Ухвала суду № 134096536, 14.02.2026, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/1259/26

ун. № 759/3667/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене з прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024000000002456 від 05.12.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 діб.

Клопотання мотивовано тим, що органом досудового розслідування встановлено наступне.

Відповідно абз. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60/95-ВР (далі - Закон України від 15.02.1995 №60/95-ВР) обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - це види діяльності з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що дозволяються і контролюються згідно з цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України від 15.02.1995 №60/95-ВР, діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб`єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, крім випадків, передбачених статтею 19 цього Закону.

Відповідно ч. 2 ст. 12 Закону України від 15.02.1995 № 60/95-ВР, обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, допускається для використання у медичній практиці за призначенням лікаря, а також у цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону.

Статтею 13 Закону України від 15.02.1995 № 60/95-ВР передбачено, що на території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 №63/95-ВР (далі - закон від 15.02.1995 №63/95-ВР), незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.

Згідно списку № 2 таблиці № І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 із змінами, PVP віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Відповідно таблиці № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України 01.08.2000 № 188 із змінами, PVP масою від 1,5 до 15,0 г, становить великі розміри, а понад 15,0 г, особливо великі розміри психотропної речовини.

У порушення вищевказаних вимог законодавства, за невстановлених обставин та у невстановлений в ході досудового розслідування час приблизно в квітні 2025 року, у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP в особливо великому розмірі.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , у вказаний вище період часу вступив у злочинну змову, направлену на незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP в особливо великому розмірі, а також контрабанду психотропних речовин через митний кордон із приховуванням від митного контролю та для забезпечення досягнення злочинного результату до кінця вирішив створити (утворити) стійке злочинне об`єднання організовану групу із числа раніше знайомих осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та запропонував їм взяти у ній участь.

У подальшому, не пізніше квітня 2025 року ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи значення своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, керуючись корисливим мотивом, надали добровільну згоду на участь у стійкому злочинному об`єднанні - організованій групі.

Таким чином ОСОБА_7 створив (утворив) стійке злочинне об?єднання організовану групу для вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, та розробив єдиний план злочинної діяльності та розподілив функції учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

План спільної злочинної діяльності полягав у:

1) незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні психотропних речовин.

2) незаконному збуті психотропної речовини та розподілу матеріальних благ одержаних злочинним шляхом.

3) в контрабанді психотропних речовин через митний кордон із приховуванням від митного контролю.

Так, ОСОБА_7 , взяв на себе злочинну функцію організатора та визначив за собою наступні функції:

- розробку загального плану злочинної діяльності, організацію дій виконавців та їх координацію під час вчинення вчиненням злочинів;

- розподілив функції та обов?язки між учасниками групи ОСОБА_8 та ОСОБА_4

- організацію придбання, зберігання та перевезення психотропних речовин;

- контроль за організацією зберігання психотропних речовин та їх подальшу контрабанду тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю;

- виконання інших функцій в яких виникне необхідність під час злочинної діяльності.

На ОСОБА_8 , як виконавця злочину у складі організованої групи було покладено наступні функції:

- незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини з метою її подальшого збуту;

- контрабанда психотропних речовин тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю;

- виконання інших вказівок, які виникнуть під час злочинної діяльності.

На ОСОБА_4 , як виконавця злочину у складі організованої групи було покладено наступне:

- незаконне придбання, зберігання психотропної речовини з метою її подальшого збуту;

- виконання інших вказівок, які виникнуть під час злочинної діяльності.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 25.04.2025, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, вирішив здійснити організацію незаконного придбання та зберігання з метою збуту, а також подальший збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP в особливо великому розмірі.

Для реалізації злочинних намірів, ОСОБА_7 , у невстановлений проміжок часу, але не пізніше 25.04.2025, залучив ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , надавши останнім вказівку щодо незаконного придбання, перевезення, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, а він у свою чергу залишив за собою організацію вчинення цього кримінального правопорушення, його підготовку та керування ним.

З метою забезпечення конспіративності під час вчинення кримінальних правопорушень та не викриття злочинної діяльності правоохоронними органами ОСОБА_7 надав вказівку вести телефонні розмови в короткій і прихованій формі та виключно за допомогою месенджера Telegram.

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 25.04.20245 ОСОБА_7 , з метою підготовки та організації кримінального правопорушення, діючи умисно, всупереч вимогам вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, використовуючи месенджер Telegram, надав вказівку ОСОБА_8 , та ОСОБА_4 , незаконного придбання, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP в особливо великому розмірі.

Надалі, 25.04.2025 приблизно о 21 год 16 хв., ОСОБА_8 , на автомобілі AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_1 приїхав до лісосмуги за географічними координатами 50.5088497, 30.7111081, вийшов з автомобіля та пройшов декілька метрів вглиб та підняв мішок білого кольору з речовиною загальною вагою 19670 г, зразки якої містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовини, обіг якої заборонено - PVP у великому розмірі загальною масою 4,0849 г. Після чого, ОСОБА_8 , поклав вищевказаний мішок до автомобіля AUDI Q5 номерний знак НОМЕР_1 та здійснив рух у напрямку м. Києва.

У подальшому цього ж дня, 25.04.2025 о 22 год 23 хв., ОСОБА_8 , на автомобілі AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_1 під`їхав до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в цей же час із будинку вийшли ОСОБА_4 , разом з іншою особою та забрали вказаний мішок з речовиною загальною вагою 19670 г, зразки якої містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовини, обіг якої заборонено - PVP у великому розмірі загальною масою 4,0849 г та повернулись до зазначеного вище будинку. У подальшому о 23 год. 03 хв., з будинку АДРЕСА_2 вийшла ОСОБА_4 тримаючи два поліетиленових пакети у руках передала їх ОСОБА_8 , а він їх поклав до автомобіля AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_1 , та поїхав у напрямку м. Львів.

Вказаними діями ОСОБА_4 , здійсненна організація незаконного придбання, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP у великому розмірі.

Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрювана ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити його, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні слідчого.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти застосування до її підзахисної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі, або застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт в нічну пору доби пославшись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків зазначених в клопотанні слідчого.

Підозрювана в судовому засіданні підтримала позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваної, вивчивши зміст та мотиви клопотання і надані суду письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

14.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, який є особливо тяжким злочином.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, в сукупності:

- протокол за результатми проведення НСРД - аудіоконтроль особи від 24.07.2025 (у зазначеному протоколі зафіксовано спілкування ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , щодо придбання психотропних речовин, їх зберігання та збут та планування, підготовка та здійснення контрабанди психотропних речовин);

- протокол за результатами проведення НСРД - спостреження за особою від 15.01.2026 (у зазначеному протоколі зафіксовано, що ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_7 , здійснює придбання психотропних речовин в особливо великих розмірах у подальшому передача вказаних психотропних речовин ОСОБА_9 );

- протокол за результатами проведення НСРД - негласне отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження від 28.04.2025 (у зазначеному протоколі зафіксовано, що було виявлено мішок білого кольору загальною вагою 19670 г., та з якого здійснено відбір психотропної речовини придбаної ОСОБА_8 );

- висновок експерта №СЕ-19-25/30034-НЗПРАП від 02.06.2025 (в якому зазначено що речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса PVP становить 4,0849 г. );

- протокол допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (в якому зазначено, що ОСОБА_11 має тісний зв`язок з ОСОБА_12 та є його довіреною особою);

- протоколом огляду мобільного телефона від 25.10.2024 (отримано в ході тимчасового доступу - де встановлено що ОСОБА_7 , спілкується з рядом осіб, де в спілкуванні зазначено інформацію щодо постачання прекурсорів та подальший їх збут, щодо збуту психотропних речовин, також зазначено спілкування з ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 - де неодноразово остання просить будь-яку підробітку у ОСОБА_7 , із фасування психотропних речовин, після чого відправки новою поштою та отримання за це грошових коштів).

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Що стосується наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то орган досудового розслідування зазначає, що наявний ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, остання буде переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання.

Ризики, передбачені п.п. 2,4 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на думку органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що на даному етапі не встановленні всі кримінальні правопорушення, вчинені підозрюваною, не встановленні всі можливі співучасники, а тому перебуваючи на волі остання може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які зможуть довести вчинення кримінальних правопорушень, таким чином перешкодити кримінальному провадженню, а також перебуваючи під іншим більш м`яким запобіжним заходом, володіючи відомостями досудового розслідування, які стали їй відомі під час проведення слідчих дій за її участі та отримання копій документів кримінального провадження, може попередити невстановлених осіб, які є співучасниками, з метою уникнення ними кримінальної відповідальності. Лише застосування до підозрюваної запобіжного заходу - тримання під вартою може бути достатнім запобіжним чинником для запобігання зазначеним ризикам.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, на думку органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 може шляхом погроз, вмовлянь, як особисто, так і спільно з іншими невстановленими особами, незаконно вплинути на свідків, з метою зміни їх показів.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на думку органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, оскільки збут наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів може приносити швидкий стабільний заробіток.

Фактичні обставини злочинів, інкримінованих підозрюваному, на думку органу досудового розслідування, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою застосування запобіжного заходу.

За сукупності таких обставин, слідчий суддя, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваної, вважає за необхідне застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор довів, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не зможе на даному етапі запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, уникати спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні та належну поведінку, попередити вчинення нових кримінальних правопорушень.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваної ОСОБА_4 , яка має на утриманні малолітню дитину, обставини кримінального правопорушення, у вчинення якого вона підозрюється, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної особи, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.

На думку сторони обвинувачення застава не здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

У той же час, не можуть залишатися поза увагою обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , її роль.

Крім того, слідчий суддя вважає, що в даному випадку слід визначити підозрюваній заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про її особу, про спосіб її життя, про наявність на утриманні малолітньої дитини, яка здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, та з урахуванням стадії досудового розслідування має бути призначена у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Тож, за наведеного слід визначити ОСОБА_4 заставу у 200 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги обставини вчинення злочину.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.

Для зменшення наведених вище ризиків на підозрювану слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 квітня 2026 року включно, взявши останню під варту в залі судового засідання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Для утримання підозрювана ОСОБА_4 підлягає направленню до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: депозитний рахунок: код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО- 820172, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за…(П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №.., кримінальне провадження № , внесені (ПІБ особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду по вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до територіальних органів УДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

- уникати спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Визначити термін дії обов`язків, покладених на підозрювану у разі внесення застави, з дня внесення застави до 14.04.2026.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на неї згідно цієї ухвали обов`язків, а також, якщо вона, будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1