Постанова № 13410335, 03.12.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-5229/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2010 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу"

до Державної податкової інспекції у Малинському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малинському районі в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення № 0001022340/0 , №0003551740/0 від 11.06.10 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000692320 від 11.06.10р. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з донарахуванням податку на прибуток, оскільки чинним законодавством України не передбачено коригування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ при продажу товарів за ціною, нижчою від ціни їх придбання. Відповідач проігнорував , що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати» за операціями по реалізації послуг з виробництва за цінами нижчими ніж собівартість виробництва немає правових підстав для зменшення сум валових витрат платника. Також зазначив, що донарахування штрафних санкцій згідно рішення № 0000692320 з податку з доходів фізичних осіб на кошти отримані під звіт по авансових звітам підзвітних осіб, є помилковим, бо згідно документів кошти було витрачено для потреб підприємства. Крім того на думку позивача, донарахування податку з доходів фізичних осіб згідно рішення №0003551740/0, з коштів перерахованих приватному нотаріусу ОСОБА_1 за посвідчення договору іпотеки - призвело до подвійного оподаткування, оскільки даний нотаріус зареєстрований податковою інспекцією у м. Київ, самостійно звітується та сплачує податок з доходів фізичних осіб, як самозайнята особа згідно п.1.17, п.1.19 п.17.1 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Діяльність приватних нотаріусів відповідно до п.1.9 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відноситься до незалежної професійної діяльності.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в засіданні суду адміністративний позов не визнала з мотивів викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Так, на підставі направлення від 23.04.2010 р. №115, згідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «МФСП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. до затвердженого плану перевірки.

При проведенні перевірки були встановлені порушення:

1.пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №334) заниження доходу в сумі 627 740,00 грн., у тому числі за 2008 р. в сумі 244 316,00 грн., за 2009 р. в сумі 383 424,00 грн.

2.п.3.4 ст.З, пп.4.2.1 та пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8. п.17.2"а" ст.17, п.19.2"а" ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. від 22.05.2003 р. №889 - IV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №2181) в результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 392,63 грн.

3.п.п.2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженного постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 - проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 227,45 грн.

За наслідками проведеної перевірки складено акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «МФСП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства від 01.06.10 року № 70/23-10/32876028.

На підставі вищевказаного акту перевірки керівником ДПІ у Малинському районі були винесені податкові повідомлення - рішення:

1.від 11.06.2010 р. №0001022340/0 за платежем податок на прибуток приватних підприємств, згідно якого була визначена сума податкового зобов'язання 959 970,00 грн. в тому числі за основним платежем 627 740,00 грн. та 332 230,00 грн. штрафних санкцій;

2.від 11.06.2010 р. №0003551740/0 за платежем податок з доходів фізичних осіб, згідно якого була визначена сума податкового зобов'язання 1 177,89 грн. в тому числі за основним платежем 392,63 грн. та 785,26 грн. штрафних санкцій;

3. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від від 11.06.2010 р. №0000692320.

Щодо податкового повідомлення - рішення про донарахування податку на прибуток приватних підприємств.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «МФСП» в порушення п.5.1 ст.5 Закону №334 було завищено валові витрати всього у сумі 359 9167,00 грн., у тому числі за 2008 р. у сумі 900 962,00 грн., за 2009 р. у сумі 2 698 205,00 грн. шляхом реалізації наданих послуг по виготовленню спеціального паперу захищеного з водяними знаками з давальницької сировини по замовленню ЗАТ «Українська поліграфічна компанія» (код за ЄДРПОУ 25636456) за цінами, нижчими за собівартість наданих послуг. Однак, до валових витрат віднесено собівартість наданих послуг в повному обсязі.

Спеціальним законом з питань оподаткування, щодо справляння податку на прибуток є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року, №334/94-ВР (надалі за текстом «Закон про прибуток»). Законом про прибуток визначені платники податку на прибуток підприємств, об'єкт оподаткування (прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань), порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів, порядок оподаткування операцій особливого виду, ставка податку та порядок ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 3 Закону про прибуток обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3.цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону,

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1. статті 4 зазначеного закону про прибуток дано визначення валового доходу у цілях оподаткування, а саме, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються:

«5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у п. 5.3 5.7 тієї ж ст. 5 Закону про прибуток.

Отже, визначальною ознакою для віднесення витрат підприємства на валові витрати виробництва та обігу є те, що такі витрати здійснюються як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На думку суду, висновок відповідача, що до валових витрат можливо віднести тільки ті витрати, які призвели до отримання прибутку (а не валового доходу), тобто лише до зростання власного капіталу, суперечить нормам Закону про прибуток.

Поняття «дохід» для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому отримання доходу не пов'язується з фактом перевищення надходжень такого платника податків над його витратами.

Таким чином, під поняттям доходу для цілей податкового законодавства, і в тому числі для Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти всі майнові вигоди у будь-якій формі, отримані платником податку чи нараховані на його користь, незалежно від того, чи перевищує вартість відповідних майнових вигод витрати на їх одержання.

В свою чергу, наявність перевищення доходів платника податків над його витратами характеризується поняттям «прибуток», яке визначається нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і не є тотожнім за змістом поняттю «дохід».

Відтак, господарською в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" є будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання майнових вигод у будь-якій формі, незалежно від отримання такою особо прибутку від зазначеної діяльності.

За таких обставин отримання платником податку збитків від окремих господарських операцій не є саме по собі свідченням відсутності мети такого платника податку на здійснення господарської діяльності.

Як свідчить акт перевірки (Додаток 5), фактичними підставами для донарахування Позивачу сум податкових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про завищення відповідачем валових витрат, без урахування того, що підприємство мало виробничі простої протягом 2008-2009 років і при цьому нараховувало 2/3 заробітної плати працівникам, оплачувала вартість електроенергії та газу, а заключні контракти були довгостроковими. Донарахований підприємству податок на прибуток у сумі 627740грн, з підстав виключення з валових витрат - виробничих витрат, з мотивів реалізації послуг субєкту господарювання за цінами нижче собівартості - повністю іде у розріз з положеннями закону «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки законами України не передбачено перерахування валових витрат , виходячи із фактичної собівартості витрат платника податку, понесених у звязку з основною виробничою діяльністю. Законами України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств" - не передбачено таке оподаткування бази, як собівартість готової продукції (послуги).

В пункті 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" закріплено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) .

Пункт п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить вичерпний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Згідно Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", собівартість виробництва не є складовою частиною валових витрат як елемента податкової бази та не є підставою для розрахунку будь-яких інших елементів, з яких формується оподатковуваний прибуток платника податку у звітному періоді.» Більше того, в акті перевірки ДПІ не конкретизовано, яка собівартість, і як вона обраховувалася з посиланням на вимоги закону.

Таким чином, відповідно до законодавства отримання збитків по окремим господарським операціям не є перешкодою для віднесення відповідних витрат до складу валових витрат.

Відповідач не довів, на підставі якої норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач повинен був провести в спірних правовідносинах корегування валових витрат та даних бухгалтерського і податкового обліку.

Можливість отримання збитків від господарської діяльності передбачена ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Податковий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

Зясувавши зміст валових витрат позивача, їхнє значення для господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем в період фінансової кризи, повязані з його нерегулярною виробничою діяльністю, і це підтверджується первинними документами, актом податкової перевірки відповідача. Додаток №5 до акту щодо зазначеного порушення не містить розшифровки та посилань на докази, містить лише набір цифр.

Крім того, судом встановлено, що позивач допустив помилку і відобразив у рядку 01.6 декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року дохід від продажу основних фондів 3 групи згідно договору №1 від 05.09.08р (система вимірювання) у сумі 58189грн , що виник як різниця між продажною ціною 195000грн. і залишковою вартістю проданого обєкта 136811грн. В наступній декларації за 2008 рік позивач цю помилку усунув оскільки, згідно п.8.4.4. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в інші доходи включається перевищення виручки від продажу обєкта 3 групи основних фондів над балансовою вартістю відповідної групи основних фондів. В судовому засіданні представник позивача надав пояснення із представленням документів , що балансова вартість 3 групи основних фондів становить 1641004,93грн. В цілому платник , у рядку 01.6 Декларації з податку на прибуток за 2008 рік відобразив загальну суму доходів 74217грн, яка включає 58582,09грн одержаних відсотків банку ( в т.ч. за ІV квартал 2008 року 18115,75грн ) та 15635грн доходу від продажу основних засобів.

Акт перевірки щодо зазначеного порушення не містить розшифровки та посилань на докази, містить лише набір цифр. Зазначене порушення в акті перевірки також не містить обгрунтувань, посилань на первинні бухгалтерські документи.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що в ході податкової перевірки причини не перенесення та зменшення інших доходів платника у рядку 01.6 за підсумками 2008 року у сумі 58189грн - не зясовувалися, а лише порівнювалися данні декларації за 9 місяців за 2008 року та наступної за 2008 рік..

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, то такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Тобто, у будь-якому випадку позивач не позбавлений був права відобразити у розділі 01.6 декларації за 2008 рік уточнені показники з урахуванням раніше допущених помилок, і дані декларації відповідач прийняв.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов до висновку, що твердження відповідача, щодо неправомірності включення ТОВ "МФСП" до складу валових витрат, пов`язаних із реалізацією певних товарів (робіт , послуг) за ціною нижчою за ціну фактичної собівартості є безпідставним та не грунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення № 0001022340/0 від 11.06.10 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем п.п.2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженного постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р., судом встановлено.

В акті перевірки визначено, що ТОВ "МФСП» проводило готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа, товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 227,45 грн., однак з таким твердженням суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів перевірки Позивач на протязі перевіреного періоду здійснив сплату (готівкові розрахунки) вартості наданих йому послуг без надання йому одержувачами таких коштів розрахункового документа (касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа) встановленої форми та змісту. Загальна сума таких розрахунків склала 227,45 грн.

Зважаючи на це відповідач з підстав, що визначені в ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» рішенням №0000692320 застосував до Позивача штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 227,45 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підзвітні особи ТОВ «МФСП» до бухгалтерії підприємства здали звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт: 3.10.08 року № 393 ОСОБА_2 - 64,40грн., 29.10.08 року № 426 ОСОБА_3 - 68грн., 16.07.09 року №196 ОСОБА_3 - 95грн. на загальну суму 227,45 грн. На підтвердження проведення взаєморозрахунків, до вказаних звітів були надані відповідні розрахункові документи: № 5 від 3.10.08 року, від 27.10.08 року б/н., від 16.07.09 року б/н., які були оглянуті в судовому засіданні копії долучені до матеріалів справи.

Щодо твердження відповідача, що оскільки вищевказані розрахункові документи не встановленого зразка, то вони не можуть бути прийняті на підтвердження проведення розрахунків та додані до звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 5 ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі сплачених коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів;

Однак ці штрафні санкції застосовуються не до покупця (чи замовника робіт, послуг), а до продавця товарів (робіт, послуг) чи одержувача готівкових коштів за проведення ним готівкових розрахунків без видачі відповідного платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджує отримання ним готівкових коштів.

Цей висновок випливає з п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, відповідно до якого касові операції, які визначаються, як операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку, оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Вказана позиція знаходить підтвердження в постанові ВАСУ від 09.07.09 року у справі № К -17967/07.

З огляду на викладене суд вважає, що вимоги Позивача стосовно протиправності оскаржуваного рішення № 0000692320 від 11.06.10 року є обґрунтованими. Відповідно підлягають задоволенню позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0003551740/0 від 11.06.10 року, а саме в частині донарахованого податку з доходів фізичних осіб ( по підзвітним особам) 40грн. 13коп. основного платежу, та 80 грн. 26 коп. застосований штрафних санкцій.

Щодо донарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 352,50 грн. суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 04.09.2009 р. року позивач перерахував приватному нотаріусу ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 в сумі 2 350,00 грн. за нотаріальні послуги, а саме: за посвідчення додаткового договору до договору іпотеки

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство, здійнюючи виплату приватному нотаріусу доходу в вигляді плати за вчинення нотаріальних дій, не є податковим агентом стосовно таких доходів та не несе відповідальність за нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Однак суд не може погодитися з таким висновком, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального права.

Так, пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що доходом з джерелом його походження з України є будь-який доход, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 цього Закону, податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього закону.

Оскільки позивач, як споживач наданої йому послуги, повинен сплатити її вартість, а тому саме він зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, в даному випадку - приватного нотаріуса, а відтак є податковим агентом відносно останнього.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи), а з інших оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (пункт 1.13 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ).

Відповідно до підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

З огляду на викладене, на думку суду податкове - повідомлення рішення № 0003551740/0 від 11.06.10 року в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 350,52грн. прийняте відповідачем обгрунтовано, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86,158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малинському районі від 11.06.10 року № 0001022340/0.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Малинському районі про застосування штрафних фінансових санкцій від 11.06.10 року № 0000692320.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малинському районі від 11.06.10 року № 0003551740/0 в частині 40грн. 13коп. основного платежу, та 80 грн. 26 коп. застосований штрафних санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 08 грудня 2010 р.