Постанова № 13410328, 03.12.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6680/10/0670

категорія 2.11.17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2010 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ТОВ "Фірма "Маркомі Лімітед"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 105894,44грн. від 08.06.2010 року №0007642302.

В обґрунтування позову зазначає, що за результатами проведеної перевірки позивача, податковим органом встановлено відсутність змінних звітів операторів АЗС за формою 17-НП, що є порушенням обліку товарних запасів та те, що на початок перевірки у позивача виявлена нестача пально-мастильних матеріалів на АЗС, на суму 52947,22грн. Однак. на думку позивача, наявність необлікованих товарів може бути підтвердженою виключно встановленням за результатами інвентаризації факту їх надлишку, а не нестачі, адже нестача може бути встановленою виключно щодо оприбуткованих (облікованих) товарів. Крім того, зазначив, що працівниками податкового органу безпідставно проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, без участі інвентаризаційної комісії підприємства та за відсутності розпорядження про інвентаризацію за формою №20-НП.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, вважає прийняте на підставі акту перевірки рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та винесеним у відповідності до норм чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.05.2010 року працівниками державної податкової адміністрації у Житомирській області на підставі направлень №№1151,1152 від 30.04.2010 року проведена перевірка автозаправної станції, яка розташована за адресою: вул. Бородія, 4-а, м. Житомир, та належить ТОВ "Фірма "Маркові лімітед". В ході перевірки позивача, податковим органом була виявлена станом на 11.05.2010 року невідповідність фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів до облікових залишків палива, визначених згідно первинних документів, на 7455,89 л. вартістю 52947,22грн., чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", про що складено акт №0583/06/30/23/13565293.

За результатами розгляду акту перевірки, ДПІ в м. Житомирі прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0007652302 від 08.06.2010 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 105895,14грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач в порядку адміністративного узгодження оскаржив його до ДПІ у м. Житомирі. За результатами розгляду скарги ДПІ у м. Житомирі своїм рішенням від 13.07.2010 року залишила рішенням ДПІ у м. Житомирі №0007642302 від 08.06.2010 року без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Що стосується порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (далі Інструкція).

Відповідно до загальних положень, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Пунктом 10.1 Інструкції встановлено, що облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях обєму.

На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП. (пункт 10.4.1 Інструкції).

Пунктом 10.4.2 Інструкції закріплено, що під час приймання-передавання зміни оператори АЗС:

- визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок);

- вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок);

- роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті;

- передають залишок готівки;

- перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.

Судом встановлено, що єдиним чинником, що послужив для висновку податкового органу про порушення позивачем ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, було встановлення при проведенні замірів у резервуарах, невідповідності паливно-мастильних матеріалів даним зареєстрованих в РРО.

Відповідно до п.п 4.3.2.10, 4.3.2.11 вищевказаної Інструкції для розрахунку маси нафти і нафтопродукту визначають їх густину у відібраних пробах за фактичної температури. Температура нафти і нафтопродуктів у пробі вимірюється термометрами з границями допустимої похибки ± 0,5 °C. Густина у відібраних пробах визначається ареометрами з границями допустимої похибки ± 0,5 кг/м3.

Температуру і густину нафти і нафтопродукту вимірюють одночасно з вимірюванням рівня за допомогою стаціонарних пристроїв або шляхом вимірювання їх у відібраній пробі.

В судовому засіданні як свідок був допитаний інспектор ДПС ОСОБА_2, який пояснив, що при замірах при визначенні кількості пального враховувалась лише допустима похибка. Щодо необхідності визначення густини та температури, паливо мастильних матеріалів, для розрахунку їх маси, зазначив, що вказані показники не використовувались і не визначались, про їх обов`язкове застосування не був ознайомлений, оскільки не проходив спеціальних інструктажів.

З огляду на викладене, на думку суду, єдиним належним способом встановлення недостачі чи надлишку товарно - матеріальних цінностей може бути їх інвентаризація, проведена з дотриманням вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних , грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року №202/412.

Пунктом 15 ст. 11 Закону України "Про податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ) визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, при необхідності, перевіряючі мають право вимагати провести інвентаризацію у керівника установи і ознайомлюватись з її висновками. Працівниками ж податкового органу проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей самостійно, без участі інвентаризаційної комісії підприємства т за відсутності розпорядження про інвентаризацію за формою №20-НП, передбаченого п.13.9 Інструкції.

Також, згідно п.13.11 Інструкції, до початку інвентаризації бухгалтерській службі необхідно завершити опрацювання всіх документів про надходження і відпуск нафти та/або нафтопродуктів, провести відповідні записи в регістрах аналітичного обліку, визначити залишки на день проведення інвентаризації та надати інвентаризаційній комісії довідку про книжкові залишки нафтопродуктів (нафти) за формою №22-НП, що інспекторами податкового органу зроблено не було.

Щодо порушення положень ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суд зазначає наступне.

Статтею 6 вищевказаного Закону визначено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи висновки акту перевірки ґрунтуються на даних оперативного обліку оператора АЗС, а не на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч. 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство, зокрема, самостійно визначає облікову політику підприємства; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Розділом V вказаного Закону передбачена відповідальність за порушення у сфері ведення бухгалтерського обліку у вигляді накладення адміністративних штрафів на керівників та інших посадових осіб підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючими при визначенні нестачі фактичні залишки порівнювались, лише з даними Х звітів, а не з первинними документами чи з даними регістрів аналітичного чи синтетичного обліку.

На підтвердження ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації оператором АЗС надавались щоденні змінні звіти, журнал обліку нафтопродуктів на АЗС, книга обліку розрахункових операцій, та інші документи, що відображено в акті перевірки, однак перевіряючими їм не дано належної оцінки. Крім того, у позивача не були витребувані під час перевірки, відповідні регістри бухгалтерського обліку, довідка про книжкові залишки нафтопродуктів за формою №22-НП.

Факт відсутності обліку товарів спростовується наявними у підприємства щоденними змінними звітами операторів, які були не враховані перевіряючими, оскільки не відповідають типовій формі 17-НП.

Судом встановлено, що долучені до матеріалів справи щоденні змінні звіти операторів, що ведуться на АЗС відповідають за суттю та обсягом інформації типовій формі 17-НП,( встановленою Інструкцією).

На думку суду, невідповідність за формою змінних звітів типовій формі не є підставою для висновку про відсутність ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки в них міститься вся інформація про надходження, вибуття, залишки, заправки по відомостях, показники лічильників.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що через не дослідження перевіряючими первинних документів, ними при складанні акту не було враховано господарську операцію із повернення раніше отриманого від ТОВ «Укрнафтопродукт ЛТД» дизельного палива в кількості 4845 л., згідно видаткової накладної № ТОВ-00094 від 12.03.10р., яка не відображена в Х звіті через конструктивні особливості реєстратора розрахункових операцій. Факт повернення пального підтверджується оглянутим у судовому засіданні щоденним звітом, актом на повернення товару згідно накладної №ТОВ-00094 від 12.03.2010 року, товарно - транспортною накладною №0001, видатковою накладною № ТОВ-00094 від 12.03.2010 року.

Вказана операція не була врахована перевіряючими при визначенні загального обсягу паливо - мастильних цінностей.

З урахуванням викладеного висновки відповідача щодо неведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації не відповідають обставинам справи, та спростовуються наданими позивачем письмовими доказами.

Щодо твердження позивача про неправомірність проведення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу" № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

У відповідності до ч.1 ст.11 цього Закону України, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Умови допуску посадових осіб органів ДПС визначаються ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Слід зазначити, що ч.1 ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

В матеріалах справи наявні копії направлень на проведення перевірки, видані працівникам податкового органу та план-графік проведення перевірок.

Згідно зі статтею 11-2 Закону України № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, суд звертає увагу на те, що ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 11-2 Закону України № 509-ХІІ може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено працівників відповідачів до проведення перевірки, а тому твердження про її неправомірність є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого рішення від 08.06.2010 року №0007642302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 105894,44грн., а тому позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій від 08.06.10р. № 0007642302 в частині 105894,44 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 08 грудня 2010 р.