Ухвала суду № 134034444, 05.02.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40930/25

Провадження № 2/761/4712/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савчук Ю.Н.,

при секретарі: Фортуні М.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника позивача ОСОБА_4 ,

представника відповідача Руденко С.С. ,

представника відповідача Осадчої О.В. ,

представника відповідача Орленко А.О.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОП КОРУПЦІЯ ТБ», Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Кравченка Руслана Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОП КОРУПЦІЯ ТБ», Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Кравченка Руслана Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

05.02.2026 року, під час судового засідання позивач ОСОБА_1 , який бере участь у розгляді справи та перебуває під вартою, заявив відвід головуючому судді Савчук Ю.Н.

Заява про відвід мотивована тим, що суддею не було надано дозволу позивачу залишити спеціально відведене місце для осіб, які перебувають під вартою, та зайняти місце поруч зі своїми адвокатами. Також було заборонено здійснення трансляції судового засідання представниками засобів масової інформації, зокрема телеканалами. На думку позивача, зазначені дії судді свідчать про її упередженість, порушують принцип рівності сторін, право на ефективну правову допомогу та принцип відкритості судового процесу.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1-3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

За змістом ч.3 ст.36 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Заяву про відвід було подано в день проведення судового засідання, а відтак питання про відвід за приписами ст.40 ЦПК України повинно вирішуватися суддею, який розглядає справу. Оскільки про підстави відводу, а саме відмову суду у наданні дозволу та трансляцію судового засідання та заборону позивачеві залишити спеціально відведене місце для осіб, які перебувають під вартою та зайняти місце поруч зі своїми адвокатами, представникам позивача стало відомо в день судового засідання, заявляти відвід після спливу встановленого ЦПК України строку можливо.

Стаття 36 ЦПК України передбачає підстави для відводу (самовідводу) судді.

Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається зі змісту заяви про відвід, її доводи ґрунтуються виключно на незгоді позивача з процесуальними рішеннями судді щодо організації судового засідання.

Позивач перебуває під вартою, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до вимог законодавства, особи, які перебувають під вартою, розміщуються у спеціально відведених місцях, з урахуванням вимог безпеки, конвоювання та підтримання порядку в суді.

Питання визначення місця перебування таких осіб у залі судового засідання належить до повноважень головуючого судді та вирішується з урахуванням конкретних обставин справи, рекомендацій служби судової охорони та конвойних підрозділів. Відмова судді у дозволі Позивачу залишити спеціально відведене місце та зайняти місце поруч із захисниками є процесуальним рішенням, спрямованим на забезпечення порядку та безпеки у судовому засіданні, і сама по собі не свідчить про упередженість судді.

Посилання представників позивача на порушення судом при цьому вимог ст.3 Конвенції є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 4 статті 211 ЦПК України судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань.

Відповідно до пункту 11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26.05.2015 року №613/785/5/30/29/67/68, у залі судового засідання місце для тримання обвинувачених (підсудних), засуджених обладнується загородженнями відповідно до вимог ДБН (Державних будівельних норм України В.2.2-26:2010 «Будинки і споруди. Суди» (п. 9 вказаної Інструкції).

Згідно вимог пункту 3.16 Наказу МВС від 20.01.2005 року №60 дск, з урахуванням подальших змін, у залі судового засідання підсудні (обвинувачені) особи розміщуються за стаціонарним металевим загородженням або загородженням з органічного скла на лавах.

Отже, забезпечення вимог щодо конвоювання та місця перебування в залі судового засідання позивача ОСОБА_1 , до якого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, здійснюється конвоєм відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України,який не відноситься до органів судової влади.

В пункті 27 вказаної Інструкції зазначено, що за розпорядженням головуючого в судовому засіданні (судді-доповідача) начальник варти дозволяє спілкування обвинуваченому (підсудному), засудженому із захисником, прокурором та при цьому обвинувачений (підсудний), засуджений з-під охорони не звільняється.

Вказана інструкція не містить випадків можливості перебування обвинуваченого, якому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, під час проведення судового засідання не в загородженні.

Відповідно до наказу ДСА від 20.03.2017 року №350, яким було затверджено Загальні вимоги до загородження зі спеціального захисного скла для розміщення обвинувачених (підсудних), засуджених, функціональними характеристиками загородження є: надійна ізоляція обвинувачених (підсудних), засуджених; гарантований захист учасників судового процесу, працівників конвойної служби від взаємодії з обвинуваченими (підсудними), засудженими, не передбаченої відповідними процесуальними нормами; гарантований захист обвинувачених (підсудних), засуджених від взаємодії з постраждалими, свідками або третіми особами, не передбаченої відповідними процесуальними нормами.

Крім того, за технічними характеристиками загородження у площині дверей облаштовано технологічним отвором для зняття наручників з обвинувачених (підсудних), засуджених, передавання обвинуваченим (підсудним), засудженим документів для ознайомлення та спілкування обвинувачених (підсудних), засуджених із захисниками в судовому процесі.

Місця для адвокатів розміщені поруч із підзоною для обвинувачених, що дозволяє спілкування захисників з обвинуваченими.

Від представників позивача письмове клопотання до початку судового засідання про дозвіл суду на перебування ОСОБА_1 під час усього судового розгляду в залі судового засідання поза межами металевої клітки /скляної кабіни/ без застосування відносно нього спеціальних засобів та визначення його місцезнаходження поруч із представниками, не надходило.

З метою дотримання балансу між забезпеченням справедливого судового розгляду з однієї сторони та забезпечення безпеки учасників судового розгляду, недопущенням втечі підозрюваного з іншої сторони, на усне клопотання представників позивача про такий дозвіл, суд відніс вирішення цього питання на розсуд конвою.

У рішенні в справі "Ходорковський проти росії" (пункти 120-126) ЄСПЛ з огляду на його попередню практику встановив порушення гарантій статті 3 Конвенції щодо заявника, врахувавши кумулятивний ефект багатьох чинників, які в сукупності з триманням обвинуваченого заявника у металевій клітці в конкретних обставинах становили надмірні заходи безпеки в судовому залі і могли бути розумно сприйнятими заявником і громадськістю як принизливі.

У рішенні в справі "Ярослав Бєлоусов проти росії" (пункти 145-154) існувала сукупність перешкод для сторони захисту під час розгляду кримінального провадження щодо заявника, зокрема існувала проблема переповненості судового залу за одночасного розміщення обвинуваченого заявника у скляній кабіні з іншими обвинуваченими. Унаслідок цього заявник міг спілкуватися із захисником тільки через мікрофон поруч із поліцейськими та не міг опрацьовувати документи та робити записи. ЄСПЛ наголосив, що саме на національних судах лежить відповідальність вибрати найбільш відповідний захід безпеки для певної справи, враховуючи інтереси забезпечення правосуддя, прийняття судового процесу як справедливого та презумпцію невинуватості; суди повинні водночас забезпечити права обвинуваченого на ефективну участь у провадженні й отримання практичної та ефективної юридичної допомоги. У тій справі, за висновком ЄСПЛ, використання заходів безпеки не було обґрунтованим конкретними ризиками для безпеки або питаннями порядку у судовому залі; суд не міг забезпечити знаходження обвинувачених поза скляною кабіною, хоча міг змінити судовий зал на інший з більшою кількістю кабін. Саме це в сукупності вплинуло негативно на справедливість судового провадження щодо обвинуваченого заявника. Тому ЄСПЛ визнав порушення права останнього на ефективну участь у провадженні та на отримання практичної й ефективної юридичної допомоги (стаття 6 §§ 1 та 3 (b), (c) Конвенції), оскільки застосовані обмеження не були необхідними та пропорційними.

У рішенні в справі "Свінарєнко і Сляднєв проти росії" (пункти 122-139) заявники знаходилися впродовж усього судового розгляду кримінального провадження у металевій клітці, внаслідок чого повинні були мати об`єктивно обґрунтовані побоювання, що виставлення їх на огляд у клітці під час судових засідань в їхній справі сформує у суддів, які повинні були прийняти рішення з питань їхньої кримінальної відповідальності та свободи, негативну думку про заявників як про настільки небезпечних осіб, що це вимагає таких крайніх фізичних обмежень, що підривало презумпцію невинуватості. Це повинно було викликати в них стурбованість і пригнічення, враховуючи серйозність судового провадження для заявників. ЄСПЛ не вважав переконливими доводи про те, що тримання підсудного у клітці під час судового розгляду є необхідним засобом його фізичного обмеження, запобігання його втечі, боротьби з неправомірною або агресивною поведінкою чи його захисту від агресії ззовні. Відповідно, його подальше використання навряд чи можна розуміти інакше, ніж як засіб для приниження та образи особи, яка поміщена в клітку. Тому для ЄСПЛ був очевидним намір принизити та образити особу, поміщену в клітку, під час судового провадження. ЄСПЛ виснував, що тримання людини саме в металевій клітці під час судового процесу само по собі є образою людської гідності, а використання таких кліток не може бути виправданим за статтею 3 Конвенції.

Суд зазначає, що участь позивача у судовому засіданні була забезпечена, можливість висловлювати свою позицію, надавати пояснення та користуватися правовою допомогою адвокатів не була обмежена. Судове засідання проводилося з дотриманням процесуального порядку, позивач мав можливість звертатися до своїх представників, які брали активну участь у розгляді справи.

Під час судового засідання позивач мав достатні можливості для вільного спілкування як із представниками, які знаходяться поряд із ним в залі судового засідання. Спеціально обладнане в залі судового засідання місце для утримання не було металевою кліткою та не було переповненим. Позивач ОСОБА_1 знаходився у скляній кабіні один і мав можливість як знайомитися з документами у разі необхідності, так і робити відповідні записи.

Аналогічне зазначено Великою палатою в Ухвалі від 02 жовтня 2023 року у справі № 1-7/12.

Отже, знаходження позивача ОСОБА_1 у спеціально обладнаному в залі судового засідання місці для утримання обвинувачених, підсудних, засуджених не обмежувало його право на ефективну участь у судовому розгляді.

Вирішуючи клопотання, суд брав до уваги міркування безпеки, особливо в резонансних справах, та наголошує на важливості того, що безпека в залі є умовою справедливого судового розгляду з огляду на значення, яке надається правам захисту, будь-які заходи, що обмежують участь обвинуваченого під час судового розгляду або накладають обмеження на нього чи його відносини з адвокатами - повинні бути застосовані, доки це необхідно, і мають бути пропорційні ризикам у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи заявлене представниками позивача клопотання суд також враховував, що скляний бокс, в якому знаходиться позивач ОСОБА_1 , стосовно якого обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає вимогам ДБН та надав можливість позивачеві ефективно використовувати свої права, зокрема право на захист, спілкування з представниками та іншими учасниками справи, право на ефективний захист обвинуваченого не порушується.

Таким чином, сам по собі факт перебування особи під вартою та її фізичного розміщення у спеціально відведеному місці не означає порушення права на захист та не може розцінюватися як прояв упередженості суду.

Щодо заборони трансляції судового засідання, суд зазначає наступне.

Однією із основних конституційних засад судочинства є гласність судового процесу (ст. 129 Конституція України). Конкретні правила реалізації цього принципу викладені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» N 1402-VIII від 2 червня 2016 року (ст. 11) та відповідних процесуальних кодексах (ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Особи, присутні в залі судового засідання, представники медіа можуть проводити у залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.

Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов`язковому порядку. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов`язковому порядку. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав. Суд може визначити місце в залі судових засідань, з якого має проводитися фотозйомка, відеозапис.

Листом Державної судової адміністрації України від 14.03.2016 року № 15-1924/16 повідомлено про можливість онлайн трансляції судових засідань у справах, які мають значний суспільний інтерес.

Вища рада правосуддя у своєму рішенні від 01.04.2021 року № 763/0/15-21 «Про надання уніфікований рекомендацій для судів всіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину» надала рекомендації судам забезпечити трансляцію судових засідань, що викликають значний інтерес громадськості, для гарантування права на справедливий і публічний судовий розгляд.

Виходячи з наведеного вбачається, що прийняття рішення щодо проведення трансляції судового засідання здійснюється з дозволу суду у справах, які мають значний суспільний інтерес.

Суд виходить з того, що суспільний інтерес являє собою гармонізований інтерес публічних і приватних осіб та може кваліфікуватися як суспільна користь, соціальний ефект від здійснення партнерства в будь-якій сфері права.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про інформацію», предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Суд погоджується з тим, що дана справа має суспільний інтерес. Водночас надання судом дозволу на трансляцію судового засіданні не є безумовним та повинно вирішуватися у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Згідно з ст.20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ст.21 цього Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

В силу приписів ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація;3) службова інформація.

Згідно з ст.8 цього Закону таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

В силу приписів ст.222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. . Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

За змістом ч.7 ст.7 ЦПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, або за клопотанням учасників справи з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи або відомостей, що принижують їхню честь і гідність, а також в інших випадках, установлених законом.

Судом встановлено, що під час судового розгляду будуть досліджуватися матеріали кримінальних проваджень, відкритих щодо позивача ОСОБА_1 , які можуть містити відомості, що становлять таємницю досудового розслідування, у тому числі матеріали кримінального провадження, розголошення яких обмежене вимогами кримінального процесуального законодавства.

З огляду на характер спірних правовідносин, предмет позову, необхідність забезпечення захисту честі, гідності та ділової репутації особи, недопущення поширення спірної інформації, а також з метою запобігання можливому розголошенню відомостей досудового розслідування та порушенню прав учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про надання дозволу на фото-, відеозйомку та пряму трансляцію судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОП КОРУПЦІЯ ТБ», Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Кравченка Руслана Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Таке рішення є процесуальним, не свідчить про наявність особистої зацікавленості судді у результаті розгляду справи та не може бути підставою для її відводу.

Суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не свідчать про існування об`єктивних підстав для сумніву у неупередженості судді, а зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які можуть бути предметом оцінки у порядку апеляційного оскарження, але не є підставами для відводу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви позивача ОСОБА_1 провідвід головуючого судді Савчук Ю.Н. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОП КОРУПЦІЯ ТБ», Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Кравченка Руслана Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: