Рішення № 13411454, 09.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.10р.Справа № 18/269-10 За позовом Релігійної громади помісної церкви християн віри євангельської

"Світло Євангелія", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Залуцька О.С. дов. від 25.10.10р.

від відповідача: Максименко В.Н. дов. від 08.01.09 року

СУТЬ СПОРУ:

Релігійна громада помісної церкви християн віри євангельської "Світло Євангелія" звернулася до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради та, з урахуванням уточнення до позовної заяви, просить визнати за нею право власності без акту введення в експлуатацію на самочинно побудований молитовний будинок АДРЕСА_1 та інші будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,5497 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, а саме: молитовний будинок літ. А-2 загальною площею 1124,8 кв.м., в тому числі прибудова літ. А-3, вхід в цокольний поверх літ. а”-1; ганок літ.а, входи в цокольний поверх літ. а” аIV, aV, aVI, сходи літ. aVII, aVIIІ, балкон, технічно-господарська будівля літ. Б-3, загальною площею 390,5 кв.м., сходи літ.б, будівля літнього демонстраційного майданчику літ. Ж-1, загальною площею 38,7 кв.м., ганок літ. ж, вбиральня літ. В, навіс літ.Е, ящик для інвентаря літ. Є, споруди №1-11,І,ІІ.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на відведеній земельній ділянці для проектування та забудови молитовного будинку, позивач за власний кошт збудував молитовний будинок та інші будівлі та споруди. Враховуючи, що при будівництві були дотримані вимоги будівельних та інших норм і правил, права третіх осіб не порушено, позивач за визнанням права власності на самочинне будівництво звернувся до суду.

Відповідач зазначає, що будівлі, зведені відповідно до чинного законодавства, але необхідно їх ввести в експлуатацію.

По справі оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №14/2 від 11.01.1989 року "Про відвід Дніпропетровській релігійній громаді християн віри євангельської земельної ділянки по вул. Байкальській для проектування та забудови молитовного будинку" позивач за власні кошти збудував молитовний будинок та інші будівлі та споруди, а саме: молитовний будинок, загальною площею 1 116,0 кв.м. (літера А-2), ґанок а1, прибудови літ. а, А1-1, Д (погріб), вхід в цокольний поверх - all, alii, alV, aV, aVI, aVII; склад, загальною площею 390,5 кв.м. (літера Б-3), вбиральня - літ. В; будівля літніх демонстрацій, майданчику, загальною площею 38,7 кв.м. (літера Ж-1), ґанок літ. Ж, літ. В, Д, Е.

З метою впорядкування адресного господарства району, розпорядженням Дніпропетровської міської ради №939 від 02.09.2004р. "Про присвоєння адреси будівлі церкви по вул. Байкальській (Індустріальний район) молитовному будинку було присвоєно адресу: АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 221/52 від 02.12.2009р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений КП "Земград" Дніпропетровської міської ради, та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, та вирішено передати земельну ділянку площею 0,5497 га (кадастровий номер НОМЕР_1) в оренду строком на два роки Релігійній громаді помісної церкви християн віри євангельської "Світло Євангелія", по фактичному розміщенню самочинно побудованого молитовного будинку зі спорудами та території для благоустрою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.4. даного рішення Релігійну громаду помісної церкви християн віри євангельської "Світло Євангелія" було зобов"язано протягом строку користування, на який передається земельна ділянка, вирішити питання про визнання права власності на самочинно побудований молитовний будинок зі спорудами і надати інформацію про це до відповідних установ.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради № 696/56 від 28.04.2010 року про продовження строку укладення договорів оренди земельних ділянок та № 221/52 від 02.12.2009р 27 травня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5497 га за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 6.9 зазначеного договору протягом строку користування, на який передається земельна ділянка (до 27 травня 2012 року)позивача зобов"язано вирішити питання про визнання права власності на самочинно побудований молитовний будинок зі спорудами і надати інформацію про це до відповідним установам

Позивач на підставі ст. 376 ЦК України звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинно побудований молитовний будинок та інші будівлі і споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська.

Стаття 321 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Для встановлення відповідності державним нормам і правилам вже існуючого обєкту, на замовлення позивача Придніпровською державною академією будівництва та архітектури (ліцензія № АА 396439, строк дії з 29 серпня 2002 року по 29 серпня 2005 року) було виготовлено висновок про відповідність виконаних робіт по будівництву "Будинку молитви" громади християн віри євангельської по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську нормативним вимогам.

Відповідно до зазначеного висновку, будівля молитовного будинку, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 забудовані по проекту проектної організації Центр науково-технічних та економічних послуг "Партнер" та експлуатується за своїм функціональним призначенням з 1998 року. Перевіркою технічного стану конструкцій будівлі "Будинок молитви" та допоміжних споруд встановлено відповідність їх проектним рішенням та нормативним вимогам забудови цієї території.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Оскільки спірний обєкт збудовано на земельній ділянці, яка надавалася саме під забудову, а будівництво є самочинним за ознаками не повязаними з користуванням земельною ділянкою, суд вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин також положень ч. 3 ст. 376 ЦК України.

Ст. 376 ЦК України не містить вимог про необхідність введення в експлуатацію обєкта самочинного будівництва, а введення обєкта нерухомого майна в експлуатацію виключатиме, як таку, можливість застосування ст. 376 ЦК України.

Отже, обставини самочинного будівництва в спірних правовідносинах не є підставою для відмови в позові.

На замовлення позивача, КП "Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, 17.09.2010 року було виготовлено технічний паспорт на молитовний будинок, будівлі та споруди молитовного будинку, з зв"язку із чим позивач уточнив позовні вимоги.

Частина 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На доказ того, що права та інтереси осіб - суміжних землекористувачів не порушено, позивачем надав суду листи про відсутність будь-яких претензій від приватних осіб, житлові будинки яких розташовані поряд з молитовним будинком, а саме: від ОСОБА_6, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, від ОСОБА_2 прож. за адресою -АДРЕСА_3, від ОСОБА_1, прож. за адресою - АДРЕСА_4, від ОСОБА_3, прож. за адресою -АДРЕСА_5, від ОСОБА_7, прож. за адресою - АДРЕСА_6.

Оскільки відповідач не подав до суду будь-яких доказів, які б посвідчували порушення прав інших осіб, вимоги позивача до Дніпропетровської міської ради підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача, оскільки суд не вбачає винних дій відповідача у виникненні спору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати за Релігійною громадою помісної церкви християн віри євангельської "Світло Євангелія" (49000, м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 24608386) право власності на самочинно побудований молитовний будинок АДРЕСА_1 та інші будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,5497 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, а саме: молитовний будинок літ. А-2 загальною площею 1124,8 кв.м., в тому числі прибудова літ. А-3, вхід в цокольний поверх літ. а”-1; ганок літ.а, входи в цокольний поверх літ. а” аIV, aV, aVI, сходи літ. aVII, aVIIІ, балкон, технічно-господарська будівля літ. Б-3, загальною площею 390,5 кв.м., сходи літ.б, будівля літнього демонстраційного майданчику літ. Ж-1, загальною площею 38,7 кв.м., ганок літ. ж, вбиральня літ. В, навіс літ.Е, ящик для інвентаря літ. Є, споруди №1-11,І,ІІ.без акту введення в експлуатацію.

СуддяВ.І. Петрова Повне рішення складено 09.12.2010 року