Рішення № 134057726, 19.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14246/25

Провадження №: 2/755/236/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом у якому просить суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити опіку над малолітньою ОСОБА_4 та призначити опікуном малолітньої ОСОБА_4 ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що її донька є матір`ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що завжди допомагала доньці у вихованні та утриманні онуки, оскільки вона не приділяла належної уваги дитині та ігнорувала її потреби у розвитку та вихованні. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько дитини - ОСОБА_5 , після чого у відповідача зовсім пропав інтерес до дитини: перестала приділяти увагу та спілкуватись з дитиною, залишала на тривалий час в квартирі одну не забезпечуючи дитину продуктами харчування та готовою їжею, не купувала необхідний одяг та не здійснювала жодних дій щодо розвитку дитини, не цікавилась станом здоров`я. Дитина залишилась в складних життєвих та санітарних умовах. Згідно рапорту від 06.08.2024 старшим інспектором Сектору ювенальної привенції Відділу поліції Дніпровського УП ГУ НПУ в м.Києві було встановлено, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов`язки щодо своєї малолітньої доньки. 08.08.2024 при обстеженні умов проживання дитини було встановлено, що умови для проживання дитини не створені, немає продуктів харчування та приготовленої їжі для дитини. Того ж дня відповідач надала пояснення головному спеціалісту Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м.Київ державної адміністрації в яких зазначила, що не працює та не може утримувати і виховувати дитину. 09.08.2024 згідно наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Київ державної адміністрації ОСОБА_4 була тимчасово влаштована в сім`ю позивача. Не зважаючи на попередження працівників Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Київ державної адміністрації, відповідач продовжувала ухилятися від виконання батьківських обов`язків, ухилялася від зустрічей з донькою та висловлювала заперечення щодо участі у вихованні дитини. 24.03.2025 позивачем була подана заява про вчинення відповідачем адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП, так як остання тривалий час свідомо ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків. 12.05.2025 позивач звернулась до Дніпровського УП ГУНП у м.Київ з заявою про розшук відповідача, оскільки вона тривалий час не виходила на зв`язок, за місцем проживання не з`являлась, життям дитини не цікавилась. Місце знаходження відповідача встановити не вдалося. Позивач зазначила що, у липні 2025 знайшла відповідача, однак остання категорично відмовилася від спілкування з дитиною та її подальшого виховання, що свідчить про свідоме невиконання батьківських обов`язків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.08.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні, сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки; зобов`язано Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подати висновок щодо розв`язання спору в строк до закінчення підготовчого судового засідання.

Копію вказаної ухвали суду разом із копією позовної заяви з додатками відповідач не отримала, конверт із вказаними документами повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

04.09.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

10.09.2025 до суду від третьої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких останній підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов.

18.09.2026 до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок органу опіки та піклування від 10.09.2025 № 17 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заява про розгляд справи без присутності представника і прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.

26.09.2025 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.10.2025 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок дослідження доказів та за клопотанням представника позивача витребувано письмові докази у справі.

09.12.2025 та 23.12.2025 до суду від Державної податкової служби м. Києва надійшли витребувані судом докази.

23.01.2025 та 30.12.2025 від Комунального некомерційного підприємства «Центр надання первинної медико-санітарної допомоги №3 Дарницького району м.Києва» до суду надійшли витребувані докази.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

13.01.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , батьками якої записані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районну м. Києва (а.с.19).

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.04.2001, що підтверджується свідоцтвом про одруження виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Київ (а.с. 18).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 14.03.2007, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.20).

07.12.2007 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.21).

09.03.2017 ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у мсті Києві (а.с.29).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 народилася, її батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у мсті Києві (а.с.33).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.39).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована разом із малолітньою донькою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32, 38).

Згідно рапорту старшого інспектора СЮП ВП Дніпровського УП ГУ НПУ у м.Києві від 06.08.2024 встановлено що, ОСОБА_2 не виконує покладені на неї батьківські обов`язки відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 (а.с.42).

Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини №91 складеного співробітниками ССДС Дніпровської РДА в м. Києві 08.08.2024, встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 , дуже брудно, в помешканні запах сечі, є 2 собаки, скрізь фекалії, меблі мають ознаки пошкодження, не має продуктів харчування та приготовленої для дитини їжі. Умови для проживання дитини не створені, відсутнє місце для відпочинку, занять, харчування. Відсутня приготовлена їжа. Мати не працює, засобів для утримання дитини не має. Зі свідчень сусідів, дитину не бачать, мати постійно приводить додому сторонніх осіб, не працює, тримає 2-х собак, чоловік повісився (а.с.43-44).

08.08.2024 ОСОБА_2 надані пояснення у яких остання зазначила, що згодна, щоб її дитина була влаштована в родину її мами ОСОБА_1 , оскільки вона не працює, утримувати дитину, займатися її вихованням не може. Також згодна з тим, щоб суд позбавив її батьківських прав, тому що вона не має бажання займатися вихованням та утримання ОСОБА_4 (а.с.47).

Цього ж дня, Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_2 ознайомлена та попереджена про відповідальність по вихованню та навчанню дітей (а.с.45-46).

Наказом №23 від 09.08.2024 Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, влаштовано малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилась без батьківського піклування до родини бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасово на період з 01.08.2024 по 01.02.2025 чи до дня вибуття, або вирішення питання про форму влаштування дитини (а.с.48).

Згідно довідки Гімназії №261 м. Києва, мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , за період навчання дитини у першому класі, успішністю доньки не цікавилась, з класним керівником та з іншими вчителями не спілкувалась, батьківські збори не відвідувала. Питання щодо навчання та виховання ОСОБА_4 вирішувались з бабусею ОСОБА_1 (а.с.49).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного співробітниками ССДС Дніпровської РДА в м. Києві 13.03.2025, встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 , наявні всі необхідні меблі, мала та велика побутова техніка, капітального ремонту не потребує, продукти харчування наявні в достатній кількості. Для виховання та розвитку дитини створено належні умови: наявна окрема кімната, спальне місце, місце для навчання та розвитку, шкільне приладдя, одяг відповідного віку та сезону (а.с.51).

Наказом №3 від 04.02.2025 Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, влаштовано малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилась без батьківського піклування до родини бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасово на період з 04.02.2025 по 04.08.2025 чи до дня вибуття, або вирішення питання про форму влаштування дитини (а.с.52-53).

Також, ОСОБА_1 зверталася до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві із заявами про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 184 КупАП та із заявою про розшук останньої (а.с.54-57, 59-61).

18.07.2025 ОСОБА_2 складена заява, яка посвідчена приватним нотаріусом КМНО Костенко Т.А., у якій вказала, що з липня 2024 року не приймає участі та не утримує. Не виховує свою дитину. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не забезпечує її освітою, не цікавиться її станом здоров`я, не розвиває її духовно та фізично. З вказаного часу вона фактично відмовилась від своєї дитини та не бажає бути її матір`ю. Вона свідомо нехтує та не виконує своїх батьківських обов`язків та не буде виконувати їх у майбутньому. Цією заявою надає згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно її доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з тим, що вона не має бажання приймати участь у вихованні та утриманні своєї доньки, офіційно не працює і в подальшому не має намір займатися дитиною, не має намір утримувати її, надає згоду та не заперечує, щоб її доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в подальшому звяла під опіку її мати та/або вітчим (дитина проживає в їх сім`ї). Також, у заяві зазначила, що не заперечує, щоб справу щодо позбавлення її батьківських прав та встановлення опіки. Було розглянуто за її відсутності. На судові засідання з`являтися не буде (а.с.63).

Також, судом встановлено, що згідно інформації Державної податкової служби м. Києва ОСОБА_2 перебуває з 14.11.2019 на обліку в Лівобережній ДПІ ГУ ДПС у м. Києві, як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності та загальна сума річного доходу за 2019 рік становить 413 297,00 грн. Також ОСОБА_2 , податкова звітність за 2020-2024 до районних ДПІ ГУ ДПС в м. Києві не подавалась (а.с.170-191).

Згідно з наданою інформацією від Комунального некомерційного підприємства «Центр надання первинної медико-санітарної допомоги №3 Дарницького району м. Києва» декларація з лікарем щодо дитини ОСОБА_4 , 20.09.2017 укладена у вересні 2024 року. Здійснювала лікування, приходила на огляди з дитиною, піклувалася її станом здоров`я та необхідними для цього обстеженнями, харчуванням та доглядом за дитиною виключно бабуся дитини - ОСОБА_1 (а.с.203) На огляди, обстеження, профілактичні огляди, проведення щеплень дитину супроводжує виключно бабуся ОСОБА_1 (в тому числі з липня 2024 по липень 2025). Для контактної інформації в ЕСОз декларації дитини вказаний номер телефону бабусі (а.с.205).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновком Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 10.09.2025 №17 визначено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . Родина мешкала за адресою: АДРЕСА_4 . З народження дитини баба ОСОБА_1 допомагала у вихованні та утриманні онуки, оскільки мати ОСОБА_2 не приділяла належної уваги своїй доньці, ігнорувала її потреби у розвитку та вихованні. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько дитини ОСОБА_5 . Після смерті чоловіка ОСОБА_2 перестала дбати про дитину, залишала дитину одну в квартирі на тривалий час, при цьому не забезпечуючи її продуктами харчування та готовою їжею. 09.08.2024 малолітню ОСОБА_4 службою у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації було тимчасово влаштовано в родину баби ОСОБА_1 , яка займається її вихованням та утриманням. В квартирі, де проживає родина за адресою: АДРЕСА_5 , для малолітньої ОСОБА_4 створено належні умови для проживання та гармонійного розвитку. Відповідно до довідки, наданої гімназією № 261 м. Києва, вихованням малолітньої ОСОБА_4 займається баба, ОСОБА_1 , яка і подавала заяву для влаштування дитини до навчального закладу, забезпечує дитину всім необхідним для навчання, мати ОСОБА_2 за період навчання дитини успішністю не цікавилась, батьківські збори не відвідувала. ОСОБА_2 на засіданні комісії присутня не була. Направила заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко Т.А., про те, що надає згоду на позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 . Після прийняття рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , баба ОСОБА_1 має намір бути опікуном дитини. Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що вона ухилилася від виховання та утримання дитини (а.с.146-147).

Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10.09.2019 у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду даного цивільного спору судом було установлено, що відповідач свої батьківські обов`язки щодо доньки не виконує, нехтує своїми обов`язками по утриманню та вихованню дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умов для розвитку її природних здібностей. Відповідач фактично самоусунулась від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Крім того, відповідач нотаріально засвідченою заявою позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав по відношенню до доньки визнала та не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав.

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Тобто, відповідач не позбавлена можливості все ж таки змінити своє ставлення до дитини та її виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про надання їй права на побачення з дитиною (ст. 168 СК України).

Щодо вимог позивача про призначити її опікуном малолітньої ОСОБА_4 , то суд зазначає наступне.

За вимог ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).

За вимог ч.3 ст. ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

З огляду на викладене, враховуючи, що орган опіки та піклування, в особі відповідної районної в м.Києві державної адміністрації, подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вносив, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 19, 155. 157, 165, 166, 168, 169, 243 СК України, ст.ст. 55, 58, 60 ЦК України, Конвенцією про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, ЗУ «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 2-6, 10-13, 19, 43, 44, 49, 76-81, 83, 84, 89, 209, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код в ЄДРПОУ: 37397237, вул. Харківське шосе, 4-А, м. Київ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ) про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянку України, батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 02.02.2026.

Суддя: