Постанова № 134085847, 13.02.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2833/25 Провадження № 3/304/169/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ № 012446Е від 21.11.2025 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м.Перечин Перечинського району Закарпатської області, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , стрільця, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , моб.тел: НОМЕР_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ,

за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

21.11.2025 року о 11-35 годині, у межах контрольованого прикордонного району на напрямку 210 прикордонного знаку, на відстані близько 5000 метрів до державного кордону України, в межах контрольованого прикордонного району в населеному пункті м.Перечин Ужгородського району Закарпатської області, інспектором групи моніторингу був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_2 , який, рухаючись в пішому порядку в бік державного кордону України в обхід контрольних постів ДПСУ, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України повторно, та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вимоги ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судові засідання , призначені на 22.12.2025 року, 25.12.2025 року, 05.01.2026 року, 19.01.2026 року, 23.01.2026 року, 13.02.2026 року ОСОБА_2 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час проведення судового засідання своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте про причини неявки ОСОБА_2 суду не повідомив, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки на адресу суду не надано, заперечень на складений протокол про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 не подано. Проте в матеріалах справи є письмова заява ОСОБА_2 , в якій він просить розглядати справу про адміністратвне правопрушення за ст.204-1 КУпАП без його участі та у вказаній заяві зазначає, що свою вину визнає (а.с.5).

Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Повно та всебічно вивчивши надані матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.204-1 ч.2 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає у перетині або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.2 статті 204-1 КУпАП являє собою штраф від п`ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Згідно з протоколу серії ЗхРУ № 012446Е від 21.11.2025, складеного інспектором прикордонної служби вищої категорії ОСОБА_3 , вбачається, що 21.11.2025 року о 11-35 годині, в межах контрольованого прикордонного району в населеному пункті м.Перечин Ужгородського району Закарпатської області, інспектором групи моніторингу на напрямку 210 прикордонного знаку на відстані близько 5000 метрів до державного кордону України був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_2 , який, рухаючись в пішому порядку в бік державного кордону України, в обхід контрольних постів ДПСУ здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, повторно протягом року та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вимоги ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 012446Е від 21.11.2025 року, зі змістом якого ОСОБА_2 був ознайомлений, примірник протоколу отримав 21.11.2025 року, про що свідчить підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при цьому будь-яких заперечень, зауважень до вказаного протоколу ОСОБА_2 не відображено (а.с.1), протокол про адміністративне затримання громадянина України ОСОБА_2 від 21.11.2025 року (а.с.2), протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 21.11.2025 року, та з якого вбачається, що у ОСОБА_2 в ході огляду було виявлено та вилучено телефон марки «Blackview», а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 10.04.2025 року (орган, що видав 2SVK) на ім`я ОСОБА_2 (а.с.3); заявами ОСОБА_2 від 21.11.2025 року про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.204-1 КУпАП без його участі, свою вину визнає (а.с.4-5); рапортом інспектора прикордонної служби першої категорії групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) ОСОБА_4 від 21.11.2025 року (а.с.6); схемою затримання громадянина України ОСОБА_2 від 21.11.2025 року (а.с.7), копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 2SVK від 10.04.2025 року на ім`я ОСОБА_5 (а.с.8), та суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП підтверджується дослідженими та проаналізованими матеріалами справи, та суд вважає, що в діях ОСОБА_2 наявний склад інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

При цьому, суд зазначає, що будь-яких скарг на дії працівників прикордонної служби від ОСОБА_2 не надходило, оскільки таких суду не надано та в ході розгляду справи останнім не підтверджено їх наявність.

Таким чином судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 012446Е від 21.11.2025 є належним та допустимим доказом у справі на підтвердження доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджуються: даними, які містяться в протоколі про адміністративне затримання ОСОБА_2 від 21.11.2025 року, іншими доданими до протоколу документами, зокрема рапортом інспектора прикордонної служби першої категорії групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) ОСОБА_4 від 21.11.2025 року, схемою затримання громадянина України ОСОБА_2 (а.с.6,7).

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, із зазначенням причин його знаходження 21.11.2025 року о 11-35 годин на напрямку 210 прикордонного знаку в межах контрольованого прикордонного району, однак таких заперечень ОСОБА_2 у протоколі не виклав. Разом з тим, до матеріалів протоколу додано заява від 21.11.2025 року, в якій ОСОБА_2 вказує, що свою вину за ч.1 ст.204-1 КУпАП він визнає (а.с.5).

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 вимог ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991 року та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , останнім не надано.

При цьому, суд бере до уваги факт відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 надана відстрочка чи він має бронювання від мобілізації.

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби вищої категорії ОСОБА_3 був упереджений при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу за ознаками передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази у матеріалах справи.

Разом з тим, під час розгляду справи, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.

Тому суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби ОСОБА_3 діяв у межах наданих йому повноважень.

Крім того, не надано доказів того, що відносно під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, у передбачений Законом спосіб.

Окрім того, слід зазначити, що своїм правом бути присутнім при розгляді в суді ОСОБА_2 не скористався, на неодноразові виклики суду, до зали судових засідань останній не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи або заперечень не подавав.

З огляду на викладені обставини, в судовому засіданні достовірно встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску повторно протягом року, що підтверджується постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 03.11.2025 року, яка набрала законної сили, та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тому в його діях наявний склад правопорушення, передбачений ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1,2 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суддя відповідно до ст.33 КУпАП враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, сімейний та майновий стан, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, та суд вважає, що до ОСОБА_2 підлягає застосуванню адміністративне стягнення у виді штрафу, що є необхідним та достатнім для виховання зазначеної особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як ним, так і іншими особами.

Таким чином, приймаючи до уваги характер та обставини скоєного адміністративного правопорушення, ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , суд враховує особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також приймає до уваги ті обставини, що на утриманні ОСОБА_2 неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб не має, оскільки інших відомостей матеріали справи не містять, є військовослужбовцем, що вбачається з даних протоколу, має постійне джерело прибутку, при цьому суд враховує, що ОСОБА_2 повторно протягом року притягується до адміністративної відповідальності за вчинення тотожніх правопорушень, передбачених ст.204-1 КУпАП, що підтверджується постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 03.11.2025 року, яка набрала законної сили та якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1, ч.2 ст.204-1 КУпАП, на підставі ст.36 КУпАП, у виді штрафу в сумі 8500,00 гривень, проте належних та відповідних висновків для себе ОСОБА_2 не зробив та знову протягом року вчинив аналогічне правопорушення, передбачене ст.204-1 КУпАП, а отже суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ОСОБА_2 в подальшому нових адміністративних правопорушень, застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією ч.2 ст.204-1 КУпАП, а саме в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 204-1 ч.2, 40-1, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_6 адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі - 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Адміністративний штраф сплачувати: ГУК у Закарпатській області/Перечинська тг/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача - казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA398999980313080106000007379, призначення платежу: «адміністративний штраф та інші санкції», код 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю. В.