Ухвала суду № 134111765, 13.02.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1474/25

Провадження № 1-кс/461/811/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2026 року м. Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1

за участі:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши погоджене з прокурором клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000001124 від 06.11.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 28- ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2026 року до суду надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000001124 від 06.11.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 28- ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше серпня 2025 року ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправність своїх дій та відсутність у нього будь-яких законних підстав на набуття, володіння чи розпорядження чужим майном достовірно знаючи, що власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Чеської Республіки, при цьому родичів або спадкоємців не мав, у зв`язку з чим вказаний об`єкт нерухомого майна після смерті власника, як відумерла спадшина, у подальшому підлягав переходу у власність територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, вступив у злочинну змову із ОСОБА_8 , та узгодив план заволодіння шахрайським способом із використанням підробленого документу зазначеною квартирою, а також залучення інших осіб до вчинення вказаного кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 01.09.2025 діючи за попередньо узгодженим із ОСОБА_4 планом ОСОБА_8 , залучила до вчинення шахрайських дій ОСОБА_9 , яка в свою чергу залучила ОСОБА_10 , на яку згідно заздалегідь обумовленого плану оформлялись всі необхідні документи щодо представництва власника квартири ОСОБА_7 з метою подальшого продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, ОСОБА_4 у точно невстановлений час, однак не пізніше 17.09.2025 залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_11 , який за вказівками ОСОБА_4 повинен був виступати покупцем у вказаної квартири та в подальшому діяти з метою її перепродажу.

Реалізуючи спільний злочинний умисел у точно не встановлений час 18.09.2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, надали вказівки ОСОБА_9 , яка повинна була надавати вказівки та контролювати дії ОСОБА_10 , та самій ОСОБА_10 щодо інформації, яку слід надати нотаріусу для укладання договору купівлі-продажу квартири, а також передали ОСОБА_10 завідомо підроблений нотаріальний акт № 13679/2025 від 28.08.2025 виданий у нотаріальній конторі Партнерського товариства Кнуплеж і Партнери нотаріуси Філіал на Гжегужецькій, яка знаходиться в м. Краків, згідно якого ОСОБА_7 надав довіреність на ім`я ОСОБА_10 представляти інтереси Довірителя з усіх питань пов`язаних із укладенням договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 18.09.2025 перебуваючи у приміщенні, що за адресою: АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізувати спільний злочинний умисел на заволодіння квартирою діючи за вказівками ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та під контролем ОСОБА_9 . ОСОБА_10 , надала приватному нотаріусу ОСОБА_12 завідомо підроблений документ нотаріальний акт № 13679/2025 від 28.08.2025 виданий у нотаріальній конторі Партнерського товариства Кнуплеж і Партнери нотаріуси Філіал на Гжегужецькій, яка знаходиться в м. Краків, Республіка Польща, згідно якого ОСОБА_7 надав довіреність на ім`я ОСОБА_10 представляти інтереси Довірителя з усіх питань пов`язаних із укладенням договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 ., чим ввели в оману особу, уповноважену на вчинення юридично значущих, дій про наявність підстав на внесення змін у відповідні реєстри речових прав та уклали договір купівлі-продажу вказаної квартири із ОСОБА_11 , згідно якого продаж вчинено за 1 642 500 грн., однак жодних операцій фінансового характеру між собою не здійснювали.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Крім цього, у точно невстановлений час, однак не пізніше 18.09.2025 ОСОБА_8 , діючи умисно згідно заздалегідь узгодженого із ОСОБА_4 плану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, з метою оформлення правочину щодо нерухомого майна, отримала від невстановлених досудовим розслідуванням завідомо підроблений нотаріальний акт № 13679/2025 від 28.08.2025 виданий у нотаріальній конторі Партнерського товариства Кнуплеж і Партнери нотаріуси Філіал на Гжегужецькій, яка знаходиться в м. Краків, згідно якого ОСОБА_7 надав довіреність на ім`я ОСОБА_10 представляти інтереси Довірителя з усіх питань пов`язаних із укладенням договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому передала вказаний нотаріальний акт ОСОБА_4 , який достовірно знав, що власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Чеської Республіки.

В подальшому реалізуючи спільний злочинний умисел у точно не встановлений час 18.09.2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, надали вказівки ОСОБА_9 , яка повинна була надавати вказівки та контролювати дії ОСОБА_10 , та самій ОСОБА_10 щодо інформації, яку слід надати нотаріусу для укладання договору купівлі-продажу квартири, а також передали ОСОБА_10 вищевказаний завідомо підроблений нотаріальний акт.

Так, 18.09.2025 перебуваючи у приміщенні, що за адресою: АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізувати спільний злочинний умисел на заволодіння квартирою діючи за вказівками ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та під контролем ОСОБА_9 . ОСОБА_10 , надала приватному нотаріусу ОСОБА_12 завідомо підроблений документ нотаріальний акт № 13679/2025 від 28.08.2025 виданий у нотаріальній конторі Партнерського товариства Кнуплеж і Партнери нотаріуси Філіал на Гжегужецькій, яка знаходиться в м. Краків, згідно якого ОСОБА_7 надав довіреність на ім`я ОСОБА_10 представляти інтереси Довірителя з усіх питань пов`язаних із укладенням договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 ., уклали договір купівлі-продажу вказаної квартири із ОСОБА_11 , згідно якого продаж вчинено за 1 642 500 грн., однак жодних операцій фінансового характеру між собою не здійснювали.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у використанні завідомо підробленого документа, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

12.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Слідчий зазначає, що з урахуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної не в силі.

В той же час, з урахуванням матеріального становища підозрюваного слідчий просить відносно нього застосувати заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 998 400 грн. Вважає, що саме така застава достатня забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків. Тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.

Захисник у судовому засіданні клопотання заперечив. Зазначив, що підозрюваний є особою з інвалідністю, має постійне місце проживання, одну неповнолітню дитину на утриманні. Просив обрати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розгляд клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Встановлено, що 12.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обгрунтованість підозри ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- повідомленнями про виявлення кримінального правопорушення;

- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, розтаємненим відносно ОСОБА_8 ;

- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, розтаємненим відносно ОСОБА_4 ;

- документи, що підтверджують смерть ОСОБА_7 , який був власником квартири за адресою АДРЕСА_1 ;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ;

- договором купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 ;

- нотаріальним актом А №13679/2025.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_13 , оскільки існують факти, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.

Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.

Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_13 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, суд вважає, що оголошена ОСОБА_14 підозра є обґрунтованою.

Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років років, що за ступенем тяжкості відноситься, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, до особливо тяжкого злочину і це може стимулювати підозрюваного до втечі, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин підозрюваний може незаконно перетнути державний кордон України.

Водночас, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших учасників у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого злочину), виражається у тому, що ОСОБА_15 може намагатись вплинути на таких осіб з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також узгоджувати з ними свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення злочинів.

Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження судом показань (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно ного.

Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, тому з метою запобігання вказаним ризикам, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Тому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини та спосіб вчинення злочину підозрюваним, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд не вбачає підстав застосувати більш м`який запобіжний захід. За вказаних обставин, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Суд, враховуючи викладені ризики, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_15 , приходить до висновку про необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень не в силі.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу.

Беручи до уваги, що ОСОБА_15 підозрюється у вчиненні злочину, який не підпадає під вищезазначений перелік, суд вважає за можливе призначити заставу.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків. Тому її розмір визначається з урахуванням особистості підозрюваного, його майнового становища, стосунків з іншими особами.

Такий висновок зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Істоміна проти України» (заява № 23312/15).

Крім того, у вказаній справі Європейський суд з прав людини дійшов до висновку про те, що збитки від злочину не є критерієм для визначення суми застави.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Львова, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_3 , має постійне місце проживання. Суд бере до уваги матеріальне становище підозрюваного ОСОБА_4 .

При визначенні розміру запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_15 , обставини його вчинення та роль, індивідуальні особливості підозрюваного, що дозволяє дійти висновку, що застава визначена у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Тому, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, матеріального стану підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення, обставин кримінального правопорушення, наведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 908400.

Саме такий розмір, на думку слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами вчинення кримінального правопорушення, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для нього.

Слідчий суддя, враховуючи наведене та обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, приходить до переконання про те, що застава в розмірі в розмірі 998400 грн. здатна забезпечити ОСОБА_14 виконання покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду.

Такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При цьому підозрюваньому роз`яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

Також підозрюваньому і заставодавцю роз`яснюється, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA918201720355299001500000757.

Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 - задоволити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 28- ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 11.04.2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998400 грн.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA918201720355299001500000757.

У разі застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави - на строк до 11.04.2026 року покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі Львівської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1