Рішення № 134097565, 16.02.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 рокуСправа №160/24013/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Центрально-Міського району міста Кривого Рогу (50000, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27) про зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

21 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Адміністрації Центрально-Міського району міста Кривого Рогу, у якій просить:

- зобов`язати Адміністрацію Центрально-Міського району міста Кривого Рогу надати ОСОБА_1 впорядковане житлове приміщення поза чергою в розумний термін або грошову компенсацію, що належить ОСОБА_1 для придбання житлового приміщення.

В обґрунтування вимог позову позивачка вказала, що позивачка включена до списку дітей-сиріт, які підлягають забезпеченню житлом на території м. Кривий Ріг за №149. Позивачка досягла 26 років, досі житлове приміщення не отримала. 28.06.2024 року позивачка в черговий раз звернулась до відповідача із заявою про надання упорядкованого житлового приміщення поза чергою, проте відповідач 05.07.2024 року відмовив їй з посиланням на черговість отримання житла. З відмовою позивачка не погодилась та звернулась до суду.

Ухвалою від 26 серпня 2025 року суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору.

01.09.2025 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 26 серпня 2025 року подано заяву, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою від 11 вересня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

24.10.2025 року відповідач надав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивачка на теперішній час значиться у списках осіб, які користуються правом позачергового одержання житла за номером 50. Склад сім`ї одна особа. Однак, на території міста будівництво нового житла не ведеться, жилий фонд не оновлюється, кошти на будівництво житла для вразливих категорій громадян у бюджеті громади не передбачені, тому у Відповідача відсутня можливість практичної реалізації рішення відповідача від 22.04.2015 року № 150, яким позивачку взято на облік як особу, що потребує поліпшення житлових умов та забезпечена жилою площею нижче за рівень, що визначений виконавчим комітетом Криворізької міської ради народних депутатів, з правом позачергового отримання житла, як особа з числа дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до вимог статей 257, 262 КАС України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 є особою з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, що підтверджується матеріалами справи.

З 14-річного віку позивачка перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та включена до списків осіб, які мають право на позачергове отримання житла.

13.07.2020 року позивачка звернулась до відповідача із заявою (вх. № Д-980-Е3) щодо негайного забезпечення її житлом, посилаючись на тривалий строк перебування на обліку, відсутність руху черги, завершення навчання у вищому навчальному закладі та нагальну потребу у житлі.

Листом від 17.07.2020 року (вих. № Д-980-Е3) відповідач повідомив позивачку, що вона перебуває на квартирному обліку відповідно до рішення виконкому районної у місті ради від 22.04.2015 № 150 та включена до списків осіб, які користуються правом позачергового поліпшення житлових умов як особа з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, однак отримання житла можливе лише за наявності житлового фонду та відповідно до черги.

Згідно з витягом з додатку до Протоколу № 1 від 13.07.2021 року, затвердженого рішенням виконкому районної у місті ради від 13.07.2020 № 283, позивачку включено до списку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа віком від 16 до 23 років для виплати грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення з метою придбання житла.

Упродовж 2021 року позивачка неодноразово зверталась до відповідача з вимогами про надання їй впорядкованого житла, однак отримувала відмови з тих самих підстав відсутність житлового фонду та наявність черги.

28.06.2024 року позивачка повторно звернулась до відповідача із заявою про надання їй впорядкованого житла у найкоротші строки, оскільки вона належить до дітей-сиріт та перебуває у списку осіб, які мають право на позачергове забезпечення житлом.

Листом від 08.07.2024 року відповідач повідомив, що позивачка перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та значиться у списках осіб, які користуються правом позачергового отримання житла, однак отримання житла можливе лише у порядку черговості за наявності житлового фонду.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її гарантоване законом право на житло, позивачка звернулась до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача надати їй житло позачергово.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту,житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно зі статтею 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями45,46 ЖК України.

Згідно зі статтею 46 ЖК України поза чергою жиле приміщення надається, зокрема, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Також передбачено,що громадяни,які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила № 470).

Відповідно до підпункту 1 пункту 39 Правил № 470, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.

Підпунктом 3 пункту 38 Правил № 470 встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон), який набув чинності 13 січня 2005 року і є складовою законодавства про охорону дитинства.

Відповідно до положень ч.ч.1-2ст. 33Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування» (в редакції чинній до 27.07.2010р.) після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 13 Закону взяття громадян на соціальний квартирний облік здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі їх письмової заяви.

За змістом ч. 2ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Також,відповідно до частин 1-3 ст.33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (в редакції станом на 27.07.2010р. чинній після досягнення повноліття позивачем) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови їм у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.

Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

Забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа впорядкованим житлом або, за їхнім бажанням, - грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання благоустроєного жилого приміщення або соціального житла до надання їм благоустроєного жилого приміщення для постійного проживання або, за їхнім бажанням, - грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або соціальному квартирному обліку на момент досягнення 23-річного віку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, суд враховує, що 28.06.2024 року позивачка в котре звернулась до відповідача із заявою про надання їй впорядкованого житла у найкоротші строки, оскільки вона належить до дітей-сиріт та перебуває у списку осіб, які мають право на позачергове забезпечення житлом.

Листом від 08.07.2024 року відповідач вкотре відмовив позивачці у задоволенні її вимог.

Відповідно до статті 47 Конституції України держава створює умови, за яких кожен громадянин має можливість побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно зі статтями 32, 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», діти-сироти та особи з їх числа після досягнення повноліття підлягають позачерговому забезпеченню житлом або, у випадках, передбачених законом, грошовою компенсацією за належне для отримання житло.

Суд зазначає, що перебування особи на квартирному обліку та включення її до списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла, саме по собі не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку вживати реальних та ефективних заходів для забезпечення такого права.

Посилання відповідача на відсутність житлового фонду та наявність черги не можуть бути підставою для тривалого невиконання обов`язку щодо забезпечення житлом особи з числа дітей-сиріт, оскільки держава та органи місцевого самоврядування зобов`язані забезпечити реальну дію соціальних гарантій, а не їх формальне декларування.

З матеріалів справи видно, що позивачка понад тривалий час перебуває на квартирному обліку, неодноразово зверталась до відповідача з вимогами про забезпечення житлом, однак фактичних дій, спрямованих на реалізацію її права, відповідачем вчинено не було.

З огляду на встановлені у ході розгляду справи обставини та зважаючи на правові норми, які їх регулюють, суд зробив висновок, що бездіяльність відповідача є протиправною.

Стосовно вимог позивачки про зобов`язання судом відповідача надати їй впорядковане житлове приміщення поза чергою в розумний термін або грошову компенсацію, що належить їй для придбання житлового приміщення, суд зазначає про таке.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З урахуванням наведеного, а також дискреції адміністрації Центрально-Міського району м. Кривий Ріг в житлових питаннях щодо надання житлового приміщення поза чергою, суд з метою ефективного захисту права позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2024 року про надання в короткий термін впорядкованого житла, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішені.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки задоволено основну позовну вимогу позивачки, то до відшкодування позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1211,20 грн. згідно із квитанцією від 01.09.2025 №25.

Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Центрально-Міського району міста Кривого Рогу (50000, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Центрально-Міського району міста Кривого Рогу (50000, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27) щодо невжиття заходів щодо забезпечення позивачки житлом як особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування.

Зобов`язати Адміністрацію Центрально-Міського району міста Кривого Рогу (50000, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27) потворно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.06.2024 року про надання в короткий термін впорядкованого житла, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Центрально-Міського району міста Кривого Рогу (50000, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук