Рішення № 134054922, 12.02.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/7954/25

Провадження № 2/159/440/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №01.04.2025-100001597 від 01.04.2025 в розмірі 66776,91 гривень.

Позов мотивований тим, що 01.04.2025 між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» в електронному вигляді був укладений кредитний договір (оферти) №01.04.2025-100001597. В заявці до договору сторони погодили, що сума кредиту в розмірі 26000 грн надана на 140 днів за процентною ставкою (фіксованою) 1 % за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредиту (до 18.08.2025); сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 15% від суми кредиту тобто 3900 грн; передбачена можливість нарахування неустойки 260 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

ТОВ «Споживчий центр» на виконання умов договору надало можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами. Відповідач кредит вчасно не повернула, у зв`язку з чим, на день звернення до суду з позовом утворилася заборгованість у розмірі 66776,91 грн, з яких 25979,28 грн основний борг, 29097,63 грн заборгованість за процентами, 11700 грн пеня (неустойка).

10.11.2025 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання, встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

08.12.2025 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому визналафакт укладення кредитного договору і отримання коштів, визнала розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 13499,28 грн, що відповідає тілу кредиту з урахуванням внесених нею двох платежів на загальну суму 12500,72 грн. Заперечила правомірність нарахування комісії за надання кредиту та зарахування внесених нею коштів на погашення комісії. Також не визнала позов в частині стягнення з неї неустойки в розмірі 11700 грн, нарахованої позивачем в період дії воєнного стану.

22.12.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій вказав, що ТОВ «Споживчий центр», з урахуванням приписів ч.1 ст. 534 ЦК України, правомірно зарахував внесені відповідачем кошти на погашення одноразової комісії в сумі 3900 грн, оскільки сплата комісії передбачена умовами договору №01.04.2025-100001597 від 01.04.2025,є складовою загальних витрат за кредитом і підлягає сплаті відповідачем в першу чергу. Також представник позивача, посилаючись на приписи п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»,вказав на правомірність пред`явлення до стягнення з відповідача суми неустойки за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказала на відсутність у матеріалах справи обґрунтованого розрахунку заборгованості, що не дає можливості перевірити правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором. Безпідставність нарахування комісії за надання кредиту мотивувала відсутністю в договорі переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які банком встановлена комісія за надання кредиту в розмірі 15%, тому, на думку відповідача, позивачем не доведено наявності таких послуг і погодження їх з нею як споживачем при укладенні кредитного договору.

Належним чином повідомлені учасники в судове засідання не прибули.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось (частина друга статті 247 ЦПК).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 12.02.2026.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини і відповідні ним правовідносини.

Згідно з пропозицією (офертою), яку ТОВ «Споживчий центр» розмістив на вебсайті http://sgroshi/com.ua/ua/, позивач пропонує укласти електронний кредитний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір, крім цієї пропозиції, складається: із заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду). За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Сума кредиту, строк, на який він видається, проценти встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною оферти (а.с.25-28).

Суд встановив, що 01.04.2025 відповідач ОСОБА_1 створила Особистий кабінет позичальника, подала заявку на отримання кредиту, в якій вказала свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшла перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор Е913 уклала з ТОВ «Споживчий центр» електронний кредитний договір №01.04.2025-100001597, підписала додатки до нього (а.с.28-32).

Відповідно до умов кредитного договору №01.04.2025-100001597 позичальнику наданий кредит на таких умовах:

- сума кредиту 26000 гривень (п.2), реквізити належного позичальнику платіжного засобу для надання коштів позичальнику за договором №444-11**-****-6627;

- строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання (п.3);

- дата повернення кредиту 18.08.2025 (п.4);

- умови та способи продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування зазначені в п.5;

- процентна ставка (фіксована) у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредиту (до 18.08.2025) (п.6);

- комісія, пов`язана з наданням кредиту, що складає 15% від суми кредиту, становить 3900 грн (п.7);

- неустойка 260 гривень, що нараховується за кожен день неналежного виконання кожного окремого зобов`язання (п.15).

У заявці та Підтвердженні погоджений графік платежів: сума кредиту у розмірі 26000 гривень сплачується 9 платежами по 2600,36 грн кожен та 1 платежем в розмірі 5600,28 грн. Комісія з надання кредиту сплачується двома платежами в першому та другому черговому періоді не пізніше останнього дня кожного чергового платежу у таких розмірах: 1 платіж у розмірі 1960,36 грн, 2 платіж у розмірі 1939,64 грн (п.12).

Детальні умови кредитування зазначені у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора А913 (а.с.23-24).

Позивач 01.04.2025 перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 26000 гривень на зазначену відповідачем у заявці платіжну карту № НОМЕР_1 за допомогою системи iPay, що підтверджується листом ТОВ «УПР» №63-3010 від 30.10.2025 та договором про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 (а.с.21,33).

У картці субконто котрагенти відображені два платежі, внесені позичальником ОСОБА_1 : 15.04.2025 в сумі 5860,36 грн, 02.05.2025 в сумі 6640,36 грн.

З урахуванням цих платежів заборгованість за договором №01.04.2025-100001597 від 01.04.2025 складає згідно з довідкою розрахунком позивача 66776,91 гривень, з яких: 29097,63 гривень основний борг, 29097,63 гривень проценти, які нараховані за період з 01.04.2025 до 18.08.2025, тобто лише у період дії строку кредиту, 11700 гривень неустойка.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі(стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію, погодилася на запропоновані умови кредитування і скористалася кредитом, а також внесла два платежі на погашення кредиту.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Факт укладення кредитного договору та отримання коштів відповідачем визнається.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Оскільки відповідач порушила взяті на себе зобов`язання щодо сплати кредиту частинами, позивач правомірно, окрім тіла кредиту, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, нарахованих в межах строку кредитування (140 днів до 18.08.2025).

Розмір процентів відповідає приписам частини п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023.

У відзиві на позов відповідач вказує на незаконність включення до умов договору обов`язку позичальника сплатити комісію, а відтак вважає неправомірним зарахування внесених нею коштів на погашення комісії.

Проте суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1, статі 8 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Необхідно враховувати, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність послуг, пов`язаних наданням кредиту.

До безоплатних згідно зі статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» віднесено надання на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

В силу частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту.

Кредитний договір №01.04.2025-100001597 від 01.04.2025 передбачає одноразову сплату комісії за надання кредиту у розмірі 3900 грн, яка є складовою загальних витрат за кредитом,суму нарахувань по комісії включено до графіку платежів. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодилася сплатити комісію за надання кредиту.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Також вимоги позивача про стягнення з відповідача разової комісії у розмірі 3900 грн, безпосередньо передбаченої кредитним договором, суд вважає правомірними, з огляду на те, що видача кредиту позичальнику шляхом перерахування на банківський рахунок здійснювалась із використанням стороннього сервісу (Інтернет еквайрингу).

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, умови кредитування, визначені у паспорті споживчого кредиту, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови.

Щодо нарахування неустойки:

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, суд погоджується з доводами відповідача про неправомірність нарахування відповідачу штрафних санкцій, а тому неустойка в розмірі 11700 гривень стягненню не підлягає.

Перевіряючи заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості суд зазначає таке.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив вказала на відсутність у матеріалах справи належного розрахунку заборгованості за кредитним договором враховуючи сплачені відповідачем суми, що позбавляє можливості перевірити правильність нарахування вказаної суми.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки обов`язком суду є встановити розмір невиконаних зобов`язань та захистити порушене право у спосіб, передбачений процесуальним законом.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10.10.2019 справа №320/8618/15-ц провадження №61-4393сво18 на суд покладено обов`язок з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.

Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №01.04.2025-100001597 від 01.04.2025, проценти за користування кредитом нараховані за період з 01.04.2025 до 18.08.2025.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

ОСОБА_1 підписала електронним підписом кредитний договір, чим погодилася із запропонованими умовами договору.

Позивачем додано довідку субконто за договором №01.04.2025-100001597, з якої вбачається, що відповідач вносила кошти на погашення заборгованості:

-15.04.2025 сплачено 5860,36 грн, які зараховані позивачем на сплату першого платежу комісії, частково на відсотки ;

- 02.05.2025 сплачено 6640,36 грн, які зараховані на сплату другого платежу комісії, та усіх нарахованих станом на 02.05.2025 відсотків, а також 20,72 грн на часткове погашення тіла кредиту. Станом на 02.05.2025 (дату внесення другого платежу) заборгованість за тілом кредиту становить 25979,28 грн (26000 20,72).

Починаючи з 02.05.2025 до 18.08.2025 (112 днів) проценти нараховувалися за погодженою сторонами ставкою 1% від тіла кредиту 25979,28 грн, що становить 259,80 грн в день. Станом на 18.08.2025 розмір заборгованості за процентами становить 29097,63 грн (259,80х112).

Відтак, з огляду на відсутність підстав для стягнення пені у період дії воєнного стану, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача за договором №01.04.2025-100001597 від 01.04.2025 з урахуванням внесених нею двох платежів складалася з 25979,91 грн основного боргу (тіла) та 29097,63 грн процентів, та становить 55076,91 грн, які необхідно стягнути з відповідача.

Щодо судових витрат.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 82,48% (55076,91х100:66776,91), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 1998 гривень (2422,40х82,48%:100).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 158, 247, 268, 274-278 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1055, 1054 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №01.04.2025-100001597 від 01.04.2025 в розмірі 55076 (п`ятдесят п`ять тисяч сімдесят шість) гривень 91 копійку, з яких: 25979,28 гривень заборгованість за тілом кредиту, 29097,63 гривень заборгованість за нарахованими процентами.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1998 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 12.02.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК