Ухвала суду № 134020135, 11.02.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

11.02.2026

ЄУН 389/1538/23

провадження № 2/389/259/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та Пенсійного фонду України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просить поновити її на роботі в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області з 19.04.2023, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона з 01.04.2019 була призначена на посаду головного спеціаліста по роботі із страхувальниками управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.

Пунктом 2 розділу VII Закону України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105 (в редакції закону від 21 вересня 2022 року №2620) передбачено припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи, є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають з цього Закону.

На виконання вимог Закону №1105, постановою Кабінету міністрів України «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції фонду соціального страхування України» від 27 грудня 2022 року №1442 встановлено припинити з 01 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України, у тому числі і управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування №9-ОД від 16 січня 2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» скорочується увесь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами Фонду. Увесь штат працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області скорочується на підставі наказу голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 16 січня 2023 року №7-ОД.

23 січня 2023 року позивач отримала попередження про наступне звільнення та 18 квітня 2023 року звільнена у зв?язку з скороченням чисельності штату працівників відповідно до п.1 статті 40 КЗпП України на підставі наказу голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Кіровоградській області про звільнення від 03 квітня 2023 року №69-к.

Звільнення усіх працівників у зв?язку зі скороченням усієї чисельності та усього штату обмежило її права, передбачені п.3 абзацу 2 статті 42 КЗпП. Частиною 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Тобто, важливою умовою при звільненні працівника на підставі п.1 статті 40 К3лП України є неможливість перевести його, за його згодою, на іншу роботу. Ні Пенсійним фондом України, ні його територіальними підрозділами, як правонаступниками, що визначені Законом, не вчинено ніяких дій по продовженню дії її трудового договору, так як того передбачає законодавство.

За вказаного позивач вважає, що її звільнили неправомірно, позбавили прав передбачених Конституцією України, що змусило її звернутися до суду з цим позовом.

У судове засідання позивач не з`явилася, подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Справу просила розглядати за її відсутності.

Представники відповідачів Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області у судове засідання не з`явилися, подали до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі ч.1 ст.255 ЦПК України, з посиланням на те, що між сторонами існує спір з публічно-правових відносин, який з врахуванням суб`єктивного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції.

Вивчивши заяви представників відповідачів про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Статтею 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічно-правовий спір це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).

До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №368/561/19).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, від 08.06.2022 у справі №362/643/21, від 23.11.2021 у справі №641/5523/19 та інші).

Будь-які трудові правовідносини мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб`єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер.

Єдиний виняток - це правовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №623/1656/16-ц зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №426/160/14, від 31.10.2018 у справі №761/33941/16 зазначено, що відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №814/2514/17 вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають з трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №520/6612/17».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі №635/551/17 зазначила, що спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та органом державної влади, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 у справі №712/4776/23 зазначив, що: «внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом №2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування); спори, які пов`язані з поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».

В цій справі судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до Пенсійного фонду України як правонаступника прав та обов`язків Фонду соціального страхування України щодо недотримання Фондом процедури її звільнення у зв`язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України. Просила визнати дії щодо її звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України незаконними, скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Водночас суд зауважує, що внаслідок реорганізації Фонду соціального страхування України шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого Фонд соціального страхування України як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.10.2025 у справі 750/7085/23, до закінчення перегляду якої в касаційному порядку Верховним Судом було зупинене провадження в цій справі.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що спори, які пов`язані з поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що цей спір відповідно до ст.19 КАС України відноситься до юрисдикції адміністративного суду і, згідно з вимогами ст.19 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Керуючись ст.19, 255, 258, 260, 261, 263, 268 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та Пенсійного фонду України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В.Український