Ухвала суду № 134060022, 13.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31327/25-к

У Х В А Л А

13 лютого 2026 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

на стадії підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12024000000000253 відомості про яке 30.01.2024 внесено до ЄРДР за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання на території України: АДРЕСА_2 , фактично мешкаючого у республіки Австрія АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ; представник потерпілого ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» - адвокат ОСОБА_5 ; захисники: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; обвинувачений ОСОБА_3 за відеозв`язком

В С Т А Н О В И В :

30.06.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000000253 відомості про яке 30.01.2024 внесені до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України, який призначено до підготовчого судового засідання.

19.08.2025 до канцелярії суду представником потерпілої особи ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» - адвокатом ОСОБА_5 подано клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на нерухоме майна зареєстроване за ОСОБА_8 .

У підготовчому судовому представник потерплої особи клопотання підтримав, звернув увагу суду, що ОСОБА_3 після повідомлення про підозру 24.10.2023, з метою уникнення конфіскації майна та необхідності відшкодування завданої злочином шкоди, уклав фіктивний договір дарування, за яким передав у дар дружині: квартиру та паркомісце. Стверджуючи про фіктивність правочину та попереджаючи можливість уникнення майнової відповідальності просив накласти арешт на вказане нерухоме майно.

Прокурор підтримав правову позицію потерпілої сторони, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Обвинувачений та його захисники, категорично заперечували проти вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту, оскільки в межах вказаного кримінального провадження, повідомлення про підозру було складено значно пізніше укладання договору дарування. Опираючись на принцип свободи договору, вважали неприпустимими припущення потерпілої сторони про фіктивність договору дарування.

Заслухавши думку учасників судового провадження, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосується клопотань які вирішуються, суд приходить до наступних висновків.

Суд у відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких зокрема відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України є арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024000000000253 настає, що ОСОБА_3 та інші невстановлені особи, в період з 21.12.2014 по 31.01.2015, маючи доступ до банківських рахунків ТОВ «Амстор Трейд» незаконно заволоділи виручкою, яка надходила до кас суспільно-торгівельних центрів «Амстор» на загальну суму 69 067 735, 59 грн. Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

24.10.2023 за матеріалами кримінального провадження № 12014100050011851 внесеного до ЄРДР 31.12.2014, складено та вжито заходів для повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке полягає у тому, що останній будучи бенефіціарним власником компаній LORLEY INVESTMENTS LIMITED, яку призначено Головою Спостережної Ради ТОВ «ТБ «Амстор», за попередньою змовою із ОСОБА_9 , який займав посаду виконувача обов`язків директора ТОВ «ТБ «Амстор» у період з 07.12.2012 по 30.12.2014 здійснили заволодіння майном вказаного товариства в особливо великому розмірі шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме: укладання завідомо збиткових для цієї юридичної особи договорів.

30.01.2024 з матеріалів кримінального провадження №12014100050011851 було виділено в окреме кримінальне провадження № 12014000000000253 матеріали досудового розслідування за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.191 КК України.

З матеріалів клопотання представника потерпілого ТОВ «ТБ «Амстор» - адвоката ОСОБА_5 настає, що 02.07.2014 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_4 на 1 рівні підземної автостоянки вказаного будинку.

01.12.2023 ОСОБА_3 на підставі договору дарування, передав у власність ОСОБА_8 зазначене нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 06.06.2025 за №430240249 та від 08.07.2025 за №434504264, відповідно.

Отже, обвинувачений ОСОБА_3 , здійснив дарування вище зазначеного належного йому нерухомого майна після повідомлення про підозру за матеріалами кримінального провадження №12014100050011851, з якого в подальшому були виділені в окреме кримінальне провадження матеріали №12014000000000253, обвинувальний акт за яким на теперішній час, перебуває на розгляді в суді.

Час набуття прав власності на спірне майно з огляду на встановленні органам досудового розслідування періоди вчинення злочинної діяльності, дає підстави стверджувати про набуття за грошові кошти здобуті злочинних шляхом, а подальше укладення 01.12.2023, договору дарування квартири та машиномісця на користь дружини, вказує на створення умов для ухилення від можливої конфіскації майна, як виду покарання.

Тому, зазначений правочин за яким ОСОБА_3 позбувся прав власності на об`єкти нерухомого майна є фіктивним, вчиненим всупереч інтересам держави та суспільства, порушують публічний порядок, оскільки такі дії вчинені одразу після того, як він дізнався про активізацію досудового розслідування, спрямовані виключно з метою уникнення арешту майна та його подальшої конфіскації.

Із огляду на те, що ОСОБА_3 30.01.2024 за матеріалами кримінального провадження №12014100050011851 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, з яких в подальшому були виділенні матеріали кримінального провадження №12014000000000253, та за аналогічною правовою кваліфікацією обвинувальний акт спрямований до суду, то опираючись на можливість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, дій обвинуваченого з відчуження майна шляхом переоформлення на дружину ОСОБА_8 є очевидними. У такий спосіб підозрюваний ОСОБА_3 намагався уникнути застосування до вказаного його майна конфіскації як виду покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину.

Накладення арешту на майно з метою його подальшої конфіскації як виду покарання можливе не лише щодо майна підозрюваного ОСОБА_3 , а й щодо майна третьої особи, яка набула його безоплатно, шляхом укладення правочину з метою приховування такого майна від можливої конфіскації.

Заходи з конфіскації можуть бути застосовані не тільки до осіб, які безпосередньо звинувачуються у кримінальних злочинах, а й до будь-яких інших третіх осіб, які мають право володіння майном без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої злочинної ролі у накопиченні цінностей, які є предметом розгляду у справі (п. п. 105, 107 рішення ЄСПЛ у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» / Gogitidze and Others v. Georgia від 12.05.2015, заява №36862/05)). У процедурах конфіскації, що стосувалися доходів від серйозних злочинів суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide) (рішення у справах «Аркурі та інші проти Італії» / Arcuri and Others v. Italy, заява № 52024/99; рішення у справі від 07.06.2005»Морабіто та інші проти Італії» / Morabito and Others v. Italy, заява № 58572/00; рішення у справі від 27.06.2002 «Батлер та інші проти Великої Британії» / Butler v. the United Kingdom, заява №41661/98).

Отже, з метою конфіскації арешт може бути накладений на майно члена сім`ї підозрюваного, якщо, зокрема, його такий член сім`ї набув безоплатно.

Оскільки ОСОБА_3 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, санкція за яке в тому числі передбачає конфіскацію майна, а отже до зазначеного нерухомого майна, в разі доведення винуватості підозрюваного, може бути застосована конфіскація майна, як вид покарання. А той факт, що вказане нерухоме майно було формально подароване дружині ОСОБА_8 , не спростовує можливість накладення арешту на таке майно.

Судом встановлено, що заявлена у клопотанні представника потерпілого ТОВ «ТБ «Амстор» - адвоката ОСОБА_5 мета збереження вказаного майна - забезпечення позовних вимог на загальну суму 69 067735 грн 59 коп, не суперечить засадам забезпечення кримінального провадження, тому з метою забезпечення стягнення заподіяної злочином шкоди та конфіскації майна, як виду покарання, може бути досягнуто шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна суд не встановив.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні №12014000000000253 із забороною відчуження на майно, а саме на:

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 208,4 кв. м, житлова площа 99 кв. м., що належить ОСОБА_8 ,

- машиномісце на І рівні підземної автостоянки, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 17,8 кв. м, що належить ОСОБА_8 .

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_10