846, 14.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.10р.Справа № 16/270-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 3 368грн. 08 коп.

СУДДЯ ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: не з'явився про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 3 368 грн. 08 коп., що складає: 3 179 грн. 72 коп. - заборгованості за поставлений відповідно до умов договору від 18.03.2005р. №163-03/05-ЕД товар, 40 грн. 50 коп. - 3% річних та 148 грн. 40 коп. - інфляційних.

Також позивач в заяві (вх. №23886 від 14.12.2010р.) просить змінити підставу позову, в решті позовні вимоги залишити без змін, а також просить відкласти розгляд справи у звязку з тим, що для правильного та обєктивного вирішення спору позивачу необхідно витребувати необхідні оригінали документів від відповідача, а саме оригінал договору та оригінали довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав, його представник у судове засідання не з'явився про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.Матеріали справи містить повернуті поштою поштові конверти з повідомленнями про час і місце судових засідань з відмітками пошти „Виїхали” та„Не проживає” (а.с. 79, 83). Проте, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.12.2010р. місцем проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1; таку саму адресу відповідача було зазначено у позовній заяві та саме на неї направлялися відповідачу повідомлення про час і місце судових засідань.

Враховуючи той факт, що відповідач за місцем проживання відсутній, у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи та витребування у відповідача оригіналу договору та оригіналів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Справа згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- як вбачається з матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7 234 грн. 82 коп., що підтверджується видатковими накладними від 29.12.2008р. №11/79763 на суму 5604 грн. 86 коп. та від 13.01.2009р. №11/79992 на суму 1629 грн. 96 коп. (а.с.86-87);

- як вбачається з зазначених накладних підставою господарської операції поставки товару є Договір від 18.03.2005р. №163-03/05-ЕД, проте на вимогу суду вказаний договір позивачем не надано;

- відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки; підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини;

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України);

- стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку; зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;

- відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобовязання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди субєкту або субєктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення обєктів інтелектуальної власності та інших дій субєктів, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання;

- згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку; майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

- отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобовязання по оплаті обумовленого у видаткових накладних від 29.12.2008р. №11/79763 та від 13.01.2009р. №11/79992 товару;

- враховуючи, що сторонами термін виконання зобовязання оплати товару не встановлений, в силу статті 530 Цивільного кодексу України кредитор (позивач у справі) вправі вимагати виконання у будь-який час; боржник зобовязаний виконати таке зобовязання в семиденний термін з дня предявлення вимоги кредитором;

-форма вимоги законом не встановлена;

- як вбачається з матеріалів справи позивачем було спрямовано на адресу відповідача претензію від 15.12.2009р. №413 (фіскальний чек «Укрпошти»від 17.12.2009р. №4184 та опис вкладення до цінного листа від 17.12.2009р.) з вимогою перерахувати позивачу вартість отриманого товару (а.с.14-17);

- отже, з урахуванням поштового пробігу зазначеного листа відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар до 29.12.2009р.

- відповідач за товар розрахувався частково у сумі 4055 грн. 64 коп.;

- заборгованість відповідача перед позивачем становить 3179 грн. 18 коп.;

- на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано;

- статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань;

- статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

- таким чином, інфляційні нарахування становлять 118 грн. 51 коп. (січень-травень 2010р.), а річні - 38 грн. 67 коп. (з 30.12.2009р. по 26.05.2010р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача у повних сумах, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 в ЗАТ „ПроКредитБанк” у м. Києві, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" (52005, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Радгоспна, буд.98; ідентифікаційний код 24429899; п/р 26000002300104 в ПАТ „АктаБанк”, МФО 307394) 3179 грн. 18 коп. заборгованості, 118 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань, 38 грн. 67 коп. річних, 102 грн. 00 коп. витрати по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„21„ грудня 2010р.