Постанова № 13410593, 24.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2010 року Справа № 2а-8985/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Ковальової Т.І.,

при секретарі Скрипкіної А.О.,

За участю сторін:

Представник позивача: Бухонкін І.В.

Представник відповідача: Самохін Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом державного підприємства "Луганськвугілля" до спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податківу м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

23 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства "Луганськвугілля" до спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2010 року на адресу ДП «Луганськвугілля» надійшли повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 21.10.2010 року за номерами 0001758012/0, 0001748012/0. Дані повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську були направлені на адресу ДП «Луганськвугілля» на підставі акту №1255/08-2/32473323 від 08.10.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля», код за ЄДРПОУ 32473323, з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 02.02.2010р. по 04.08.2010 року».

Підставою для звернення до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень є самостійна зміна податковим органом призначення платежу, визначеному у платіжному дорученні.

Відповідно до п. 3.1. та 3.2. акту №1255/08-2/32473323 від 08.10.2010 року встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП при перевірці питань своєчасності сплати земельного податку до уваги було взяте платіжне доручення № 1073-КН від 04.08.2010 р., при перевірці податку на додану вартість були взяти до уваги платіжні доручення № 542-ОН від 27.07.20Юр, 1036-КН від 23.07.2010р., 228-УН від 22.07.2010р., 1006-КН від 16.07.2010р., 968-КН від 09.07.201 973-КН від 09.07.2010, 211-УН від 08.07.2010 р., при цьому кількість днів затримки сплати склала від 35 до 176 дні, однак відповідно до змісту платіжних доручення в них чітко визначене призначення платежу:

-№ 1073-КН від 04.08.2010 р. податок на землю за липень 2010 р. у розмірі 5201,78 грн.;

-№ 542-ОН від 27.07.2010р. ПДВ за червень 2010 р. згідно ПКМУ № 270 б 07.03.2002р. у розмірі 900 000 грн.

-№ 1036-КН від 23.07.2010р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.11.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 30 000 грн.

-№ 228-УН від 22.07.2010р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.12.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 50 000 грн.

-№ 1006-КН від 16.07.2010р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.11.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 10 000 грн.

-№ 968-КН від 09.07.2010 р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.11.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 15 476, 91 грн.

-№ 973-КН від 09.07.2010 р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.11.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 1 216 грн.

-№ 211-УН від 08.07.2010 р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.12.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 247 104,69 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові. Просив позов задовольнити та визнати противоправними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків.

Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено невиїзну документальну перевірку позивача та складено акт від 08.10.2010 р. №1255/08-2/32473323 за результатами якого, 21.10.2010 р. було прийняті податкові повідомлення рішення №0001758012/0 з податку на додану вартість на суму 178205,50 грн.; №0001748012/0 з земельного податку з юридичних осіб на суму 229,19 грн.;

Позивачем заявлено вимогу щодо визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 21.10.2010 р. №0001758012/0 на суму 178205,50 грн., №0001748012/0на суму 229,19 грн.

СДПІ ВПП у м. Луганську вважає доводи позовної заяви необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству з наступних підстав.

За результатами невиїзної документальної перевірки Державного підприємства „Луганськвугілля" за період з 02.02.2010р. по 04.08.2010р. (акт невиїзної документальної перевірки від 08.10.2010р. № 1255/08-2/32473323) встановлені порушення:

- абз.1 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначених в податкових деклараціях (розрахунках) протягом граничних строків в сумі 356411,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог із наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі акту №1255/08-2/32473323 від 08.10.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля», код за ЄДРПОУ 32473323, з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 02.02.2010р. по 04.08.2010 року» (а.с. 8-12), були винесені повідомлення-рішення від 21.10.2010 року за № 0001758012/0, №0001748012/0 (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 3.1. та 3.2. акту №1255/08-2/32473323 від 08.10.2010 року встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП при перевірці питань своєчасності сплати земельного податку до уваги було взяте платіжне доручення № 1073-КН від 04.08.2010 р., при перевірці податку на додану вартість були взяти до уваги платіжні доручення № 542-ОН від 27.07.20Юр, 1036-КН від 23.07.2010р., 228-УН від 22.07.2010р., 1006-КН від 16.07.2010р., 968-КН від 09.07.201 973-КН від 09.07.2010, 211-УН від 08.07.2010 р., при цьому кількість днів затримки сплати склала від 35 до 176 дні, однак відповідно до змісту платіжних доручення в них чітко визначене призначення платежу:

-№ 1073-КН від 04.08.2010 р. податок на землю за липень 2010 р. у розмірі 5 201,78 грн. (а.с. 19);

-№ 542-ОН від 27.07.2010р. ПДВ за червень 2010 р. згідно ПКМУ № 270 б 07.03.2002р. у розмірі 900 000 грн. (а.с. 17);

-№ 1036-КН від 23.07.2010р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.11.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 30 000 грн. (а.с. 18);

-№ 228-УН від 22.07.2010р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.12.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 50 000 грн.(а.с. 16);

-№ 1006-КН від 16.07.2010р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.11.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 10 000 грн. (а.с. 15);

-№ 968-КН від 09.07.2010 р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.11.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 15 476, 91 грн.(а.с. 13);

-№ 973-КН від 09.07.2010 р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.11.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 1 216 грн. (а.с. 14);

-№ 211-УН від 08.07.2010 р. розстрочка з ПДВ згідно рішенню суду № 2а-28666 від 25.12.2009 та ПКМУ № 270 від 07.03.2002р. у розмірі 247 104,69 грн.(а.с. 20).

Відповідно до п. 4.4.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів або різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу , рішення приймається на користь платника податків. Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини по справі, суд вважає, що позивач навів обставини, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.

Отже суд при вирішенні цієї справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, відповідають вимогам чинного законодавства України, документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 24 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 29 грудня 2010 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов державного підприємства "Луганськвугілля" до спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податківу м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо самостійного зарахування сплачених ДП «Луганськвугілля»сум у рахунок податкового боргу (податкових зобов'язань), які не вказані в призначення платежу, визначеному у платіжних дорученнях, перелічених в акті №1255/08-2/32473323 від 08.10.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля», код за ЄДРПОУ 32473323, з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 02.02.2010р. по 04.08.2010 року». Визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 21.10.2010 року за № 0001758012/0 та № 0001748012/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 29 грудня 2010 року.

СуддяТ.І. Ковальова