Рішення № 13401899, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/21722.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ротонда»

доАкціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-1»

третя особа 2,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України

за участюпрокуратури Подільського району м. Києва

провизнання недійсним іпотечного договору

СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача не зявився; від відповідача Ткачук Н.Ф., представник за дов. №2330 від 19.08.2010;

від третьої особи-1 не зявився;

від третьої особи-2 Коновал О.В., представник за дов. б/н від 26.06.2009;

від прокуратури Телічко І.В., посв. №135 від 20.07.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротонда»(далі позивач, або Товариство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»(далі відповідач, або Банк) про визнання недійсним іпотечного договору від 03.12.2008, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ротонда», посвідчений правним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., зареєстрований в реєстрі №6482, та в реєстрі заборон за №96 (далі Іпотечний договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Іпотечний договір має бути визнаний судом недійсним, оскільки він суперечить чинному законодавству, оскільки волевиявлення учасника правочину не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, крім того правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною.

Спірний договір від імені ТОВ «Ротонда»підписаний громадянином ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1.), який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т.А., 03.12.2008 за №5734, що підтверджується відповідною довіреністю.

Як вбачається з довіреності, вона видана ТОВ «Ротонда», в особі директора Нілова Олега Вячеславовича, який діяв на підставі Статуту та протоколу.

Протокол загальних зборів ТОВ «Ротонда»від 28.11.2008, у вигляді якого викладено рішення загальних зборів, відповідно до якого учасники Товариства вирішили надати згоду на те, щоб ТОВ «Ротонда»виступило поручителем ТОВ «Маркет - 1»по кредитному договору №0001 -130/2008 від 03.11.2008 (далі Кредитний договір) та надати в іпотеку нежитлове приміщення №82 в житловому будинку №11 по вулиці Олеся Гончара у місті Біла Церква, Київської області, а також уповноважити ОСОБА_1 підписати вказані договори є недійсним, оскільки вказане рішення було прийнято неповноважними зборами, а отже не було волі ТОВ «Ротонда»на укладання спірного договору.

Крім того, ОСОБА_1. при підписанні спірного договору одночасно представляв ТОВ «Ротонда»та АКБ «Східно-Європейський банк», в інтересах якого укладено Іпотечний договір.

11.06.2010 від позивача, в порядку ст.22 ГПК України надійшла заява про зміну підстав позову, відповідно до якої просив визнати оспорюваний договір недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що на час підписання Іпотечного договору у ТОВ «Ротонда» був чинним Статут в редакції 1994 року. Розділом 12.9 Статуту ТОВ «Ротонда»перелічені питання, які відносяться до виключної компетенції зборів учасників. А в розділі 13 статуту ТОВ «Ротонда»перелічені повноваження директора ТОВ «Ротонда». Згідно з вказаними положеннями Статуту не передбачено необхідності отримання директором згоди зборів учасників на передачу Товариством майна в іпотеку, а також будь-яких інших обмежень щодо укладання директором правочинів.

Таким чином, відповідно до Статуту ТОВ «Ротонда»не потрібно було отримувати згоду від учасників Товариства на видачу довіреності директором Товариства, а також на укладання представником Товариства Іпотечного договору.

При цьому, відповідач зазначив, що ОСОБА_1. був директором відокремленого структурного підрозділу АКБ «СЄБ»- його Білоцерківської філії та перебував у трудових відносинах з відповідачем, його посадові обовязки обмежувалися лише питаннями діяльності Білоцерківської філії АКБ «СЄБ Банк».

Третя особа-2 проти позову також заперечила з тих підстав, що рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2010, на яке посилається позивач, як на підставу своїх вимог, було винесено з порушенням чинного законодавства, оскільки прийнято в порушення прав та законних інтересів третіх осіб, оскільки не залучався ані відповідач, ані третя особа-2, в силу того, що до НБУ за договором застави майнових прав №08/09/2/3МП-1 від 09.02.2009 були передані майнові права за Кредитним договором, забезпечені оспорюваним Договором іпотеки.

Протягом строку розгляду справи сторонами неодноразово подавались додаткові пояснення по суті спору та додаткові докази, які були долучені судом до матеріалів справи.

На призначене судове засідання 22.12.2010 представник позивача та третьої особи не зявились.

Разом з тим, до дати судового засідання 21.12.2010 до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання про перенесення засідання суду на іншу дату, у звязку з сімейними обставинами.

Заслухавши думку представника відповідача, третьої особи-2 та прокуратури щодо можливості розгляду даної справи за відсутності представника позивача, який наполягав на розгляді справи, зважаючи на те, що:

- позивачем, всупереч ст.33 ГПК України, обставин, на які він посилається у поданому ним клопотанні документально не підтверджено;

- позивач був належним чином повідомлений про слухання справи в даному судовому засіданні;

- явка представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась;

- у разі наміру надати додаткові пояснення щодо предмету та підстав позову чи додаткові докази, він мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання, враховуючи, що про розгляд даної справи Господарським судом м. Києва йому було відомо ще з 15.04.2010, а про дане судове засідання з 08.12.2010;

-у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити інших осіб на представництво його інтересів у засіданні суду;

-відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено,

- крім того, подальше відкладення розгляду даної справи спричинить затягуванню її розгляду,

суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2008 між позивачем, в особі ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Губенко Т.А. 03.12.2008 за №5734 (Іпотекодавець) та відповідачем в особі Голови правління Спорової Л.А., яка діяла на підставі статуту (Іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір, яким забезпечується виконання ТОВ «Маркет-1»зобовязань перед Іпотекодержателем, що випливають з укладеного 03.11.2008 між ТОВ «Маркет-1»та Банком Кредитного договору на поповнення обігових коштів з лімітом в сумі 15065000 (пятнадцять мільйонів шістдесят пять тисяч) грн. строком до 02.11.2009, за умовами якого Іпотекодавець зобовязується сплатити Іпотекодержателю суму кредиту та відсотки за користування кредитом у розмірі 18% річних, пені та штрафів у разі прострочення повернення боргу у розмірі та на підставах, передбачених Кредитним договором. У випадку продовження строків виконання Іпотекодавцем зобовязань за кредитним договором (шляхом укладення змін до нього) дія договору іпотеки зберігається до повного виконання вказаних зобовязань.

Пунктом 1.2 Іпотечного договору передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (далі Предмет іпотеки, Майно), а саме: нежитлове приміщення №82 у будинку №11 по вулиці Олеся Гончара у місті Біла Церква, Київської області.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Білоцерківською державною нотаріальною конторою 20 травня 1994 року за р.№1-2688, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної документації 04.10.1995, номер запису 10873 (колишній 54) в книзі 1; реєстраційний номер 1903573.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено вище, Договір іпотеки від імені Товариства було підписано ОСОБА_1., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Губенко Т.А. 03.12.2008 за р. №5734.

Вказана довіреність була видана ТОВ «Ротонда», в особі директора Нілова Олега Вячеславовича, який діяв на підставі Статуту та Протоколу загальних зборів засновків ТОВ «Ротонда»від 28.11.2008.

Так, на загальних зборах засновників Товариства 28.11.2008 вирішувалось питання про доцільність Товариства виступити поручителем третьої особи-1 по Кредитному договору та надати в іпотеку нежитлове приміщення в житловому будинку, що знаходиться по вулиці Олеся Гончара.

Вирішуючи спір про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 2 статті 145 ЦК України визначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Відповідно до частини 4 названої вище статті компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

На момент підписання Іпотечного договору директором ТОВ «Ротонда»був Нілов О.В., обраний на загальних зборах учасників Товариства ще в 1994 році, що підтверджується наявною у справі копією наказу №1-к від 01.11.1994.

Статтею 62 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Частиною 4 цього Закону встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

На час підписання Іпотечного договору у Товариства був чинним Статут в редакції 1994 року, зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів, державний реєстраційний №1-3-352 від 22.09.1994.

У п.12.9 цього Статуту визначені питання, які належать до виключної компетенції зборів учасників, серед яких зокрема не передбачено необхідності отримання директором згоди зборів учасників на передачу Товариством майна в іпотеку, а також будь-яких інших обмежень щодо укладення директором правочинів, в силу того, що статтею 13 цього Статуту передбачено, що директор уповноважений укладати від імені фірми контракти, договори, угоди та забезпечувати їх виконання.

На судовому засіданні 20.10.2010, після того, як розгляд справи неодноразово відкладався та зупинявся, представником позивача було надано копію протоколу Загальних зборів засновників Товариства, проведеного начебто 20.01.2006, на засідання кого було вирішено згідно з п.п.13.5.7 Статуту Товариства обмежити діяльність директора Ротонда в наступних напрямках:

-договори іпотеки, застави майна, що знаходяться на балансі Товариства, договори поруки, кредитні договори на суму більш ніж 50000 грн., а також інші угоди на суму більш, ніж 100000 грн. директор може укладати та підписувати тільки після рішення засновників на загальних зборах, яке набрало просту більшість голосів засновників ТОВ «Сармат».

Як зазначено протоколом, директор може укладати та підписувати тільки після рішення засновників на загальних зборах, яке набрало просту більшість голосів засновників ТОВ «Сармат», проте, дана особа не є учасником судового спору у даній справі та ніколи не входила до складу засновників ТОВ «Ротонда».

05.11.2010 до загального відділу суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній пояснив, що у вказаному протоколу було допущено дві описки, в тому числі одна в резолютивній частині протоколу, замість ТОВ «Ротонда»було помилково написано ТОВ «Сармат», а оскільки у двох підприємств канцелярія була, та є загальна, при складанні цього протоколу було взято за взірець протокол загальних зборів ТОВ «Сармат»від 05.04.2004.

Проте, суд з даними твердженнями позивача погодитись не може, оскільки протокол загальних зборів ТОВ «Сармат»(який наявний у справі), датований 05.04.2004 суттєво різниться від протоколу Товариства, зокрема своїм змістом та будовою.

Відповідно до статутів Товариства та ТОВ «Сармат»у 2004-2006 роках, останні територіально знаходились у різних місцях.

Представник відповідача щодо даної ситуації пояснив, що представник позивача є представником ТОВ «Сармат» у іншій судовій справі №4/167 з аналогічними позовними вимогами, яка слухається Господарським судом м. Києва (суддя Борисенко І.І.) і де теж не очікувано зявився новий протокол, а оскільки інший правовий зв'язок між цими Товариствами відсутній, Банк вважає, що даний протокол не може бути належним та допустимим доказом.

При цьому, під час проведення судових засідання, представник позивача на запитання суду чому протокол досі ним не надався пояснення надати не зміг.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд не приймає як належний та допустимий доказ вказаний Протокол в силу наступного.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, що Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 2 статті 17 цього Закону у Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, як зокрема, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Згідно з частиною 3 цього ж Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Наявними у справі копіями Витягу від 16.12.2010 та оригіналу від 21.12.2010 підтверджується відсутність у Єдиному реєстрі інформації про наявність обмежень щодо повноважень директора Товариства.

З метою всебічного зясування всіх обставин справи, судом 17.12.2010 було здійснено судовий запит до начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державному реєстратору Білоцерківської міської ради за вих. №06-37.1/4008, в якому суд просив надати інформацію про наявність чи відсутність станом на 03.12.2008 в Єдиному реєстрі відомостей про обмеження щодо представника ТОВ «Ротонда».

У відповідь на судовий запит, який надійшов до суду встановлено, що станом на 03.12.20008, тобто момент укладення оспорюваного договору, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про обмеження щодо представника від імені юридичної особи ТОВ «Ротонда» (ідентифікаційний код 20606590, місцезнаходження, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. 620 років Жовтня, буд.11, лист за вих. №3484/ю/ від 21.12.2010).

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2010 визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Ротонда»від 28.11.2008 про надання згоди на те, щоб ТОВ «Ротонда»виступило поручителем ТОВ «Маркет-1»по Кредитному договору та надало в іпотеку нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, будинок 11, приміщення 82.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2010 у справі №21/030-10/5 касаційне провадження, порушене ухвалою Вищого господарського суду України від 26.07.2010 за касаційною скаргою Банку, який не є учасником судового процесу, на рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2010 у справі №21/030-10/5 припинено.

Разом з тим, на думку суду, стають незрозумілими та суперечливими доводи позивача, викладені на загальних зборах від 18.12.2009 (протокол) та у позові, позаяк позивач закидає недійсність Договору іпотеки лише з тих підстав, що згоди засновників ТОВ «Ротонда»(не менше 60 голосів) на передачу Предмету іпотеки не було, а відтак Договір іпотеки було укладено неповноважною на те особою.

У випадку наявності даного протоколу ще у січні 2006 року, у якому містились суттєві помилки, Товариство мало давно помітити та усунути їх, в силу того, що даний протокол суттєво обмежує повноваження директора Товариства, і останній мав часто ним користуватись у господарській діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність протоколу загальних зборів ТОВ «Ротонда», за яким учасники Товариства начебто надавали згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна від 28.11.2008, не була необхідною, в силу того, що обмежень директора Товариства у вчинені ним правочинів, Статутом передбачено не було.

Крім того, відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.42 постанови від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні щодо визнання недійсними правочинів, укладеними виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною 3 статті 92, статті 241 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.03.2010 у справі №29/103пд.

Так, частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивач не довів суду того факту, що Банк знав, або якимось чином міг знати про обмеження повноважень директора.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В п. 9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2009 між НБУ, Банком та Товариством було укладено договір застави майнових прав №08/09-2ЗМП-1, предметом якого є майнові права за Кредитним договором, укладеним між Банком та Товариством, відповідно до якого Боржник повинен повернути Банку кредит у розмірі 15065000 грн. з кінцевим терміном повернення 02.11.2009 та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 18% річних. Зобовязання, що випливають з Кредитного договору забезпечуються, зокрема іпотечним договором від 03.11.2008, зареєстрованим у реєстрі за №6482 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., укладеним між Банком та Товариством.

Даний договір від імені Товариства було підписано ОСОБА_1., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованої за №185.

Довіреністю за №185, підписаною директором Ніловим О.В., Товариство уповноважило свого представника на вчинення наступних правочинів від свого імені:

-укладати з будь-якими банківськими установами кредитні договори визначаючи суму, умови та строки договору на свій розсуд;

- передавати в іпотеку та заставу, належне Товариству рухоме та нерухоме майно, як забезпечення кредиту;

-укладати договори страхування, іпотеки, застави, договори про внесення змін та доповнень до вказаних договорів, визначаючи при цьому умови цих договорів на свій розсуд;

-замовляти та отримувати довідки і документи, необхідні для оформлення вказаних вище договорів.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 1 статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (стаття 246 ЦК України).

Відтак, укладення повноваженим представником Товариства договору застави майнових прав №08/09/2/ЗМП-1 від 09.02.2009 свідчить про схвалення Товариством Договору іпотеки.

Позич, як на додаткову вимогу, також закидає підписання ОСОБА_1 незаконно Договору іпотеки, оскільки останній одночасно з укладанням оспорюваного договору представляє інтереси Банку на підставі довіреності від 18.03.2008.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Білоцерківської філії.

Тобто, на момент укладення оспорюваного Договору ОСОБА_1. дійсно був директором відокремленого структурного підрозділу АКБ «СЄБ»- його Білоцерківської філії.

Згідно до ст.9.4 Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 № 375, філії банку діють від імені банку на підставі положення про філію; керівник філії банку діє на підставі довіреності, виданої банком.

Відповідно до розділу 7 Положення про Білоцерківську філію АКБ «СЄБ», затвердженого Спостережною радою АКБ «СЄБ»від 16.11.2006, управління поточною діяльністю філії здійснює директор філії у відповідності з даним положенням.

Таким чином, ОСОБА_1. перебував у трудових відносинах з відповідачем, його посадові обов'язки обмежувалися лише питаннями діяльності Білоцерківської філії АКБ «СЄБ».

Статтею 240 ЦК України визначено, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.

Як слідує з наявної у справі довіреності на ОСОБА_1, Товариство уповноважило останнього представляти інтереси перед третіми особами в нотаріальній конторі та банківській установі з питання укладання та підписання договору іпотеки нежитлового приміщення.

Тобто, на думку суду, позивач безпідставно посилається на ст.238 ЦК України, яка встановлює, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, оскільки правовідносини між Банком та ОСОБА_1. були трудовими, а з Товариством представницькими.

Разом з тим, суд зауважує, що Договір іпотеки від імені Банку (в грудні 2008 року) було підписано Споровою Ларисою Алехівною, про що зокрема зазначено у самому Договорі, а від імені Товариства, його представником ОСОБА_1

Відтак, ОСОБА_1. мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при вчинені правочину від імені ТОВ «Ротонда».

Будь-яких інших документів, які підтверджували б обмеження повноважень представника Товариства на момент укладення оспорюваного договору позивачем суду надано не було.

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»за №9 від 06.11.2009 для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зокрема зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Однак, позивач не довів наявність зловмисної домовленості на момент підписання Іпотечного договору.

Пунктом 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивач не довів суду належними доказами своїх вимог. Таким чином, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Судові витрати, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повне рішення складено 29.12.2010