Постанова № 134085849, 13.02.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/140/26 Провадження № 3/304/226/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ № 000500Е від 17.01.2026 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м.Хмельницький Хмельницького району Хмельницької області, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , стрілець, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ,

за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

17.01.2026 о 03-55 на напрямку 202 прикордонного знаку на відстані 7000 метрів до державного кордону України, на околиці населеного пункту м.Перечин (Перечинська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги прикордонним нарядом «Група реагування» був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_2 , який разом з одним громадянином України, призовного віку, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску через державний кордон України, в пішому порядку, в складі групи осіб, під час дії правового режиму воєнного та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вимоги ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судові засідання , призначені на 26.01.2026 року, 13.02.2026 року ОСОБА_2 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час проведення судового засідання своєчасно та у встановленому законом порядку, проте про причини неявки ОСОБА_2 суду не повідомив, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки на адресу суду не надано, заперечень на складений протокол про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 не подано. Проте в матеріалах справи є письмова заява ОСОБА_2 від 17.01.2026 року, в якій він просить розглядати справу про адміністратвне правопрушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП без його участі, та у заяві також зазначає, що свою вину визнає (а.с.7).

Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вивчивши надані матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.204-1 ч.2 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає у перетині або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.2 статті 204-1 КУпАП являє собою штраф від п`ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Згідно з протоколом серії ЗхРУ № 000500Е від 17.01.2026 року, складеного помічником відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_3 вбачається, що 17.01.2026 року о 03-55 на напрямку 202 прикордонного знаку на відстані 7000 метрів до державного кордону України, на околиці населеного пункту м.Перечин (Перечинська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги прикордонним нарядом «Група реагування» був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 , який разом з одним громадянином України, призовного віку, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску через державний кордон України, в пішому порядку, в складі групи осіб, під час дії правового режиму воєнного та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вимоги ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 000500Е від 17.01.2026 року, зі змістом якого ОСОБА_2 був ознайомлений, примірник протоколу отримав 17.01.2026 року, про що свідчить підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при цьому будь-яких заперечень, зауважень до вказаного протоколу ОСОБА_2 не відобразив (а.с.1), протокол про адміністративне затримання громадянина України ОСОБА_2 від 17.01.2026 року (а.с.2), протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 19.01.2026 року (а.с.3); копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Хмельницьким РВ УМВС України в Хмельницькій області від 28.03.2001 року, на ім`я ОСОБА_2 (а.с.4), письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 17.01.2026 року, в яких останній вину визнає та при цьому зазначає, що він знаходився в с.Оріховиця, з іншими військовослужбовцями проходили базову військову загальну підготовку. Після чого він з товаришем вирішили поїхати в Хмельницьку область, без дозволу свого взводного та командирів. Після чого їх виявили прикордонники біля контрольного поста. Фізичного впливу та морального тиску щодо нього з боку військовослужбовців Державної прикордонної служби України не завдавалося. Скарг та претензій не має. Свою вину визнає (а.с.5), а також письмовими заявами ОСОБА_2 від 17.01.2026 року у друкованому виді про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП без його участі, свою вину визнає (а.с.6-8); рапортом інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника групи відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_4 від 17.01.2026 року (а.с9); схемою затримання громадянина України ОСОБА_2 від 17.01.2026 року (а.с.10), скриншотом з бази даних СЗЧ, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває у розшуку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі даних про СЗЧ (дезертир), самовільне залишення місця несення служби станом на 12.10.2025, дані про ОСОБА_2 - військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 , розшукується ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.11), та суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП підтверджується дослідженими та проаналізованими матеріалами справи, та суд вважає, що в діях ОСОБА_2 наявний склад інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

При цьому будь-яких скарг на дії працівників прикордонної служби від ОСОБА_2 не надходило, оскільки таких суду не надано та в ході розгляду справи останнім не підтверджено.

При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, із зазначенням причин його знаходження 17.01.2026 о 03-55 годин на напрямку 202 прикордонного знаку в межах контрольованого прикордонного району, однак таких заперечень ОСОБА_2 у протоколі не виклав. Разом з тим, до матеріалів протоколу додано письмові пояснення та заяву від 17.01.2026 року, в яких ОСОБА_2 свою вину визнає (а.с.5,7).

Таким чином судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі на підтвердження доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджуються: даними, які містяться в протоколі про адміністративне затримання ОСОБА_2 від 17.01.2026 року, іншими доданими до протоколу документами, зокрема рапортом інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника групи відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_4 від 17.01.2026 року, схемою затримання громадянина України ОСОБА_2 (а.с.9,10).

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 вимог ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991 року та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , останнім не надано.

При цьому, суд бере до уваги факт відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку і йому надана відстрочка (бронювання) від мобілізації.

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що помічник відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_3 був упереджений при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу за ознаками передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази у матеріалах справи.

Тому суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби ОСОБА_3 діяв у межах наданих йому повноважень.

Разом з тим, під час розгляду справи, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.

Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_2 під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, у передбачений Законом спосіб.

Також слід зазначити, що своїм правом бути присутнім при розгляді в суді ОСОБА_2 не скористався, на неодноразові виклики суду, до зали судових засідань останній не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи або заперечень не подавав.

З огляду на вищевикладені обставини, в судовому засіданні достовірно встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску, групою осіб, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тому в його діях наявний склад правопорушення передбачений ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1,2 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суддя відповідно до ст.33 КУпАП враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, сімейний та майновий стан, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, та суд вважає, що до ОСОБА_2 підлягає застосуванню адміністративне стягнення у виді штрафу, що є необхідним та достатнім для виховання зазначеної особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як ним, так і іншими особами.

Таким чином, приймаючи до уваги характер та обставини скоєного адміністративного правопорушення, ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а також обставину, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_2 у виді визнання своєї вини, та відсутність обставин, що обтяжують йог овідповідальність, суд враховує особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також приймає до уваги ті обставини, що на утриманні ОСОБА_2 неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб не має, оскільки інших відомостей матеріали справи не містять, та ті обставини, що у суду відсутні відомості про притягнення ОСОБА_2 протягом року до адміністративної відповідальності, крім того, згідно даних протоколу, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, має постійне джерело прибутку, а отже суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ОСОБА_2 в подальшому нових адміністративних правопорушень, застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією ч.2 ст.204-1 КУпАП, а саме в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 204-1 ч.2, 40-1, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі - 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Адміністративний штраф сплачувати: ГУК у Закарпатській області/Перечинська тг/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA398999980313080106000007379, призначення платежу: «адміністративний штраф та інші санкції», код 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю. В.